Щитоподібна залоза відповідає за обмін речовин, рівень енергії, роботу серця та нервової системи. Якщо її функція порушується, це поступово впливає на стан всього організму. Однією з поширених причин таких змін є аутоімунний тиреоїдит — захворювання, при якому імунна система помилково починає атакувати клітини власної щитоподібної залози.

Спочатку людина може не відчувати виражених симптомів. З часом з’являються втома, сонливість, коливання ваги, сухість шкіри, зміни настрою. Саме тому важливо розуміти, що відбувається в організмі при цьому захворюванні та як діяти правильно, щоб підтримувати гарне самопочуття.

Що таке аутоімунний тиреоїдит

Аутоімунний тиреоїдит — це хронічне захворювання щитоподібної залози, при якому імунна система помилково сприймає її клітини як «чужі» та поступово їх пошкоджує. У результаті в тканині залози розвивається запалення, а з часом змінюються структура та функція залози. Цей стан також відомий як хвороба Хашимото. 

АІТ розвивається повільно, іноді роками, і довгий час може не давати виражених симптомів. У багатьох пацієнтів спочатку зберігається нормальний рівень гормонів, і лише лабораторні показники — зокрема підвищені антитіла — свідчать про наявність аутоімунного процесу.

З часом через поступове руйнування клітин знижується вироблення тиреоїдних гормонів. Це може призводити до розвитку гіпотиреозу — стану, при якому організм відчуває дефіцит гормонів щитоподібної залози. Саме на цьому етапі найчастіше з’являються виражені симптоми: постійна втома, уповільнення обміну речовин, підвищена чутливість до холоду, набряки.

Причини розвитку захворювання пов’язані з генетичною схильністю, гормональними змінами, впливом стресу, перенесеними інфекціями. Важливу роль відіграє поєднання кількох факторів, а не одна конкретна причина.

Чи можна вилікувати аутоімунний тиреоїдит

Аутоімунний тиреоїдит є хронічним захворюванням. Повністю зупинити аутоімунний процес і відновити вже пошкоджену тканину щитоподібної залози сучасна медицина не може.

Проте це не означає обов’язкового прогресування. У багатьох пацієнтів функція залози тривалий час залишається стабільною, а за потреби гормональні порушення ефективно компенсуються медикаментозно.

Отже, мова йде не про повне одужання, а про довготривалий контроль стану. За умови регулярного спостереження та правильно підібраної терапії людина може жити повноцінно, без істотних обмежень у повсякденному житті.

Як лікувати аутоімунний тиреоїдит

Важливо розуміти: лікування АІТ проводиться тоді, коли змінюється гормональний баланс або є високий ризик його порушення. Підвищений рівень антитіл сам по собі не є показанням до призначення гормонів.

Мета терапії — підтримувати стабільний рівень тиреоїдних гормонів, попереджати розвиток гіпотиреозу та мінімізувати вплив захворювання на серцево-судинну, нервову та репродуктивну системи.

Основні методи лікування

Підхід залежить від стадії процесу та лабораторних показників:

  • Динамічне спостереження. Якщо ТТГ і Т4 залишаються в межах норми, медикаментозна терапія може не призначатися. Рекомендовано контроль гормонів кожні 6–12 місяців та УЗД щитовидки за показаннями.

  • Гормонозамісна терапія. Призначається при розвитку явного або стійкого субклінічного гіпотиреозу. Доза підбирається індивідуально та коригується поступово, з повторним контролем ТТГ через 6–8 тижнів.

  • Корекція супутніх дефіцитів. Часто при АІТ виявляють дефіцит вітаміну D, В12 або знижений рівень феритину. Їх корекція покращує загальне самопочуття та переносимість терапії.

Пацієнтів із цим діагнозом ведуть лікарі-ендокринологи, які оцінюють динаміку показників і коригують лікування залежно від змін гормонального профілю. Важливо не змінювати дозу препарату самостійно та не припиняти терапію без консультації лікаря.

Чи можна приймати йод при аутоімунному тиреоїдиті

Йодовмісні препарати призначаються лише при підтвердженому дефіциті. Самостійний прийом добавок, у тому числі біологічно активних, може погіршити перебіг захворювання. Надлишкове споживання йоду може посилювати дисфункцію щитоподібної залози та провокувати коливання рівня гормонів.

Що можна їсти при аутоімунному тиреоїдиті

Раціон має бути збалансованим, із достатньою кількістю білка, клітковини, корисних жирів і мікроелементів. До щоденного меню доцільно включати:

  • морську рибу (лосось, скумбрія, хек, тріска);

  • яйця;

  • індичку, куряче філе, нежирну яловичину;

  • кисломолочні продукти без доданого цукру (кефір, натуральний йогурт, ряжанка);

  • бобові (чечевицю, нут, квасолю) — за умови доброї переносимості;

  • гречку, бурий рис, кіноа, вівсянку;

  • овочі (броколі, кабачки, моркву, гарбуз, листову зелень);

  • ягоди, яблука, груші, цитрусові;

  • оливкову олію, авокадо, насіння льону;

  • волоські та бразильські горіхи — у помірній кількості;

  • морепродукти як джерело селену.

Збалансована дієта при АІТ допомагає підтримувати стабільний рівень енергії, контролювати масу тіла та зменшувати ризик дефіциту мікроелементів.

Що не можна їсти при аутоімунному тиреоїдиті

Суворих заборон немає, проте доцільно обмежити продукти, які можуть погіршувати метаболічний баланс або створювати надлишок йоду:

  • морську капусту у великих кількостях;

  • концентровані водорості та харчові добавки з високим вмістом йоду;

  • білий хліб, здобну випічку;

  • солодощі, кондитерські вироби, солодкі напої;

  • ковбасні вироби та фастфуд;

  • снеки з трансжирами;

  • напівфабрикати з великою кількістю харчових добавок;

  • регулярне вживання алкоголю.

Також не рекомендовано самостійно повністю виключати глютен або молочні продукти без медичних показань, оскільки це може призвести до дефіциту білка, заліза та вітамінів групи B.

Що буде, якщо не лікувати аутоімунний тиреоїдит

Аутоімунний тиреоїдит розвивається поступово. На ранніх етапах людина може не відчувати виражених змін, однак без контролю захворювання функція щитоподібної залози може поступово знижуватися.

Найчастіше наслідком є розвиток гіпотиреозу — стану, при якому організму бракує тиреоїдних гормонів. Це впливає практично на всі системи:

  • сповільнюється обмін речовин і з’являється схильність до набору ваги;

  • посилюється втома, сонливість, знижується працездатність;

  • погіршується стан шкіри та волосся;

  • підвищується рівень холестерину;

  • можливі порушення серцевого ритму;

  • у жінок виникають збої менструального циклу та труднощі із зачаттям.

При тривалому неконтрольованому гіпотиреозі зростає ризик серцево-судинних ускладнень, анемії, когнітивних порушень. У важких випадках можливе формування мікседеми — рідкісного, але небезпечного стану. Окремо слід зазначити, що у вагітних жінок нелікований гіпотиреоз може впливати на перебіг вагітності та розвиток плода. 

Саме тому контроль функції щитоподібної залози є принципово важливим. Своєчасна діагностика та правильна терапія дозволяють уникнути цих ускладнень.

Скільки живуть із хворобою Хашимото

Хвороба Хашимото — це одна з форм аутоімунного тиреоїдиту. Сам по собі цей діагноз не скорочує тривалість життя за умови своєчасного контролю та правильно підібраної терапії.

Якщо рівень тиреоїдних гормонів підтримується в межах норми, ризики для серцево-судинної системи, нервової системи та обміну речовин мінімізуються. У такому випадку людина може жити стільки ж, скільки й люди без цього діагнозу.

На прогноз впливають:

  • регулярність контролю ТТГ;

  • дотримання рекомендацій щодо прийому препаратів;

  • наявність супутніх захворювань;

  • спосіб життя та харчування.

Основна умова — не ігнорувати захворювання. При стабільному гормональному фоні хвороба Хашимото не обмежує фізичну активність, працездатність чи соціальне життя. Таким чином, тривалість життя визначається не самим діагнозом, а тим, наскільки своєчасно та системно контролюється функція щитоподібної залози.

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Джерела: 

US National Library of Medicine

National Institutes of Health

PubMed