Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
Септопластика – це хірургічний метод корекції викривленої носової перегородки. Вона складається з кістково-хрящової тканини та розділяє носову порожнину навпіл по вертикальній лінії. Через викривлення носової перегородки затрудняється дихання, погіршується нюх, з'являється хропіння та головний біль.
У наш час септопластику проводять переважно ендоскопічним методом. Хірург-отоларинголог видаляє частину тканин, вирівнюючи носову перегородку, та правильно її вшиває. Використання ендоскопічного обладнання та відеоспостереження дозволяє проводити операцію швидко та ефективно, мінімально травмуючи тканини.
Показання до септопластики
Основним показанням до проведення септопластики є викривлення носової перегородки. Це досить поширене порушення, яке з'являється в результаті генетичних особливостей, травми носа (забиття або перелому), попадання в ніс чужорідного тіла або розвитку поліпа.
Симптоми викривлення носової перегородки, при яких потрібна септопластика:
-
зовнішня деформація форми носа;
-
порушення носового дихання – може бути повним або частковим;
-
хропіння – з'являється через утруднення дихання через ніс;
-
погіршення нюху або його повна відсутність;
-
хронічний риніт, синусит, гайморит та інші захворювання ЛОР-органів;
-
часте зараження респіраторними інфекціями та розвиток ускладнень з боку ЛОР-органів;
-
часті кровотечі з носа;
-
погіршення слуху в результаті тубоотиту та євстахіїту – розвивається через порушення вентиляції барабанної перетинки через носоглоткове гирло слухової труби.
Ці симптоми найчастіше з’являються при вираженому викривленні носової перегородки. Якщо воно незначне та пацієнта нічого не турбує, операція може бути не потрібна. Визначає це лікар-отоларинголог після проведення огляду та діагностики, вивчення скарг пацієнта та історії хвороби.
При наявності показань септопластику проводять не тільки дорослим, але й дітям. Деякі хірурги вважають, що коригувати носову перегородку можна після повного формування скелета, що відбувається не раніше 17-18 років. Інші фахівці проводять операції дітям в більш ранньому віці – з 11, а іноді й 6 років. Утруднення носового дихання може негативно впливати на фізичний та психічний розвиток дитини, спровокувати частий розвиток гострих захворювань ЛОР-органів та їх перехід в хронічну форму.
Тому, якщо у дитини виражені симптоми викривлення носової перегородки, септопластику можуть проводити після 6 років. В цей час носова перегородка закінчує своє формування.
Як підготуватися до септопластики
У більшості випадків септопластику проводять в плановому порядку. При призначенні операції хірург розповідає, як правильно до неї підготуватися та які аналізи та обстеження необхідно пройти. На етапі передопераційної підготовки можуть призначити флюорографію (якщо вона не зроблена протягом року), кардіограму, загальні аналізи крові та сечі, біохімію крові та аналізи на поширені інфекції. Також може знадобитися консультація терапевта й анестезіолога.
За 2 тижні до септопластики рекомендують відмовитися від прийому ліків, які впливають на згортання крові (аспірин, нестероїдні протизапальні засоби та інші). Також їх не можна буде пити 2 тижні після операції. Обговорити скасування препаратів потрібно зі своїм лікарем.
Як проводиться виправлення носової перегородки
Існує кілька різних методів корекції викривленої носової перегородки, але найчастіше застосовують ендоскопічну септопластику. Це ефективна та безпечна операція, при проведенні якої не роблять розрізи з зовнішньої сторони носа та мінімально травмують внутрішні тканини.
Септопластика виконується під загальною анестезією (наркоз) та триває близько 60 хвилин. Під час операції використовують ендоназальний вхід, тобто ендоскоп вводять в порожнину носа через ніздрі. Завдяки оптичному пристрою, вмонтованому в ендоскоп, зображення передається на екран монітора, і хірург може чітко бачити важкодоступні відділи носа. Це дозволяє проводити необхідні маніпуляції максимально точно та не травмувати інші тканини.
Під час операції хірург видаляє частину тканин носової перегородки, вирівнює її та фіксує в правильному положенні за допомогою спеціальних силіконових пластин (сплінт). Також в ніс вводять тампони, які підтримують перегородку та вбирають кров'янисті виділення. Забирають їх через 1-3 доби залежно від стану пацієнта та наявності кровотечі.
Септопластика може проводитися одночасно з ринопластикою – зміною форми носа та усуненням зовнішніх косметичних дефектів.
Як проходить реабілітація після септопластики
Септопластику проводять в умовах стаціонару. В середньому госпіталізація триває протягом 1-3 діб.
Після операції в пазухах носа залишаються ватні тампони, тому носове дихання повністю відсутнє. Після їх видалення воно також може бути утрудненим через набряк слизової оболонки, скупчення згустків крові та слизу. Кровоточивість зменшується на 5-6 день після операції.
В цілому післяопераційний період триває близько 1 місяця.
До повного загоєння носової перегородки та нормалізації носового дихання пацієнтам рекомендують не займатися спортом, не пити та не їсти нічого гарячого, не приймати гарячу ванну та, відповідно, не відвідувати басейни та лазні. Також не можна активно вишморкувати ніс, щоб не спровокувати нову кровотечу.
Для зменшення больових відчуттів та кращого загоєння ран отоларинголог може призначити знеболюючі, протизапальні та інші препарати.
Після проведення септопластики обов'язково проводять контрольні огляди у лікаря.
Протипоказання до проведення септопластики
Протипоказаннями до септопластика є:
-
онкологічні патології;
-
порушення згортання крові;
-
туберкульоз;
-
вірус імунодефіциту людини;
-
цукровий діабет;
-
непереносимість препаратів, що застосовуються для загальної анестезії;
-
порушення функцій печінки та нирок;
-
загострення хронічних захворювань;
-
недавній інфаркт або інсульт;
-
гострі захворювання (ГРВІ, грип тощо);
-
вагітність та лактація.
Ендоскопічна септопластика – це неважка операція, що дозволяє відновити носову перегородку та позбутися проблем з диханням, хропіння, головних болів та частого розвитку хвороб ЛОР-органів.
Джерела:
