Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
Хламідіозом називають інфекційне захворювання, яке розвивається внаслідок зараження умовно-патогенними бактеріями роду Chlamydia trachomatis. Інші види хламідій можуть провокувати хвороби дихальної системи та ЛОР-органів.
За статистикою ВООЗ, урогенітальний хламідіоз кожного року діагностують більш ніж у 100 млн осіб. Це одне з найрозповсюдженіших захворювань, які передаються статевим шляхом.
Частіше за все хламідіозом інфікується статево активна частина населення. Розповсюдженню хвороби частково сприяє довгий інкубаційний період, під час якого люди не відчувають симптоми хвороби, але може передавати її іншим. Крім цього, інфекція може існувати в прихованій формі та переходити в хронічну безсимптомну стадію. Однак це не виключає високого ризику ускладнень.
Види хламідіозу
Інкубаційний період урогенітального хламідіозу становить 1-4 тижні. Зазвичай, самі стільки часу минає від моменту зараження до появи симптомів хвороби. Однак так буває не завжди.
Chlamydia trachomatis - це умовно-патогенні бактерії, тобто вони можуть довгий час перебувати в організмі людини в латентній формі, не викликаючи захворювання. Воно розвивається лише при появі провокуючих факторів, таких як зниження імунітету, переохолодження, захворювання на грип чи ГРВІ, прийом деяких антибіотиків тощо. В наслідок цього колонія хламідій починає швидко розростатися, що й призводить до розвитку хвороби.
Протікати хламідіоз може по-різному. В першу чергу його класифікують за клінічними проявами на:
гострий хламідіоз;
хронічний хламідіоз.
За локалізацією частіше за все зустрічається саме урогенітальний хламідіоз, однак він також може вражати ротову порожнину та очі. Відповідно виділять місцеву форму та загальну.
Як можна заразитися хламідіозом?
Інфекція, яка вражає урогенітальний тракт, передається статевим шляхом. Слід враховувати, що носій латентного хламідіозу може навіть не знати про наявність збудника. Знизити ризик зараження можна, використовуючи контактні методи контрацепції.
Також хламідіоз може перейти від матері до дитини під час природних пологів. Для немовлят захворювання більш небезпечне та може викликати ускладнення. Саме тому при плануванні вагітності жінкам рекомендують пройти діагностику на скриті інфекції.
Найменш вірогідне побутове зараження. В теорії воно може відбутися, якщо люди користуються спільним рушником, відвідують громадські лазні, басейни тощо. Лікарі стверджують, що насправді ризик отримати хворобу таким чином маловірогідний.
Як проявляється урогенітальний хламідіоз?
Підступність хламідіозу полягає в тому, що більш ніж в половині випадків він розвивається безсимптомно. Як показали дослідження, скарги були відсутні у 50% жінок з хламідійною інфекцією та у 70% чоловіків. Якщо симптоматика все ж таки виникає, у чоловіків та жінок вона розрізняється.
Симптомами хламідіозу у жінки можуть бути:
надмірні, нетипові виділення з піхви;
жовтувате забарвлення виділень, неприємний запах;
відчуття печіння, свербіж в зоні піхви;
біль в животі;
порушення менструального циклу;
кровотечі в середині циклу;
слабкість, підвищення температури та інші ознаки загальної інтоксикації.
Ці симптоми неспецифічні, тобто на їх основі поставити правильний діагноз неможливо. Для цього необхідно зробити лабораторні аналізи.
Симптомами хламідіозу у чоловіка можуть бути:
нетипові виділення з уретри, особливо вранці;
виділення крапель крові з уретри;
дискомфортні відчуття при еякуляції;
біль, прискорення при сечовипусканні;
зміна кольору сечі;
набряклість, больові відчуття в яєчках;
невелике підвищення температури (зазвичай до 37,5 °С).
Зазвичай, перші місяці після захворювання симптоми проявляються меншою мірою. Крім того, вони схожі прояви уретриту та циститу. Для постановки точного діагнозу також необхідна лабораторна діагностика.
Які хвороби провокує хламідіоз?
Хламідіоз розвивається в органах сечостатевої системи. Якщо він перебуває в латентній формі, людина може залишатися здоровою. Однак при появі провокуючих факторів та розвитку інфекції, в неї може розвинутися інфекційно-запальне захворювання.
Частіше за все хламідії призводять до:
уретриту;
циститу;
вульвовагініту;
цервіциту;
ендометриту;
орхіту;
простатиту;
рубцювання та утворення спайок в репродуктивних органах;
ускладнення вагітності;
зараження новонародженого під час пологів.
Захворювання можуть проходити як в гострій, так і в хронічній формі, якщо інфекцію своєчасно не знищити. В більшості випадків запалення, викликане хламідіозом, успішно піддається медикаментозній терапії.
Як діагностується хламідіоз?
Прояви різних урогенітальних захворювань дуже схожі, тому щоб визначити діагноз слід звернутися до лікаря та зробити аналізи. У чоловіків досліджують виділення з уретри та зішкріб з її слизової оболонки. У жінок для аналізу беруть мазок урогенітальних виділень та зішкріб с піхви та іноді цервікального каналу. Також назначають загальні аналізи крові та сечі, а чоловікам - й сперми.
Аналізи проводять різними методами. Біологічний матеріал досліджують методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), який дає можливість виявити ДНК бактерій. Також роблять так званий посів - зішкріб, який містить клітини слизової, занурюють у спеціальне середовище, де протягом кількох днів колонія мікроорганізмів збільшується, що дає змогу спеціалісту визначити її вид.
Також визначити інфекцію можна за допомогою цитологічного аналізу, імуноферментного та реакції імунофлюоресценції.
Зазвичай, достатньо 1 чи 2 досліджень, щоб точно встановити діагноз.
Методи лікування хламідіозу
Лікування хламідіозу у чоловіків проводить лікар уролог або андролог, а у жінок - гінеколог. Після проведення ретельної діагностики, спеціаліст призначає відповідні препарати. При цьому враховується, які органи сечостатевої системи вражені, інфекційний збудник (часто хламідіоз поєднується з іншими інфекціями), стадія захворювання, вираженість симптоматики тощо. Ускладнюється лікування, якщо жінка вагітна - багато препаратів протипоказані.
Частіше за все пацієнтам призначають антибактеріальні препарати, для знищення інфекції, імуностимулюючі для підсилення власного імунітету у боротьбі з захворюванням, та інші препарати для усунення неприємних симптомів. Жінкам нерідко рекомендують вагінальні свічки, які забезпечують знеболюючий ефект та сприяють зменшенню свербежу та відчуття печіння.
Зазвичай вже через декілька днів після початку лікування пацієнти відчувають себе краще. Симптоми захворювання стають менш вираженими та повністю проходять. Попри це курс лікування слід пройти до кінця, що інфекція була повністю вилікувана. Якщо цього не зробити, вона може перейти в мляву хронічну форму та з часом знов призвести до розвитку хвороби.
Щоб підтвердити усунення інфекції, роблять повторні аналізи через 1-1,5 місяці.
При хламідіозі, як і при будь-яких статевих інфекціях, діагностику та лікування рекомендують пройти й статевому партнеру пацієнта.
Профілактика хламідіозу
Хламідіоз передається статевим шляхом, тому головний метод профілактики - це використання контактних методів контрацепції. Не слід забувати, що захворювання може протікати в безсимптомній формі.
Своєчасно виявити інфекцію дозволяють регулярні профілактичні огляди. Чоловікам рекомендують раз на рік відвідувати уролога та здавати відповідні аналізи, а жінкам - гінеколога. Також діагностика обов’язкова перед зачаттям. Скриті інфекції можуть активуватися під час вагітності, викликати ускладнення та передаватися дитині при пологах.
Супутні послуги:
Джерела:
