Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
Сечокам'яною хворобою називається патологія, при якій в нирках та сечовивідних шляхах (сечоводи, сечовий міхур) утворюються камені (конкременти). По цей час точно не встановлено чому розвивається сечокам'яна хвороба, проте існує ряд захворювань, супутніх цьому процесу. Сечокам'яна хвороба може спровокувати пієлонефрит та ряд інших хвороб нирки.
Причини сечокам'яної хвороби
Сечокам'яна хвороба часто розвивається на тлі патологій щитовидної залози, метаболічних порушень та вад розвитку сечовивідних шляхів. До розвитку уролітіазу (ще одна назва сечокам'яної хвороби) призводить гіперкальціурія (надмірна кількість кальцію в сечі, викликана остеопорозом – виведенням кальцію з кісток), хронічні інфекційно-запальні процеси в сечовивідних шляхах, порушення уродинаміки (застій сечі в сечовому міхурі або нирках), постійне недостатнє споживання рідини.
В результаті дії цих факторів утворюються камені, які можуть бути органічними або неорганічними. Неорганічні конкременти можуть складатися з кристалів сечової кислоти (урати), фосфорної кислоти (фосфати) або щавлевої кислоти (оксалати).
Симптоми сечокам'яної хвороби
Перші прояви захворювання слабо виражені та поодинокі, через що пацієнти просто ігнорують їх, звертаючись до лікаря лише тоді, коли тривалість та вираженість симптоматики стає явною. Основні прояви уролітіазу:
біль у попереку – може мати різкий, нападоподібний характер або ж бути постійним та ниючим;
порушення процесу сечовипускання – часті позиви до сечовипускання з виділенням при цьому незначної кількості сечі, яке не відповідає вираженості позиву;
ниркові кольки – напад різкого та сильного болю в попереку.
До тріади основних симптомів може приєднуватися нудота, блювота, озноб, лихоманка, здуття живота та напруження черевних м'язів, поява домішок крові в сечі.
Виразність і характер симптомів залежить від локалізації та розмірів каменю. Великі конкременти виявляються ниючим, менш інтенсивним болем, можуть провокувати появу крові в сечі. Маленькі камені можуть виходити з нирки в сечовід, викликаючи різкі напади болю в попереку, що віддають в пах або живіт. Зазвичай це відбувається при вживанні великої кількості рідини або інтенсивному фізичному навантаженні.
Діагностика сечокам'яної хвороби
При підозрі на сечокам'яну хворобу проводиться обстеження пацієнта, що включає:
загальний та біохімічний аналіз крові;
загальний аналіз сечі;
рентген-діагностику або комп'ютерну томографію;
УЗД нирок для пошуку конкременту.
За результатами діагностики у пацієнтів з уролітіазом часто відзначають гематурію (кров у сечі), лейкоцитурією (підвищена кількість лейкоцитів в сечі) та дизурію (утруднення відтоку сечі).
Лікування сечокам'яної хвороби
Терапія може бути медикаментозною та хірургічною.
Медикаментозне лікування при нирковій коліці полягає в знятті нападу болю. Для цього призначаються спазмолітики, що знімають спазм та полегшують можливе просування каменю, та знеболюючі препарати.
Хірургічне лікування необхідне для видалення каменів великого розміру. В особливо важких випадках камінь може бути видалений навіть з ниркою. В інших випадках застосовується літотрипсія – дроблення каменя для подальшого його природного виведення з організму. Літотрипсія може бути дистанційною (камінь дробиться сфокусованою ультразвуковою хвилею) або контактною (через сечовід в нирку вводяться інструменти для дроблення каменю).
Окремим різновидом є перкутанна лазерна літотрипсія, при якій хірург отримує доступ до нирки через область попереку. При цьому в нирку вводиться лазерний світловод або ультразвуковий випромінювач, енергія яких руйнує камінь.
Лікування сечокам'яної хвороби у дітей принципово не відрізняється від лікування дорослих. Уролітіаз взагалі є рідкісним захворюванням серед дітей, виникаючим лише в разі вад розвитку сечовивідних шляхів або під впливом генетичних факторів.
Якщо сечокам'яна хвороба діагностована у вагітної жінки, їй рекомендовано регулярно відвідувати уролога для контролю перебігу захворювання та виключення ускладнень хвороби.
Для пацієнтів з сечокам'яною хворобою розробляється система дієтичного харчування, склад якого залежить від того, який тип каменів діагностований у них. Один з важливих аспектів такого харчування – достатнє вживання рідини.
Часті запитання:
Як проявляється сечокам'яна хвороба?
Ниючими або різкими та гострими болями в попереку, утрудненням сечовипускання, нирковими коліками, кров'ю в сечі. Симптоми хвороби різноманітні та схожі за проявами з рядом інших захворювань, тому діагностика можлива тільки кваліфікованим лікарем.
Скільки лікується сечокам'яна хвороба?
Залежить від стадії захворювання, типу каменів, їх розмірів, кількості та місця розташування. Курс лікування та його тривалість визначаються індивідуально лікарем.
Чи можна вживати алкоголь при уролітіазі?
Вживання алкоголю негативно впливає на виведення я з організму сечової кислоти, тобто сприяє посиленню проявів сечокам'яної хвороби. Тому вживання алкоголю в будь-якому вигляді не рекомендовано. Широко поширена думка про користь пива при каменях в нирках – помилкова. Незважаючи на легкий діуретичний та розслабляючий ефект, алкоголь в пиві шкідливий для слизових оболонок сечовивідних шляхів.
Чи можна займатися спортом при сечокам'яній хворобі?
Інтенсивні фізичні навантаження здатні призвести до зміщення конкременту в нирці, тому не рекомендуються багато видів спорту, пов'язаних зі струсом та стрибками (верхова їзда, стрибки та ін.). Водночас фізкультура корисна, необхідна та не протипоказана при уролітіазі.
Який лікар лікує сечокам'яну хворобу?
Лікуванням сечокам'яної хвороби можуть займатися лікарі урологи або нефрологи.
Супутні послуги:
Джерела:
