Остеомієліт Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.

Зміст:

  1. Де може розвиватися остеомієліт?

  2. Причини появи остеомієліту

  3. Симптоми остеомієліту

  4. Види остеомієліту

  5. Діагностика остеомієліту

  6. Ускладнення остеомієліту

  7. Лікування остеомієліту

  8. Поширені запитання

Остеомієліт – це запалення кістки, спричинене інфекцією. Воно може розвиватися після відкритих травм, операційних ускладнень, ураження м'яких тканин та бактеріальних захворювань.

При ранній діагностиці остеомієліт добре піддається лікуванню, але якщо момент упустити він може поширитися на суміжні органи, призвести до розвитку абсцесу, некрозу та інших ускладнень.

Де може розвиватися остеомієліт?

Остеомієліт може вражати будь-які ділянки кісткової системи. Найчастіше хвороба розвивається у кістках:

  • щелепи;

  • рук;

  • ніг;

  • тазу.

За статистикою, остеомієліт стегнової, малогомілкової та великогомілкової кісток, а також стопи займає до 63% випадків захворювання. Від 12 до 18% займає остеомієліт кісток рук. Також поширене ураження щелеп внаслідок карієсу, періодонтиту, видалення зуба тощо. Інші локалізації трапляються досить рідко.

Причини появи остеомієліту

Причиною захворювання є бактеріальна інфекція. Вона може потрапити безпосередньо у кістку при переломі або іншій травмі, а також поступити разом із кровотоком з іншого джерела в організмі.

Остеомієліт може розвинутися після:

  • відкритого перелому;

  • ушкодження м'яких тканин;

  • вогнепального поранення чи опіку;

  • хірургічного втручання;

  • гнійно-запального захворювання м'яких тканин;

  • розвитку інфекції у віддаленому осередку (запалення мигдаликів, карієс, цистит тощо).

Ризик запалення кістки вищий у пацієнтів з порушенням кровообігу, ослабленим імунітетом, раком, цукровим діабетом, нирковою недостатністю, авітамінозом та анемією.

Симптоми остеомієліту

Симптоми остеомієліту різноманітні. Без проведення діагностики не можна поставити точний діагноз.

При запаленні кістки у пацієнта можуть з'являтися:

  • біль;

  • почервоніння шкіри;

  • сильний набряк;

  • гнійні виразки;

  • абсцес, флегмона;

  • обмеження рухливості.

Крім цього, у багатьох пацієнтів спостерігається загальна слабкість, озноб, головний біль, нудота та блювання. Температура на ранній стадії запалення може бути невисокою, а при його поширенні зростати до 39 оС і вище. У тяжких випадках також можливі різкі зміни артеріального тиску, порушення серцевого ритму, судоми та втрата свідомості внаслідок вираженої інтоксикації організму.

Фахівці "Оксфорд Медікал" попереджають, що у деяких випадках симптоматика може зменшуватись при переході хвороби у хронічну стадію. Це іноді помилково сприймають як покращення. Внаслідок цього хвороба продовжує повільно розвиватися, періодично загострюється і призводить до появи ускладнень.

Період ремісії може тривати від кількох місяців до кількох років.

Види остеомієліту

Залежно від шляху зараження остеомієліт буває:

  • екзогенний, або посттравматичний та контактний – патоген потрапляє у кістку з навколишнього середовища внаслідок травми, перелому, запалення прилеглих м'яких тканин;

  • ендогенний, або гематогенний – збудник надходить у кісткову тканину по кровотоку з осередку інфекції у будь-якому з відділів організму.

Також за типом інфекції виділяють:

  • специфічний остеомієліт – розвивається при зараженні стафілококом, кишковою паличкою та деякими видами грибка;

  • неспецифічний остеомієліт – є ускладненням системного інфекційного захворювання, зокрема туберкульозу, бруцельозу, сифілісу та інших.

За перебігом захворювання остеомієліт буває:

  • гострий – розвивається вперше та супроводжується яскраво вираженою симптоматикою;

  • хронічний – є наслідком гострої фази та супроводжується послабленням симптомів та поліпшенням загального стану пацієнта, але біль та обмеження рухливості кінцівки у багатьох зберігаються.

За вираженістю симптомів виділяють такі форми захворювання:

  • місцева – у пацієнта виражені місцеві симптоми, але загальне самопочуття залишається задовільним;

  • септикопіємічна – присутні як місцеві, так й загальні прояви хвороби;

  • токсична – проявляється вираженою інтоксикацією організму та різким погіршенням самопочуття, при цьому місцеві симптоми мало виражені або зовсім відсутні.

Діагностика остеомієліту

Діагностика При підозрі остеомієліту потрібно якнайшвидше звернутися до лікаря. Це дозволить уникнути переходу хвороби до хронічної форми та розвитку ускладнень.

Під час прийому лікар спочатку виконає огляд ураженої ділянки, оцінить ступінь почервоніння, набряку, пошкодження шкіри тощо, а також вивчить історію хвороби пацієнта.

Для уточнення діагнозу та оцінки поширення запального процесу лікар може призначити такі дослідження:

  • рентген кістки – забезпечує візуалізацію кісткової тканини, але зміни, характерні для остеомієліту, іноді стають помітними тільки на 14-21 день;

  • комп'ютерну томографію (КТ) – дозволяє раніше діагностувати запалення кісткових тканин і визначити точну локалізацію патологічного процесу;

  • магнітно-резонансну томографію (МРТ) – дозволяє візуалізувати кістковий мозок, з якого починається запалення при остеомієліті, а також оцінити стан м'яких тканин;

  • фістулографію – рентген-дослідження, що передбачає введення контрастної речовини безпосередньо у свищевий хід;

  • сцинтіографію – це сучасний метод променевої діагностики із застосуванням контрастної речовини;

  • ультразвукове дослідження з доплерографією – дозволяє оцінити кровотік в ураженій ділянці та стан м'яких тканин, на ранній стадії виявити скупчення гною;

  • остеотонометрію – вимірювання внутрішньокісткового тиску за допомогою апарату Вальдмана;

  • мікроскопічний аналіз виділень із нориці;

  • загальний аналіз крові та сечі;

  • біохімію крові та інші обстеження за показаннями.

Ускладнення остеомієліту

За відсутності своєчасного лікування остеомієліт може призвести до серйозних ускладнень, аж до інвалідизації та смерті. Він може спровокувати:

  • абсцес, флегмону, норицю;

  • некроз кісткових тканин;

  • сепсис – системну запальну реакцію, що супроводжується дисфункцією внутрішніх органів, яку у народі називають зараженням крові;

  • гнійний артрит прилеглих суглобів;

  • анкілоз – обмеження рухливості суглоба;

  • патологічний перелом кістки у місці запалення;

  • формування хибного суглоба – порушення цілісності кістки та появу нетипової рухливості;

  • деформацію кісток;

  • гальмування розвитку у дітей.

Лікування остеомієліту

При остеомієліті призначають комплексну терапію, яка може містити як консервативні, так й хірургічні методи. Її програма залежить від тяжкості захворювання та загального стану пацієнта. Багатьом потрібна госпіталізація та цілодобове медичне спостереження.

Ключовим етапом лікування є операція, під час якої проводять розтин м'яких тканин і роблять кілька проколів у кістці для виведення гною та зниження внутрішньокісткового тиску. Іноді встановлюють дренажні трубки, які забезпечують відтік рідини, що накопичується.

При некрозі кісткової тканини також проводять її часткове видалення, а після пластику для відновлення природної форми та функціональності.

Після операції уражену кінцівку іммобілізують до повного одужання.

Одночасно з цим пацієнтам призначають медикаментозну терапію, яка може включати:

  • антибіотики – призначають препарати широкого спектра дії або вузькоспрямовані, якщо вдалося за допомогою аналізу встановити тип збудника;

  • антимікотики – застосовують, якщо хвороба спричинена грибковою інфекцією;

  • протизапальні препарати – застосовують для зменшення запального процесу;

  • імуностимулюючі препарати – можуть призначати для посилення боротьби організму з інфекцією;

  • препарати для зниження температури та усунення інших симптомів хвороби.

Також пацієнтам проводять терапію, спрямовану на зниження інтоксикації організму та профілактику ускладнень.

При остеомієліті важливу роль відіграє антибактеріальна терапія. Як правило, вона проводиться високими дозами препаратів протягом 4-6 тижнів, інколи й більше. Якщо пацієнт добре реагує на лікування, за кілька тижнів його можуть виписати з клініки для продовження лікування у домашніх умовах.

При хронічній патології пацієнтам також проводять тривалу антибіотикотерапію і призначають регулярні обстеження для контролю стану в динаміці.

Поширені запитання:

Чи можна вилікувати остеомієліт кістки?

Гострий остеомієліт кістки успішно лікується. Для цього застосовують комплекс консервативних та хірургічних методик. Після терапії та реабілітації більшість пацієнтів повертаються до повноцінного життя.

При розвитку ускладнень лікування може бути складнішим, а результати залежать від типу та ступеню ураження.

При хронічному остеомієліті можливе досягнення тривалої ремісії. При цьому потрібно регулярно відвідувати лікаря для контролю стану.

Як довго лікується остеомієліт?

Тривалість лікування остеомієліту залежить від локалізації та тяжкості захворювання. У середньому гострий остеомієліт лікується 4-6 тижнів, але іноді цей термін значно зростає.

Також слід враховувати період реабілітації після операції. Залежно від її складності він може тривати від 2-3 місяців до півроку та року.

Що викликає остеомієліт?

Розвиток остеомієліту викликають патогенні мікроорганізми. Найчастіше це бактерії, значно рідше – грибкова інфекція. Потрапити у кістку вони можуть при глибокому порізі, травмі або відкритому переломі, а також разом з кровотоком з іншої частини організму. Остеомієліт може розвинутися на тлі карієсу, тонзиліту, пневмонії, циститу чи іншого інфекційного захворювання. Ризик такого ускладнення зростає при порушеннях кровообігу, ослабленні імунітету та хронічних патологіях.

Джерала: 

American journal of pathology 

Science Direct  

NCBI