Розлад статевого потягу

Лікар-уролог, андролог

клініки "Оксфорд Медікал - Київ",

кандидат медичних наук

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Розлад статевого потягу – особливий вид сексуальних проблем, який проявляється небажанням брати участь у статевих відносинах. Основних та головних причин тут дві: боязнь (страх) або відсутність будь-якого інтересу до сексу, іноді буває поєднання цих причин. При цьому, фізіологічна сексуальна реакція та здатність, частіше за все, не порушена.

У разі, коли домінує відсутність інтересу, то говорять про придушення статевого потягу (ППВ); якщо ж на перше місце виставляється страх, то така патологія позначається як сексуальна аверсія. Говорити про придушення статевого потягу слід лише в тому випадку, якщо зникнення інтимного інтересу призводить до засмучення, якщо ж ППВ є результатом вільного вибору, то про патології мова не йде.

ППВ характеризується зниженим рівнем статевої активності, при цьому потяг проявляється сексуальними снами та фантазіями, надається особлива увага сюжетам еротичного змісту, збережено увагу до статевого партнера, навіть якщо сам статевий акт недоступний.

При придушенні статевого потягу найбільше знижується інтерес до ініціації сексуальної поведінки, в деяких випадках взагалі відсутня реакція на сексуальні аванси партнера. І тільки зрідка, з метою зберегти відносини, хворий може піти на вимушені поступки. При цьому захворюванні, зазвичай, фізіологічна здатність до сексуального життя не порушена, хоча наявність деяких відхилень не виключається (вони й можуть стати причиною ППВ).

Придушення статевого потягу буває вродженим (первинним) та придбаним (вторинним). Останнє поділяється ще на постійне або ситуаційне (виникає час від часу внаслідок появу особливих обставин). Частота захворювання сильно варіює в різних регіонах, в середньому становить 30%. Причини ППВ різні. Вони можуть бути органічними (патологія ендокринної системи, ниркова та печінкова недостатність, інші важкі хронічні захворювання) та психологічними (порушення психіки, алкоголізм, вживання наркотиків). 15-20% випадків даного захворювання виникають в результаті пухлин гіпофіза, що супроводжується надмірним виділенням пролактину, яка пригнічувала секрецію тестостерону. Низький рівень останнього призводить до придушення статевого потягу та еректильної дисфункції.

Однак більшу частину серед причин ППВ займають психо-соціальні фактори, серед яких найбільш поширені депресія, незадоволення власним зовнішнім виглядом, сексуальні травми, міжособистісні конфлікти. Іноді ППВ може стати результатом первинних статевих дисфункцій, що можна проілюструвати наступною схемою на прикладі чоловіків: еректильні розлади – фактор самопригнічення – ППВ – відмова від сексуальної діяльності. Позитивна сторона підсумку цього ланцюжка, це уникнення сексуальних невдач, страху, дискомфорту перед партнером, втрати самоповаги.

При придушенні статевого потягу, попри збереження нормальних статевих функцій, виникають проблеми зі статевою збудливістю та оргазмом.

Придушення статевого збудження не завжди створює в подружній парі якісь труднощі. Деякі пари, щоб зберегти нормальні взаємини, вдаються до інших способів взаємного задоволення: наприклад, той, хто страждає ППВ погоджується зайнятися сексом незалежно від того, хоче він цього чи ні, не дивлячись на власний настрій, головне що це потрібно його партнеру; якщо такі самопожертви недоречні, то партнер з ППВ погоджується на статеве життя його чоловіка / дружини на стороні. Однак, такі варіанти вирішення загальної проблеми зустрічаються досить рідко, і частіше, при наявності в сім'ї в одного з її членів ППВ, виникають певні труднощі.

Сексуальна аверсія – психічний стан, що виявляється сильним, необгрунтованим страхом (ірраціональний страх) перед статевою активністю. У більш важких випадках дана патологія може з'являтися тільки при першій думки про неї. Все це призводить до того, що така людина повністю відмовляється від інтимного життя. Зустрічається аверсія однаково як у чоловіків, так й у жінок та проявляється такими клінічними симптомами: сильне потовиділення, прискорене дихання та серцебиття, нудота, можливий навіть пронос, що спостерігається при важких формах. У більшості ж випадків, хвороба обмежується психологічними розладами, що приводять в жах людину, якій пропонують інтимну близькість. Проте, зафіксований парадокс, коли пацієнти з сексуальною аверсією, після подолання первісної боязні, можуть цілком адекватно виконувати свої сексуальні функції. Такий факт враховується при лікуванні даного захворювання психологічними методами, наприклад, в клініці Оксфорд Медікал. За свідченням багатьох, на перший час здавалося б вже "безнадійних" хворих, найважчим було роздягнутися, після чого страх немов зникав, не залишаючи після себе ніяких слідів.

Найбільш частими скаргами, которі першими пред'являють пацієнти є:

• категорично негативне ставлення батьків до сексу;

• перенесення сексуальної травми;

• постійний тиск сексуального партнера;

• патологія чоловічої статевої самоідентифікації.

Частота статевих актів у хворих з сексуальною аверсією не більше 2-х разів на рік, а то й рідше, що приносить з собою певну напругу в сімейні взаємини та без втручання медицини, частіше, припиняються подружні зв'язки. Сексуальна аверсія успішно лікується, навіть якщо хвороба була запущена, в "Оксфорд Медікал" відсоток успішного лікування даного захворювання досягає 98%.

Джерела:

BMC Public Health 

US National Library of Medicine 

JAMA Network