Чим небезпечний себорейний дерматит?

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Себорейний дерматит – широко поширене хронічне захворювання шкіри. В першу чергу вражає багаті сальними залозами області – обличчя, шкірні складки, волосяну частину голови.

Себорейний дерматит: як його розпізнати?

Клінічна картина захворювання яскраво виражена: відокремлені жовтуваті або рожеві вогнища ураження мають монетовидну, рідше – кільцеподібну форму. Вони являють собою чітко окреслені папули різного розміру (5-20 мм). Залежно від області ураження, може спостерігатися виділення рідини, виникнення тріщин та утворення липких корок.

Як правило, себорейні висипання супроводжуються сверблячкою та посиленим лущенням. Для важкої форми захворювання характерні еритематозні плями, покриті муковідними, сальними лусочками, іноді корковими. Відзначається відчуття стягування шкіри. Нерідко себорейний дерматит поєднується з різними формами акне (вугрової хвороби).

Локалізація захворювання: обличчя (вилиці, крила носа, завушні області, лоб, носогубні складки); волосиста частина голови (брови, вії, борода, вуса); шкірні складки (пахвові западини, пахова область, складки під молочними залозами, пупок); підгрудна область; зовнішні статеві органи.

За статистикою, себорейним дерматитом хворіє 3-5% населення землі; жінки – рідше, ніж чоловіки. Найбільш схильні до ризику захворювання наступні вікові групи:

• діти 3 - 5 місяців;

• діти 12 - 17 років;

• люди у віці 20 - 50 років.

Причини виникнення себорейного дерматиту

При несприятливих умовах відбувається порушення бар'єрної функції шкіри та сальних залоз, та кількість грибів значно збільшується. Зростання грибка істотно стимулюють такі чинники:

• спадкова схильність;

• ослаблений імунітет;

• загострення хронічних захворювань;

• хвороба Паркінсона;

• гормональні порушення;

• порушення харчування, наприклад, дефіцит цинку;

• захворювання шлунково-кишкового тракту;

• неврологічні розлади;

• стреси;

• нездоровий спосіб життя;

• неправильне використання косметичних засобів.

Захворювання має типову клінічну картину, однак, попри зовнішні прояви хвороби, його вогнище знаходиться всередині. Тому, перш ніж лікувати себорейний дерматит, слід встановити природу його походження діагностичним шляхом, одночасно виявивши або виключивши супутні або схожі по симптоматичним ознаками захворювання.

Лікування себорейного дерматиту: до кого звернутися?

При відсутності належного лікування, хвороба часто набуває хронічного характеру та потребує тривалої професійної терапії. Виходячи з локалізації захворювання, лікар призначає відповідний набір препаратів. Тривалість курсу лікування залежить від форми, стадії захворювання, а також особливостей організму пацієнта.

Сезонність себорейного дерматиту така, що влітку настає період поліпшення стану уражених ділянок. Особливо цьому сприяє дія ультрафіолетових променів та солоної морської води. Всього 2-3 тижні на морі можуть полегшити симптоматику. Позитивний результат приносить також прийом ванн з додаванням морської солі. У раціон харчування необхідно включити продукти, багаті сіркою, цинком та селеном.

При дотриманні всіх профілактичних заходів, слід враховувати, що якісне та ефективне лікування може провести тільки досвідчений лікар-дерматолог. Самолікування може згубно позначитися на перебігу захворювання, спотворивши симптоматику та суттєво ускладнивши роботу фахівця.

Джерела:

US National Library of Medicine 

Karger 

JAAD.org