Зміст:

 

  1. Причини появи аскарид

  2. Як розвиваються аскариди в організмі людини?

  3. Симптоми аскаридозу

  4. Види аскаридозу

  5. Діагностика аскаридозу

  6. Як лікують аскаридоз?

  7. Профілактика аскаридозу

Аскаридоз – гельмінтне захворювання, що розвивається при зараженні аскаридами. Це круглі черв'яки, що паразитують у шлунково-кишковому тракті людини і вражають дихальну систему. Вони мають веретеноподібну форму та досягають у довжину до 40 см. Тривалість життя аскарид становить від 12 до 24 місяців.

Причини появи аскарид

Зараження аскаридами відбувається при попаданні яєць в організм людини. Цьому сприяє недостатнє дотримання правил гігієни, вживання немитих овочів та фруктів тощо. Яйця аскарид широко поширені у навколишньому середовищі, роками зберігаючись у ґрунті.

Як розвиваються аскариди в організмі людини?

По стравоходу гельмінти потрапляють до тонкого кишківника, де починають рости. Трохи пізніше вони відкладають яйця, які через стінки органа проникають у кровотік та переміщаються у легені. Там вони ростуть близько 2 тижнів, після чого підіймаються дихальними шляхами (у людини виникає кашель), заковтуються і знову потрапляють до тонкого кишківника, де виростають до дорослих особин. Останні також відкладають яйця, і життєвий цикл аскарид повторюється.

Симптоми аскаридозу

Симптоми аскаридозу у дорослих та дітейАскаридоз проявляється по-різному. Залежно від обсягу інвазії (кількості особин паразитів) хвороба може протікати у прихованій формі чи гострій, з яскраво вираженою симптоматикою. Чим більша колонія глистів, тим гірше самопочуття людини. Найчастіше інкубаційний період від моменту зараження до появи симптомів становить від 4 до 16 днів.

Симптоми залежить від стадії життєвого циклу аскарид.

Для початкового етапу характерні:

  • підвищення температури тіла до 38 градусів;

  • біль у животі;

  • нудота;

  • діарея;

  • алергічні реакції на шкірі (висипання);

  • набряк Квінке – гостра алергічна реакція, що супроводжується набряком слизових оболонок та обструкцією дихальних шляхів аж до зупинки дихання.

У деяких випадках ці симптоми можуть бути відсутні, а ознаки хвороби з'являтися пізніше.

На другій стадії, коли личинки переміщаються у легені, можуть виникнути:

  • сухий кашель або з виділенням невеликої кількості мокротиння;

  • напади задухи;

  • кровохаркання.

У деяких пацієнтів у цей час приєднується бактеріальна інфекція та розвивається пневмонія.

При повторній міграції аскарид у шлунково-кишковий тракт та подорослішанні особин симптоматика стає неспецифічною і без проведення аналізів лікареві складно впізнати дане захворювання.

У дорослих людей може з'явитися:

  • головний біль;

  • запаморочення;

  • зниження артеріального тиску;

  • швидка стомлюваність;

  • порушення сну;

  • перепади настрою;

  • втрата маси тіла.

У дітей хвороба може майже не проявлятися. Часто єдиними ознаками є недостатній набір маси тіла та капризність.

Аскариди, як правило, вражають травний тракт і на певній стадії легені, але в деяких випадках вражають і нервову систему. В результаті можуть з'являтися такі симптоми:

  • головний біль;

  • слабкість;

  • судоми;

  • запалення оболонок головного та спинного мозку.

Також можливе ураження жовчовивідних проток та проток підшлункової залози, для якого характерні симптоми запалення, застою жовчі та гострого панкреатиту.

Аскарида не прикріплюється до стінки кишківника, а постійно рухається назустріч їжі. Наприкінці життєвого циклу паразит гине і з каловими масами виноситься з організму. У таких випадках аскариду можна виявити у калі.

Види аскаридозу

Аскаридоз класифікують за кількома параметрами.

Залежно від уражених органів та симптоматики виділяють 3 види аскаридозу:

  • легеневі;

  • кишковий;

  • гепатобіліарний (ураження проток підшлункової залози та жовчовивідних шляхів).

Залежно від наявності симптомів аскаридоз буває:

  • типовий – з яскравою клінічною картиною;

  • атиповий – без симптомів.

Також залежно від стану пацієнта та кількості глистів виділяють наступні ступені аскаридозу:

  • легкий;

  • середній;

  • важкий;

  • ускладнений.

Діагностика аскаридозу

Діагностика аскаридозу у КиєвіДіагностику аскаридозу проводять за допомогою лабораторних досліджень. Насамперед призначають мікроскопію калу. Аналіз дозволяє виявити яйця чи дорослі особини гельмінтів. Для підвищення точності результатів його повторюють 2-3 рази із інтервалом у кілька днів.

Також іноді проводять дослідження калу методом ПЛР для виявлення ДНК аскарид та аналіз легеневої мокротиння.

Для визначення стадії захворювання та наявності ускладнень пацієнтам рекомендують пройти комплексне обстеження. Воно може включати:

  • загальні аналізи крові та сечі;

  • біохімію крові;

  • рентген грудної клітки;

  • УЗД органів черевної порожнини тощо.

Які обстеження із зазначених необхідні, лікар вирішує з урахуванням стану та скарг пацієнта.

Як лікують аскаридоз?

Лікування аскаридозу необхідне у всіх випадках інвазії, незалежно від стадії хвороби та наявності симптомів. Проводиться воно в домашніх умовах, але при розвитку ускладнень може знадобитися госпіталізація.

Програму лікування кожного пацієнта лікар становить індивідуально, але основою її є антигельмінтні препарати, що знищують паразита. Також лікар може призначити:

  • спазмолітичні препарати – при больовому синдромі;

  • антигістамінні засоби – при алергічній реакції;

  • жарознижувальні – при підвищенні температури;

  • пробіотики – при порушенні мікрофлори кишківника;

  • антибіотики – у разі розвитку бактеріального запалення легень.

Якщо у пацієнта розвинулися ускладнення, такі як кишкова непрохідність, апендицит, перитоніт та інші може знадобитися термінове хірургічне лікування.

Профілактика аскаридозу

Для профілактики аскаридозу фахівці рекомендують дотримуватися всіх правил гігієни. Обов'язково потрібно мити руки перед їжею, а також всі овочі та фрукти перед вживанням.

 

Заразитися аскаридозом можна контактним шляхом від інфікованої людини, а також при вживанні продуктів, на яких є личинки аскарид. Останні, перебуваючи у ґрунті, можуть зберігати життєві функції до 10 років, через що не рекомендується їсти немиті плоди.

Джерела: 

National Library of Medicine 

Medscape  

 

Springer