Навіщо стоматологи призначають рентген?

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

З ЯКОЮ МЕТОЮ ПРИЗНАЧАЮТЬ РЕНТГЕН В СТОМАТОЛОГІЇ?

Сьогодні метод рентгенологічного дослідження широко розповсюджений не лише в травматології, але і в стоматології. Іноді він є єдиним способом, який дозволяє виявити зміни в тканинах зуба чи ротовій порожнині. Рентгенографія дає можливість оприділити клінічний стан, наявність і розміщення того чи іншого патологічного процесу щелепно-лицьової зони, завдяки рентгенографії лікарю простіше планувати лікування. Рентгенографія, яка застосовується в стоматології, буває різних типів:

• внутрішньо і позаротова;
• панорамн;
• ортопантомографія;
• томографія;,
• контрастна рентгенографія;
• комп'ютерна радіовізеграфія і деякі інші методики. 

Близькофокусна контактна рентгенографія надає досвідченим лікарямможливість отримати зображення будови кісткової тканини зубів і щелеп, що необхідно для вивчення стану періапікальних тканин. При проведенні даної процедури, плівку вводять в ротову порожнину і фіксують її там до ясен з боку поверхні язика. Знімок проводиться у двох проекціях: прямій або косій. Ті, що отримані в косій проекції вважаються доповненням до основних - це необхідно для виявлення тих деталей, яких не можна помітити в прямій проекції.

Рентгенографія дає можливість дослідити стан твердих тканин, можна виявити приховані каріозні порожнини, наявність ретінірованних зубів, різні перфорації, переломи, викривлення. Можна встановити ступінь сформованості або розсмоктування кореня при заміні молочних на постійні, визначається наявність сторонніх тіл «голки, штифти» в кореневих каналах після їх лікування.

Рентгенограма дозволяє оцінити прохідність каналу, ступінь і правильність його пломбування, стан тканин, які знаходяться біля верхівки зуба, ступінь руйнування кісткової тканини в проміжностях між зубами, якість установки штучних коронок.

ЯК ПРОВОДИТЬСЯ РЕНТГЕН ЗУБІВ?

Контактна рентгенографія вприкус дозволяє отримати зображення частини альвеолярного відростка, що включає в себе 4-5 зуба. У такому випадку плівка утримується прикушенням її зубами. Однак отримані контури зубів і навколишніх тканин при такому методі виходять менш чіткими, ніж при внутрішньоротових контактних знімках. Даний спосіб знайшов застосування під час обстеження тих пацієнтів, у яких рот відкривається обмежено, а також при дуже великій чутливості і блювотному рефлексі, для виявлення новоутворень в підщелепній і під'язиковій слинних залозах, зубах. Вивчення самого знімка проводиться при світл за допомогою спеціального приладу негатоскопа.

Читання внутрішньоротових рентгенограм передбачає:

1. Оцінку загальної якості отриманого знімка, його контрастність, різкість, викривлення проекціями: подовження, укорочення зубів, повнота видимості, необхідної для дослідження зони.
2. Встановлення видимого об'єкта. Тут необхідно визначити групу зубів і кожен зуб окремо.
3. Аналіз тіні зуба. Найчастіше вона є найважливішою для стоматолога, тому що тут встановлюється:
• стан коронки: наявність порожнини карієсу, старої пломби, її дефекту;
• характеристика порожнини зуба: наявність залишкового матеріалу для пломбування, дентиклів;
• стан коренів: їх кількість, форма, розміри і контури;
• характеристика кореневих каналів: їх ширина, напрямок в корені, пломбування, наявність сторонніх тіл;
• оцінка щілини періодонта: її рівномірність і ширина; також визначається стан компактної пластинки, чи зруйнована вона, тонка чи навпаки потовщена.
4. Оцінка тканин, які оточують зуб.

ЩО ТАКЕ ОРТОПАНТОМОГРАФІЯ

Ортопантомографія - новий метод, який дозволяє бачити збільшене зображення на одній плівці вже вигнутих верхньої та нижньої щелеп разом. Це дозволяє порівняти стан кісткової тканини на різних ділянках жувального апарату.

За допомогою цього методу можна побачити всі стадії формування зубів у дітей, мінімальні зміни у мінералізації твердих тканин, виявити хронічні одонтогенні інфекційні осередки, патології у скронево-нижньощелепних суглобах, захворювання пародонту, зміни придаткових пазух носа. Переваги методу: більш інформативний, менша опромінююча доза. Недоліки: сильніше спотворення у фронтальному відділі, у третині випадків тіні коронок верхніх і нижніх премолярів (корінні малі зуби) нашаровуються одні на одних.

Джерела:

Вritish dental journal 

Journal of the American Dental Association 

US National Library of Medicine