Чи можна вилікувати гайморит?

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Гайморит, або верхньощелепний синусит – це запальний процес у верхньощелепній (гайморовій) пазусі, що займає майже весь обсяг кістки верхньої щелепи. Назва пазухи, як і самого захворювання, була дана в XVII столітті англійським хірургом Натаніелем Гаймором.

Гайморит: симптоматика та ускладнення

При негайному зверненні до лікаря-отоларинголога (ЛОРа) розвиток важкої форми захворювання можна попередити досить простим лікуванням – промиваннями. Якщо ж медична допомога не була надана вчасно, розвиваються такі симптоми гострого гнійного гаймориту:

• підвищення температури тіла до 38-40 оС;

• набряк щік та нижніх повік;

• в'язкі та каламутні носові виділення жовто-зеленого відтінку з неприємним запахом (при утрудненому відтоці з носової пазухи виділень може не бути);

• головні болі, які поширюються на лоб, корінь носа, виличну кістку, верхньощелепну пазуху, іноді на скроню або половину обличчя;

• сильна закладеність носа (однієї ніздрі або обох при двосторонньому гаймориті);

• зниження апетиту, порушення сну, загальна слабкість;

• зубний біль (характерний при одонтогенному гаймориті, найчастіше виникає через запальних стоматологічних процесів у верхній щелепі).

Найбільш важкими ускладненнями гаймориту є:

• менінгіт;

• абсцес мозку;

• тромбоз венозних синусів твердої оболонки мозку (кавернозних синусів).

Якщо необхідні заходи не будуть прийняті при появі перших ознак хвороби, гострий гайморит переходить в хронічний. До хроніфікації також приводять «недоліковані» захворювання.

Основні причини та діагностика

У більшості випадків гайморит «виростає» з набряку слизових оболонок носа та носоглотки при простудних інфекційних захворюваннях – цей тип захворювання називається катаральним. Набряк перекриває отвори навколоносових пазух, від чого в них починає накопичуватися секрет, надалі перетворюється в гній. Причиною гаймориту також може стати риніт, хронічний нежить або такі чинники:

• алергічні захворювання;

• викривлена ​​носова перегородка;

• деякі вроджені дефекти анатомії носової порожнини, наприклад, збільшені нижні раковини носа;

• несвоєчасне або неправильне лікування застуди, особливо при ослабленому імунітеті;

• поліпи, кісти в носовій порожнині та пазухах; 

• наявність аденоїдів (у дітей);

• робота на шкідливих виробництвах, постійне перебування в загазованому, запиленому повітрі тощо.

Гайморит діагностується лікарем на підставі наявних симптомів та скарг пацієнта. Якщо одного візуального огляду недостатньо для постановки діагнозу, проводиться рентгенографія гайморової пазухи, а в деяких випадках виконується пункція, що дозволяє визначити склад та кількість ексудату, наявність крові в пазусі тощо.

Методи лікування гаймориту

Зараз гайморит виліковують двома видами терапії:

• консервативною (медикаментозною);

• хірургічною.

Місцеве медикаментозне лікування без проколу пазухи полягає в боротьбі з набряком слизової оболонки носової порожнини. Головне завдання на цьому етапі – забезпечення відтоку виділень з носової пазухи, щоб уникнути застою. Лікування проводиться з використанням «м'яких» антибіотиків, пробіотиків, протинабрякових та антигістамінних засобів. Широко використовуються інгаляції та промивання (дренування), наприклад, промивання «кукушка», спрямоване на евакуацію гнійно-слизових мас та антибактеріальну обробку носоглотки та носової порожнини.

У деяких випадках пацієнтам показане хірургічне лікування, наприклад, при вагітності, коли антибіотикотерапія протипоказана майбутній мамі. У сучасних клініках «Оксфорд-Медікал» для хірургічної терапії гаймориту використовуються новітні методики. До них належить ендоскопічна хірургія носових пазух та порожнини, при якій операція проводиться через порожнини носа. Також запущений гайморит лікується шляхом проколу пазухи та дренування її вмісту.

Після видалення гнійної маси з носових пазух пацієнтові призначаються фізіопроцедури – ультрафіолетове опромінення (УФО), лазеротерапія, ультразвукова терапія.

Отже, гайморит цілком виліковний. Головне – запобігати будь-яким ускладненням та не довести процес до хронічної форми, а для цього необхідна своєчасна постановка діагнозу та правильне лікування.

Джерела:

US National Library of Medicine

Science Direct

AJN Journals