Мікоплазмоз — це захворювання, яке може тривалий час перебігати без явних проявів. Мікоплазми здатні жити в організмі ніяк не проявляючись, але за певних умов можуть провокувати запальний процес. Найчастіше це відбувається при зниженні імунітету, гормональних змінах або на тлі інших гінекологічних захворювань.
Важливо знати, що без лікування інфекція може поширюватися вище по сечостатевих шляхах і спричиняти ускладнення, зокрема запалення нирок — пієлонефрит. Саме тому при появі симптомів не варто відкладати консультацію лікаря.
Що таке мікоплазмоз у жінок
Мікоплазмоз — це інфекційне захворювання сечостатевої системи, яке викликають бактерії роду Mycoplasma. Найчастіше клінічне значення має Mycoplasma genitalium. Ці мікроорганізми належать до умовно-патогенних: вони можуть бути присутніми в організмі, не викликаючи симптомів, але за певних умов провокують запалення.
Особливість мікоплазм полягає в тому, що вони не мають щільної клітинної оболонки. Завдяки цьому бактерії легко прикріплюються до клітин слизової оболонки та можуть проникати всередину них. Це ускладнює природне очищення організму від інфекції та потребує правильно підібраного лікування.
У жінок запальний процес може локалізуватися у піхві, шийці матки, уретрі. Якщо інфекція тривалий час не виявляється, вона здатна поширюватися вище — до матки, маткових труб і навіть органів сечовидільної системи.
Важливо розуміти, що мікоплазмоз не завжди потребує негайної терапії. Лікування призначають тоді, коли лабораторні аналізи підтверджують активне розмноження бактерій і є клінічні прояви запалення.
Звідки береться мікоплазмоз у жінок
У більшості випадків інфекція передається під час статевого контакту. При цьому носій бактерії може не мати жодних симптомів, але залишатися джерелом зараження.
Інколи можливе інфікування дитини від матері під час пологів. Побутовий шлях передачі вважається малоймовірним, оскільки мікоплазми нестійкі у зовнішньому середовищі та швидко гинуть поза організмом.
Мікоплазмоз у жінок — шляхи зараження:
-
незахищений статевий контакт;
-
передача від матері до дитини під час природних пологів;
-
теоретично можливий контактно-побутовий шлях (зустрічається вкрай рідко).
Ризик розвитку захворювання зростає при зниженні імунітету, гормональних коливаннях, наявності інших запальних процесів у сечостатевій системі.
Як проявляється мікоплазмоз у жінок
У багатьох жінок інфекція може тривалий час не викликати жодних відчутних змін у самопочутті. Перші симптоми зазвичай з’являються, коли бактерії починають активно розвиватися та спричиняють запалення слизової оболонки піхви, шийки матки або уретри.
Найчастіше жінки відзначають:
-
печіння або різь під час сечовипускання;
-
тягнучий або ниючий біль унизу живота;
-
свербіж, почервоніння чи подразнення в інтимній зоні;
-
зміну характеру виділень — вони можуть ставати більш рясними, слизовими або слизово-гнійними;
-
дискомфорт або болючість під час статевого акту.
Важливо розуміти, що перелічені ознаки не є специфічними лише для мікоплазмозу. Подібні симптоми можуть супроводжувати інші інфекції, тому встановити точну причину можливо лише після обстеження та лабораторної діагностики.
Як лікувати мікоплазмоз у жінок
Підхід до лікування завжди визначається індивідуально. Важливо враховувати не лише наявність бактерій у мазку, а й клінічні симптоми, супутні інфекції та загальний стан здоров’я жінки.
Якщо мікоплазми виявлені у невеликій кількості й жодних скарг немає, лікар може рекомендувати спостереження. У такій ситуації активна терапія не завжди потрібна, але пацієнтці важливо проходити контрольні обстеження.
Коли ж підтверджено активний запальний процес, лікування є обов’язковим. Воно спрямоване не лише на зменшення кількості бактерій, а й на усунення симптомів та відновлення нормальної мікрофлори.
Залежно від клінічної ситуації можуть призначатися:
-
антибактеріальні препарати з урахуванням чутливості збудника;
-
протизапальні засоби для зменшення болю та набряку;
-
місцеві вагінальні препарати (свічки, гелі);
-
пробіотики для відновлення мікрофлори;
-
препарати для підтримки імунної відповіді.
Курс лікування зазвичай триває 2–3 тижні, але точну тривалість визначає лікар. Важливо не переривати прийом препаратів самостійно, навіть якщо симптоми зникли раніше.
Після завершення курсу терапії обов’язково проводять повторні аналізи, щоб переконатися в ефективності лікування. Якщо жінка має постійного статевого партнера, йому також рекомендують обстеження та, за потреби, лікування. Це допомагає уникнути повторного інфікування.
Що буде, якщо не лікувати мікоплазмоз
Без своєчасної терапії інфекція може перейти в хронічну форму. Запальний процес здатний поширюватися на матку та маткові труби, спричиняючи ендометрит або сальпінгіт. У подальшому це може призвести до формування спайок, порушення прохідності труб і проблем із зачаттям.
У складних випадках, коли розвиваються гнійні ускладнення або виражений спайковий процес, може знадобитися операція. Сучасна хірургічна гінекологія дає змогу у таких випадках проводити втручання малоінвазивним методом. Такі ситуації трапляються рідко, але саме вони підкреслюють важливість раннього звернення до лікаря.
Своєчасна діагностика та правильно підібрана терапія дозволяють повністю контролювати інфекцію та мінімізувати ризик ускладнень.
Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
Джерала:
