Зміст:
-
Як відбувається зараження мікоплазмозом у жінок?
-
Симптоми мікоплазмозу у жінок
-
Як діагностують мікоплазмоз?
-
Методи лікування мікоплазмозу у жінок
-
Які ускладнення може спричинити мікоплазмоз?
-
Профілактика мікоплазмозу
Мікоплазмоз – це інфекційне захворювання сечостатевої системи. Його збудником є умовно-патогенні бактерії Mycoplasma genitalium. Згідно з дослідженнями, вони можуть бути присутніми в організмі у 50-70% жінок і чоловіків, але до розвитку хвороби призводять менш ніж у 10% випадків.
Особливістю мікоплазму є відсутність жорсткої зовнішньої оболонки, що збільшує їхню здатність проникати до клітин носія та розвиватися в них. Однак у здорових людей навіть при інфікуванні хвороба не розвивається. Це відбувається лише за наявності сприятливих факторів – ослабленого імунітету, хронічних захворювань, інших запальних та інфекційних хвороб урогенітальної системи. Якщо в організмі порушується баланс нормальної мікрофлори, мікоплазми починають активно розвиватися, що при значному збільшенні їхньої колонії, призводить до захворювання – мікоплазмозу.
Як відбувається зараження мікоплазмозом у жінок?
Як більшість урогенітальних інфекцій, мікоплазма зазвичай передається статевим шляхом. Оскільки інфікування не завжди призводить до хвороби, заразитися можна навіть від людини, яка не має симптомів.
Крім того, бактерії можуть передаватися від матері до дитини при природних пологах. Тому перед зачаттям та під час вагітності призначають аналізи на поширені інфекції.
Найменш ймовірним вважається зараження контактно-побутовим шляхом: через загальні рушники та засоби гігієни. Мікоплазми не пристосовані до існування поза організмом і швидко гинуть, тому фахівці називають такий спосіб інфікування лише теоретичним.
Симптоми мікоплазмозу у жінок
За хорошого імунітету та відсутності інших проблем зі здоров'ям зараження мікоплазмозом може пройти непомітно. Симптоми хвороби з'являються лише при зростанні колонії бактерій. У цьому випадку у жінок з'являються:
-
печіння при сечовипусканні;
-
свербіж, почервоніння шкіри у ділянці статевих органів;
-
незначні слизові виділення з уретри;
-
рясні слизово-гнійні виділення з піхви;
-
дискомфорт під час статевого акту;
-
періодичний ниючий біль унизу живота.
Проте подібні симптоми характерні й для інших гінекологічних захворювань. З'ясувати їхню причину можна лише, звернувшись до гінеколога і здавши мазок на мікрофлору.
Як діагностують мікоплазмоз?
Під час консультації лікар вивчає історію хвороби пацієнтки та дізнається, які симптоми її турбують. Після цього він проводить огляд на гінекологічному кріслі та бере зразки виділень для проведення аналізів.
Для діагностики мікоплазмозу та інших урогенітальних інфекцій проводять такі лабораторні дослідження:
-
Аналіз мазка методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – ґрунтується на виявленні в біоматеріалі РНК бактерій і дозволяє визначити їхній вид.
-
Бактеріологічний посів – передбачає занурення зразка у середу, сприятливу для зростання бактерій, що призводить до збільшення колонії та дозволяє визначити її вид. Іноді проводять антибіотикограму для підбору ефективного препарату.
-
Імуноферментний аналіз крові (ІФА) – дозволяє виявити антитіла до мікоплазми та визначити, у якій стадії знаходиться захворювання: гострій або хронічній.
У деяких випадках для встановлення діагнозу достатньо одного аналізу, тоді як в інших можуть знадобитися додаткові лабораторні та інструментальні дослідження (наприклад, УЗД органів малого таза).
Важливо! Перед здачею мазка на аналізи рекомендується 2-3 дні утримуватися від статевих контактів, не спринцюватися, не використовувати тампони та вагінальні свічки. Гігієнічні процедури слід провести не пізніше ніж за 4-6 годин до відвідування лікаря, щоб він міг оцінити обсяг урогенітальних виділень та взяти зразок для лабораторної діагностики.
Методи лікування мікоплазмозу у жінок
Гінекологи "Оксфорд Медікал" розповідають, що мікоплазми є умовно-патогенними мікроорганізмами, тому лікування потребується не завжди. При виявленні в мазку незначної кількості бактерій та відсутності скарг лікар може не призначити терапію. Вона необхідна лише при лабораторному підтвердженні активного зростання колонії та наявності у жінки симптомів захворювання.
Програма лікування мікоплазмозу складається індивідуально. Досить часто він розвивається на тлі інших запальних та інфекційних захворювань сечостатевої системи, що потребує комплексного підходу.
Найчастіше застосовують медикаментозну терапію. Призначають вагінальні свічки, а також антибактеріальні, протизапальні, імуностимулюючі та інші препарати залежно від симптоматики та наявності супутніх патологій.
Курс лікування становить у середньому 2-3 тижні. Для контролю ефективності через деякий час призначають повторні аналізи.
Якщо у жінки є статевий партнер, йому також рекомендують пройти діагностику та за необхідності лікування.
Які ускладнення може спричинити мікоплазмоз?
Зараження мікоплазмозом підвищує ризик розвитку запальних захворювань сечостатевої системи: уретриту, циститу та пієлонефриту.
Також у жінок інфекція може викликати запалення у маткових трубах, що при несвоєчасному лікуванні загрожує утворенням спайок та порушенням їхньої прохідності.
Крім того, мікоплазмоз може загострюватися під час вагітності та викликати різні ускладнення. Зокрема, поширеними є плацентарна недостатність, передчасне відшарування плаценти та багатоводдя, що підвищує ризик викидня або передчасних пологів. Також інфекція може передатися новонародженій дитині.
Профілактика мікоплазмозу
Для профілактики зараження мікоплазмою фахівці рекомендують:
-
використовувати засоби контактної контрацепції;
-
кожні півроку відвідувати гінеколога та робити необхідні аналізи;
-
підтримувати імунітет;
-
своєчасно лікувати усі захворювання.
Пройти діагностику та лікування мікоплазмозу у Києві можна у медичному центрі «Оксфорд Медікал». Усі аналізи проводяться у сучасній лабораторії, оснащеній обладнанням та реагентами європейського та американського виробництва, що гарантує максимальну точність результатів.
Для запису на консультацію до гінеколога телефонуйте до нашого контакт-центру або залишайте заявку на сайті.
Джерела:
