Щитоподібна залоза відіграє ключову роль у регуляції метаболізму, енергообміну та роботи всього організму. Одним із найпоширеніших захворювань цього органу є аутоімунний тиреоїдит (АІТ) – це хронічне запальне захворювання, що розвивається внаслідок порушень імунної системи. АІТ вражає щитоподібну залозу, що може призводити до зміни її структури та функціональної активності.

Захворювання часто діагностують у жінок середнього віку, проте воно може виникати і в чоловіків, і навіть у дітей. Ознаки АІТ можуть залишатися непомітними тривалий час або проявлятися різними порушеннями гормонального балансу. Розуміння причин, ознак та методів лікування цього захворювання допоможе вчасно звернутися до лікаря та уникнути ускладнень.

Аутоімунний тиреоїдит: що це таке?

Аутоімунний тиреоїдит – це хронічне запалення щитоподібної залози, викликане атакою власної імунної системи на її тканини. Внаслідок цього процесу відбувається поступове руйнування клітин щитоподібної залози, що може призвести до її дисфункції – як надлишкового вироблення гормонів, так і їхньої недостатності.

Залежно від перебігу захворювання розрізняють такі форми аутоімунного тиреоїдиту:

  • Гіпертрофічна форма – щитоподібна залоза збільшена у розмірах, що може призводити до утворення вузлів та дифузних змін.

  • Атрофічна форма – залоза поступово зменшується через руйнування її клітин.

  • Еутиреоїдна форма – функція щитоподібної залози зберігається на нормальному рівні, хоча структурні зміни можуть бути вираженими.

АІТ може розвиватися поступово, роками не викликаючи суттєвих симптомів, проте за відсутності лікування здатний призводити до гіпотиреозу – стану, коли організм відчуває дефіцит гормонів щитоподібної залози.

Аутоімунний тиреоїдит: симптоми

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту залежать від стадії хвороби та рівня тиреоїдних гормонів у крові. На початкових етапах захворювання може протікати без виражених клінічних проявів. Проте з часом можуть з’явитися такі ознаки аутоімунного тиреоїдиту:

  • Відчуття дискомфорту або тиску в області шиї.

  • Збільшення щитоподібної залози (зоб).

  • Порушення ковтання або дихання (при значному збільшенні залози).

  • Хронічна втома, слабкість.

  • Коливання ваги без очевидних причин.

  • Депресивний стан, дратівливість.

  • Ламкість волосся та нігтів, сухість шкіри.

  • Зниження пам’яті та концентрації.

  • Порушення менструального циклу в жінок.

На більш пізніх стадіях розвивається аутоімунний тиреоїдит субклінічний гіпотиреоз, коли рівень тиреоїдних гормонів знижується, але зміни ще не викликають серйозних симптомів. У таких випадках лише лабораторні дослідження допомагають виявити порушення.

Причини розвитку АІТ

Основною причиною розвитку АІТ є порушення роботи імунної системи, через що вона починає сприймати клітини щитоподібної залози як чужорідні й атакувати їх. До факторів ризику належать:

  • Генетична схильність – наявність АІТ у близьких родичів підвищує ймовірність захворювання.

  • Хронічні вірусні та бактеріальні інфекції.

  • Надлишок або дефіцит йоду в організмі.

  • Стрес та надмірні фізичні навантаження.

  • Гормональні порушення, зокрема під час вагітності та менопаузи.

  • Вплив токсичних речовин та радіації.

У дітей також можливий розвиток цього захворювання. Аутоімунний тиреоїдит у дітей проявляється подібними симптомами, проте часто супроводжується відставанням у фізичному та розумовому розвитку.

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту

Аутоімунний тиреоїдит є складним у діагностиці захворюванням. На початкових стадіях ознаки тиреоїдиту можуть бути непомітними. Щоб встановити діагноз, лікар-ендокринолог проводить комплексне обстеження, яке включає:

1. Лабораторні дослідження

  • Тиреотропний гормон (ТТГ) – основний регулятор роботи щитовидної залози. Підвищений рівень ТТГ може свідчити про гіпотиреоз, а знижений – про гіпертиреоз.

  • Вільний тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) – гормони, які впливають на обмін речовин і енергетичні процеси в організмі.

  • Антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТПО) – підвищений рівень цих антитіл свідчить про аутоімунний процес у щитоподібній залозі.

  • Антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ) – можуть бути маркером автоімунного ураження щитоподібної залози.

  • Рівень тиреоглобуліну – білка, який виробляється клітинами щитоподібної залози.

2. Інструментальні методи

  • Ультразвукове дослідження (УЗД) щитоподібної залози – один із ключових методів діагностики, що дозволяє оцінити розмір, структуру та наявність вузлових утворень. УЗД може виявити дифузно-вогнищеві зміни щитовидної залози, що є характерною ознакою АІТ.

  • Тонкоголкова аспіраційна біопсія – виконується при підозрі на злоякісний процес або у випадках, коли виявлено вузли в тканині залози.

3. Додаткові дослідження

  • Сцинтиграфія – використовується для оцінки функціональної активності щитоподібної залози, особливо якщо є підозра на вузловий зоб.

  • МРТ або КТ – застосовуються рідко, зазвичай при атиповому розташуванні щитоподібної залози або підозрі на її ураження пухлинним процесом.

Комплексне обстеження дозволяє не лише встановити діагноз, а й визначити стадію хвороби, що є важливим для подальшого лікування.

Лікування аутоімунного тиреоїдиту

Лікування АІТ залежить від стадії захворювання та рівня гормонів щитоподібної залози. Основна мета терапії – зменшити запальний процес та відкоригувати порушення гормонального балансу.

1. Медикаментозне лікування

  • Гормонозамісна терапія – при розвитку гіпотиреозу призначають препарати, які компенсують дефіцит гормонів щитоподібної залози. Дозування підбирається індивідуально залежно від рівня ТТГ та клінічних проявів.

  • Йодовмісні препарати – призначаються лише у випадках дефіциту йоду, оскільки його надлишок може погіршити перебіг АІТ.

  • Протизапальні засоби – у рідкісних випадках можуть застосовуватися для зменшення запальної реакції, особливо при вираженому больовому синдромі.

  • Вітаміни та мікроелементи – особливо важливі для підтримки нормальної роботи організму при АІТ: селен, цинк, вітаміни D, B12.

2. Хірургічне лікування

Оперативне втручання (тиреоїдектомія – часткове або повне видалення щитоподібної залози) проводиться рідко, зазвичай при:

  • Значному збільшенні щитоподібної залози, що ускладнює дихання чи ковтання.

  • Підозрі на злоякісні зміни в тканинах.

  • Вузлових утвореннях, що стрімко ростуть.

3. Спостереження при еутиреозі

При аутоімунному тиреоїдиті, еутиреозі функція щитоподібної залози залишається в межах норми. У таких випадках специфічного лікування не призначають, проте необхідний регулярний контроль гормонального рівня (ТТГ, Т3, Т4) та УЗД-обстеження.

Життя з аутоімунним тиреоїдитом

АІТ – це хронічне захворювання, що потребує постійного контролю. Проте дотримання простих рекомендацій допомагає зберегти якість життя та уникнути ускладнень.

1. Регулярний контроль стану щитоподібної залози

  • Відвідування ендокринолога мінімум 1-2 рази на рік.

  • Контроль рівня гормонів (ТТГ, Т3, Т4) та антитіл.

  • Періодичне проведення УЗД.

2. Правильне харчування

Раціон має бути збалансованим і включати достатню кількість білків, вітамінів та мікроелементів. Важливо:

  • Обмежити споживання продуктів, що можуть спричинити дефіцит йоду (капуста, броколі, соя).

  • Вживати продукти, багаті селеном (горіхи, морепродукти, яйця).

  • Уникати надмірного вживання йодовмісних продуктів без рекомендації лікаря.

3. Здоровий спосіб життя

  • Регулярна фізична активність (йога, плавання, ходьба) допомагає підтримувати обмін речовин.

  • Контроль стресу – хронічний стрес може посилювати аутоімунні реакції. Практики релаксації, медитація та достатній сон сприяють нормалізації роботи організму.

  • Відмова від шкідливих звичок – куріння та алкоголь можуть негативно впливати на стан щитоподібної залози.

Аутоімунний тиреоїдит: наслідки

Без належного лікування можуть розвинутися серйозні наслідки, такі як:

  • Гіпотиреоз – стан, при якому організм відчуває дефіцит тиреоїдних гормонів, що може призводити до загальної слабкості, депресії, порушення обміну речовин.

  • Серцево-судинні порушення – підвищений рівень холестерину, артеріальна гіпертензія.

  • Зниження репродуктивної функції – у жінок можливі порушення менструального циклу, безпліддя.

  • Зміни в центральній нервовій системі – когнітивні порушення, зниження концентрації уваги.

Контроль хвороби та своєчасне лікування дозволяють запобігти ускладненням і зберегти високу якість життя.

Аутоімунний тиреоїдит – це хронічне захворювання, яке потребує постійного контролю та відповідного лікування. Воно може довгий час не викликати виражених симптомів, але поступово призводити до порушень функції щитоподібної залози, зокрема гіпотиреозу. Своєчасна діагностика та правильно підібрана терапія допомагають уникнути ускладнень і зберегти якість життя.

Якщо ви помітили ознаки тиреоїдиту, відчуваєте хронічну втому, зміни у вазі, емоційну нестабільність або маєте спадкову схильність до захворювання – не відкладайте візит до лікаря. В «Оксфорд Медікал» досвідчені ендокринологи проведуть повне обстеження, визначать стан щитоподібної залози та підберуть оптимальне лікування.

Записуйтеся на консультацію до ендокринолога в «Оксфорд Медікал» у зручний для вас час – подбайте про своє здоров’я вже сьогодні!

Поширені запитання:

Що таке аутоімунний тиреоїдит?

Аутоімунний тиреоїдит (АІТ) — це хронічне запалення щитоподібної залози, при якому імунна система помилково атакує її тканини, що може призводити до зниження вироблення гормонів (гіпотиреоз).

Які симптоми характерні для АІТ?

Втома, збільшення щитоподібної залози, сухість шкіри, збільшення ваги, депресія, відчуття холоду, порушення менструального циклу, зниження концентрації уваги.

Як лікують аутоімунний тиреоїдит?

Лікування передбачає прийом гормональних препаратів при зниженні функції щитоподібної залози. Важливо регулярно контролювати рівень ТТГ і Т4, стежити за самопочуттям і відвідувати ендокринолога.