Що таке дегенеративні захворювання хребта (ДДЗХ)

Сучасний ритм життя, малорухливість, надмірне навантаження на спину та вікові зміни — усе це призводить до поступового зношення структур хребта. Внаслідок таких процесів можуть виникати дегенеративні захворювання хребта (ДДЗХ) — група патологій, що супроводжуються поступовим руйнуванням міжхребцевих дисків, суглобів, зв’язок та інших елементів хребетного стовпа. Ці порушення поступово знижують якість життя людини, викликають біль, обмеження рухливості й інші неврологічні ускладнення.

ДДЗХ часто залишаються непоміченими на ранніх стадіях, а перші симптоми з’являються вже тоді, коли у хребті відбулися суттєві зміни. Саме тому важливо знати, що собою являють ці захворювання, як вони проявляються, які відділи хребта уражаються найчастіше та як можна попередити або зупинити прогресування патології.

Дегенеративні захворювання хребта: що це таке?

Під терміном «дегенеративні захворювання хребта» розуміють комплекс патологічних процесів, які призводять до поступової втрати функціональності структур хребетного стовпа. Основною мішенню таких змін стають міжхребцеві диски — хрящові утворення, що забезпечують амортизацію та рухливість хребців. З часом диски втрачають вологу, еластичність, зменшуються в розмірах, внаслідок чого знижується їх здатність витримувати навантаження.

Також до дегенеративних процесів залучаються суглоби (фасеткові), зв’язки, м’язи, кісткові структури. Зниження стабільності хребта призводить до порушення постави, зміщення хребців, утворення протрузій і гриж, звуження міжхребцевих отворів, через які проходять нервові корінці. Усе це провокує біль, обмеження рухів, оніміння та інші неврологічні симптоми.

Основні симптоми дегенеративних змін хребта

Прояви ДДЗХ можуть бути різноманітними й залежать від локалізації патологічного процесу. Основні симптоми включають:

Больовий синдром. Хронічний, ниючий або гострий біль у спині, шиї, грудній клітці чи попереку. Біль може посилюватися при русі, нахилах, піднятті тягарів або навіть у спокої.
Обмеження рухливості. Виникає скутість у спині, особливо після тривалого перебування в одній позі.
Оніміння, поколювання, «мурашки». Нерідко симптоми поширюються на кінцівки — руки чи ноги, залежно від локалізації ураження.
М’язова слабкість. Ураження нервових структур може призводити до зниження сили в м’язах.
Порушення постави. Через біль людина мимоволі змінює положення тіла, що ще більше посилює викривлення хребта.
Проблеми з внутрішніми органами. У складних випадках можливі порушення функцій сечового міхура, кишківника або статевої системи.

Ці симптоми можуть поступово наростати або загострюватися періодично. При тривалому ігноруванні проблеми дегенеративні зміни можуть стати незворотними.

Які відділи хребта страждають найчастіше?

Хребет складається з кількох анатомічних відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та куприкового. Найбільше навантаження припадає на рухомі відділи — шийну та поперекову частини. Саме тому вони найчастіше стають мішенню дегенеративних процесів.

Шийний відділ. Його ураження супроводжується головним болем, запамороченням, болем у шиї, плечах, онімінням рук. Дегенеративні зміни шийного відділу хребта можуть суттєво впливати на кровообіг головного мозку.
Грудний відділ. Хоча він менш рухомий, дегенеративні зміни грудного відділу хребта також трапляються. Вони можуть викликати біль у міжлопатковій зоні, імітувати біль у серці чи шлунку.
Поперековий відділ. Найбільш вразлива зона, де часто виникають протрузії та грижі. Біль у попереку, оніміння ніг, обмеження рухів — типові симптоми ураження цієї частини хребта.

Причини розвитку дегенеративно-дистрофічних змін хребта

До факторів, які спричиняють захворювання хребта, належать:

Вікові зміни. З віком знижується кількість води в міжхребцевих дисках, втрачається еластичність тканин.
Малорухливий спосіб життя. Недостатня фізична активність сприяє ослабленню м’язів, які підтримують хребет.
Надмірні фізичні навантаження. Підняття тягарів, інтенсивна спортивна активність без належної техніки можуть спричинити ушкодження дисків.
Травми. Навіть незначні пошкодження хребта в минулому можуть стати основою для подальших дегенеративних змін міжхребцевих дисків.
Порушення постави. Сколіоз, кіфоз або постійне неправильне положення тіла сприяють нерівномірному навантаженню на хребет.
Генетична схильність. У деяких випадках структурні особливості тканин хребта можуть передаватися спадково.
Зайва вага. Надмірна маса тіла підвищує навантаження на поперековий та грудний відділи.
Хронічні захворювання. Деякі метаболічні порушення, наприклад, остеопороз, прискорюють дегенерацію.

Методи лікування ДДЗХ

Своєчасне лікування ДДЗХ дозволяє уповільнити розвиток захворювання, зменшити біль та покращити якість життя пацієнта. Підхід до терапії має бути комплексним та індивідуальним

Консервативне лікування

Медикаментозна терапія. Призначаються протизапальні препарати, міорелаксанти, анальгетики. У деяких випадках — хондропротектори.
Фізіотерапія. Електрофорез, магнітотерапія, ударно-хвильова терапія покращують кровообіг і прискорюють регенерацію тканин.
Лікувальна фізкультура (ЛФК). Спеціально підібрані вправи зміцнюють м’язовий корсет, знижують навантаження на хребет.
Масаж та мануальна терапія. Допомагають розслабити напружені м’язи, поліпшити процеси обміну речовин у тканинах.
Ортопедичні засоби. Корсети, підтримувальні комірці використовуються для стабілізації хребта.

Хірургічне лікування

Хірургічні методи лікування застосовуються у разі тяжких форм дегенеративних захворювань хребта, коли консервативна терапія виявляється неефективною.

Показаннями до оперативного втручання є виражений больовий синдром, порушення рухової активності, компресія нервових структур, порушення чутливості чи функцій тазових органів.

Основні види операцій:

1. Декомпресійні операції

Спрямовані на усунення тиску на спинний мозок або нервові корінці. До них належать:

Ламінектомія — видалення частини дуги хребця для розширення спинномозкового каналу.
Форамінектомія — розширення міжхребцевого отвору для вивільнення защемленого нервового корінця.

2. Дискектомія (мікродискектомія)

Операція з видалення частини або всього міжхребцевого диска, що спричиняє компресію нерва. Може виконуватися за допомогою мікроскопа (мікродискектомія) або з використанням ендоскопічного обладнання. Це один із найпоширеніших методів при грижах міжхребцевих дисків.

3. Стабілізуючі (фіксуючі) операції

Проводяться при вираженій нестабільності хребта, дегенерації дисків або деформаціях. Здійснюється спондилодез — з’єднання кількох хребців між собою за допомогою імплантів, гвинтів чи трансплантатів для досягнення жорсткої фіксації та запобігання подальшому зміщенню.

Методи доступу до ураженої зони можуть бути різними:

Відкриті операції — класичний хірургічний доступ, що забезпечує повну візуалізацію структури хребта, але потребує тривалішої реабілітації.
Малоінвазивні операції — включають ендоскопічні втручання, які виконуються через невеликі проколи з використанням спеціального обладнання. Вони забезпечують мінімальне ушкодження тканин, меншу крововтрату, менший ризик ускладнень і швидше відновлення пацієнта.

Профілактика дегенеративних хвороб хребта

Щоб зберегти здоров’я хребта та уповільнити дегенеративні зміни, рекомендується дотримуватись простих, але ефективних правил:

Рухайтеся регулярно. Обирайте безпечну фізичну активність — ходьба, плавання, йога, ЛФК.
Слідкуйте за поставою. Уникайте сутулості та тривалого перебування в одній позі.
Облаштуйте зручне робоче місце. Правильна висота столу, крісла й монітора — запорука зниження навантаження на хребет.
Контролюйте масу тіла. Зайва вага збільшує тиск на хребетні структури.
Піднімайте речі правильно. Згинайте ноги в колінах, не нахиляйтесь із прямими ногами.
Харчуйтесь збалансовано. Їжте більше продуктів, багатих на білок, кальцій, вітамін D.
Відмовтесь від куріння та надмірного вживання алкоголю. Вони погіршують кровопостачання тканин.
Спіть на якісному матраці. Ортопедичні подушки та матрац підтримують природні вигини хребта.

Дотримання цих порад допоможе зменшити ризик розвитку або загострення захворювань хребта та зберегти рухливість на довгі роки.

Дегенеративні зміни хребта — це не вирок. При своєчасному виявленні та грамотному підході до терапії ці стани можна контролювати, підтримуючи стабільне самопочуття. У медичному центрі «Оксфорд Медікал» ми використовуємо сучасні методи діагностики та лікування, допомагаючи пацієнтам повернутися до активного життя.

Пам’ятайте: не варто чекати посилення болю чи розвитку ускладнень. Звертайтесь до спеціалістів за перших ознак дискомфорту в спині. Адже хвороба хребта на ранньому етапі значно краще піддається лікуванню, ніж у запущеній формі.

Поширені запитання:

Що таке дегенеративні захворювання хребта?

Це група хронічних захворювань, пов’язаних із поступовим зношенням міжхребцевих дисків, суглобів, зв’язок та інших структур хребта. Вони спричиняють біль, обмеження рухливості, оніміння кінцівок і можуть призводити до серйозних неврологічних ускладнень.

Дегенеративні зміни хребта: що це?

Дегенеративні зміни хребта — це вікове або патологічне зниження еластичності, висоти та функціональності міжхребцевих дисків і суглобів, що може призвести до розвитку остеохондрозу, спондильозу, гриж дисків і хронічного болю в спині.

Які симптоми ДДЗХ?

Основні симптоми: біль у шиї або спині, обмеження рухливості, скутість, оніміння або поколювання в руках чи ногах, м’язова слабкість, порушення постави. Симптоми можуть посилюватися після фізичних навантажень або тривалого перебування в одній позі.

Як лікують дегенеративні зміни хребта?

Лікування ДДЗХ включає призначення медикаментів, фізіотерапії, масажу, ЛФК, іноді — хірургічного втручання. Важливими є зміцнення м’язового корсету, корекція способу життя та профілактика ускладнень. Метод підбирається індивідуально залежно від ступеня ураження.