Гонорея належить до найпоширеніших бактеріальних інфекцій, що передаються статевим шляхом. У жінок це захворювання на початкових стадіях часто перебігає малосимптомно або зовсім без виражених проявів, що значно ускладнює своєчасне виявлення та підвищує ризик розвитку ускладнень.
У цій статті розглянемо, як передається гонорея, якими можуть бути її перші симптоми, до якого спеціаліста варто звернутися при підозрі на інфекцію, а також які методи лікування застосовують і на що важливо звернути увагу під час терапії.
Що таке гонорея у жінок
Гонорея у жінок — це інфекційне захворювання, спричинене бактерією Neisseria gonorrhoeae, яка уражає слизові оболонки сечостатевої системи. Найчастіше первинне запалення розвивається в шийці матки та уретрі, рідше — у піхві, прямій кишці або ротоглотці залежно від шляху інфікування.
Збудник передається під час статевого контакту та прикріплюється до клітин слизової оболонки, викликаючи локальний запальний процес. У відповідь на проникнення бактерії активується імунна реакція, що супроводжується набряком тканин, підвищеним утворенням виділень та дискомфортом. Водночас клінічна картина може бути стертою, особливо на ранніх етапах.
Особливістю перебігу є те, що без лікування інфекція здатна поширюватися висхідним шляхом — із шийки матки до порожнини матки, маткових труб і яєчників. Такий процес підвищує ризик запальних ускладнень органів малого таза та може впливати на репродуктивну функцію.
Для підтвердження діагнозу проводять лабораторні дослідження біологічного матеріалу. Пацієнтки часто запитують, як робиться мазок на гонорею: лікар під час гінекологічного огляду бере зразок виділень із цервікального каналу або уретри спеціальним стерильним інструментом, після чого матеріал направляють на мікроскопічне або молекулярне дослідження. Процедура триває кілька хвилин і зазвичай не потребує спеціальної підготовки.
Як у жінок проявляється гонорея
Клінічні прояви можуть відрізнятися залежно від локалізації запального процесу та стадії захворювання. У частини жінок симптоми з’являються протягом перших 2–14 днів після інфікування, в інших перебіг може бути стертий або малопомітний.
Найчастіше уражається шийка матки та сечовипускальний канал. У такому разі можливі:
-
зміна характеру вагінальних виділень — вони стають густішими, жовтуватими або з домішками гною;
-
дискомфорт, свербіж чи печіння в ділянці статевих органів;
-
неприємні відчуття під час сечовипускання;
-
біль або дискомфорт під час статевого акту;
-
тягнучий біль унизу живота.
На початковому етапі симптоми можуть бути невираженими й нагадувати інші гінекологічні стани, наприклад бактеріальний вагіноз або неспецифічний цервіцит. Саме тому встановити точний діагноз лише за клінічними ознаками неможливо — потрібне лабораторне підтвердження.
Якщо інфекція поширюється висхідним шляхом, можуть з’явитися ознаки запалення органів малого таза: підвищення температури тіла, виражений біль унизу живота, загальна слабкість. У таких випадках необхідна невідкладна консультація лікаря та обстеження.
Також варто враховувати, що гонокок може уражати не лише статеві органи. При інфікуванні прямої кишки виникають свербіж та виділення з анального отвору, при ураженні ротоглотки — біль у горлі, почервоніння слизової. Тому будь-які нетипові симптоми після незахищеного контакту є підставою для звернення до спеціаліста.
Як передається гонорея
Гонорея передається переважно під час статевого контакту з інфікованим партнером. Зараження можливе при вагінальному, анальному або оральному сексі, оскільки бактерія потрапляє на слизові оболонки та починає розмножуватися в місці контакту.
Найчастіше інфікування відбувається при незахищених статевих стосунках. Важливо розуміти, що людина може бути носієм інфекції й не мати виражених симптомів, тому ризик передачі зберігається навіть за відсутності очевидних ознак захворювання.
Через нестійкість бактерії в зовнішньому середовищі побутове зараження практично не трапляється. Також інфекція може передаватися від матері до дитини під час пологів, якщо жінка не пройшла своєчасне обстеження та лікування.
Чи лікується гонорея
Гонорея належить до інфекцій, які піддаються лікуванню за умови своєчасної діагностики та правильно підібраної терапії. Основою лікування гонореї є антибактеріальні препарати, до яких чутливий збудник. У більшості випадків при неускладненому перебігу достатньо короткого курсу лікування.
Водночас важливо враховувати, що гонокок здатний виробляти стійкість до деяких антибіотиків. Саме тому самолікування або прийом препаратів «на власний розсуд» може бути неефективним і призвести до переходу захворювання в хронічну форму.
Після завершення курсу терапії необхідно пройти контрольне лабораторне обстеження, щоб переконатися в ерадикації інфекції. До отримання підтверджених результатів рекомендують утриматися від статевих контактів.
Своєчасне лікування дозволяє повністю усунути інфекцію та знизити ризик ускладнень, зокрема запалення органів малого таза та порушень репродуктивної функції.
Який лікар лікує гонорею
При підозрі на гонорею жінці слід звернутися до лікаря-гінеколога. Саме цей спеціаліст проводить первинний огляд, оцінює скарги, збирає анамнез та призначає необхідні лабораторні обстеження для підтвердження або виключення інфекції.
Під час прийому гінеколог виконує огляд на кріслі та забір матеріалу для аналізів. За потреби лікар може рекомендувати додаткові дослідження на інші інфекції, що передаються статевим шляхом, оскільки вони часто поєднуються між собою.
У випадках, коли інфекція поширюється за межі статевої системи або має ускладнений перебіг, до лікування можуть залучатися лікар-інфекціоніст чи інші профільні спеціалісти. Проте в більшості ситуацій саме гінеколог супроводжує пацієнтку від етапу діагностики до контрольного обстеження після завершення терапії.
Чим лікується гонорея у жінок
Лікування гонореї у жінок базується на застосуванні антибактеріальних препаратів, до яких чутливий збудник. Схему терапії підбирає лікар з урахуванням клінічної картини, локалізації інфекції, наявності супутніх ІПСШ та можливих ускладнень. У більшості випадків використовують сучасні цефалоспорини, іноді — у поєднанні з іншими антибіотиками для перекриття супутніх інфекцій.
Препарати можуть вводитися внутрішньом’язово або прийматися перорально — залежно від рекомендацій та затверджених клінічних протоколів. Самостійно змінювати дозування, тривалість курсу або припиняти лікування після зникнення симптомів не можна, оскільки це підвищує ризик формування стійкості бактерії та переходу процесу в хронічну форму.
Під час лікування важливо:
-
утримуватися від статевих контактів до підтвердження одужання;
-
повідомити статевого партнера про необхідність обстеження;
-
суворо дотримуватися призначеної схеми терапії;
-
пройти контрольні аналізи після завершення лікування.
Якщо гонорея ускладнена запаленням органів малого таза, терапія може бути більш тривалою та включати додаткові протизапальні препарати. У разі вагітності схему підбирають індивідуально, з урахуванням безпеки для плода.
Контрольне лабораторне дослідження після завершення курсу антибіотиків дозволяє переконатися в повному усуненні інфекції. Такий підхід допомагає не лише вилікувати захворювання, а й зменшити ризик повторного зараження та віддалених ускладнень.
Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
Джерела:
