Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.

Зміст

  1. Форми затримки сечовипускання

  2. Симптоми затримки сечі

  3. Причини затримки сечовипускання

  4. Які ускладнення може викликати затримка сечовипускання?

  5. Діагностика при затримці сечовипускання

  6. Лікування затримки сечі

  7. Профілактика затримки сечовипускання

Затримка сечі (ішурія) – це неможливість сечовипускання, або неповне випорожнення сечового міхура. Як правило, такий стан розвивається на тлі інших захворювань сечостатевої системи. Залежно від форми ішурії, лікування може бути консервативним або хірургічним.

Форми затримки сечовипускання

Виділяють 2 види ішурії:

  • гостра – пацієнт не може здійснити сечовипускання при переповненому сечовому міхурі;

  • хронічна – після спорожнення сечового міхура в ньому залишається певна кількість рідини.

Гостра затримка сечі може розвинутися раптово або на тлі хронічної патології. Вона супроводжується вираженою симптоматикою та вимагає негайної медичної допомоги.

Симптоми затримки сечі

Симптоми затримки сечі

Якщо при гострій ішурії симптоми очевидні, то при хронічній вони можуть бути маловираженими або довгий час відсутні.

Ознаками гострої затримки сечовипускання є:

  • виражені позиви в туалет;

  • відсутність сечі;

  • почуття розпирання, біль в нижній частині живота;

  • біль в попереку;

  • підвищена пітливість;

  • озноб;

  • підвищена температура;

  • підвищений артеріальний тиск;

  • зміна серцевого ритму.

Гостра затримка сечі є невідкладним станом, який вимагає обов'язкового втручання лікаря. Як правило, вона не проходить сама по собі, а зволікання зі зверненням до фахівця лише погіршує самопочуття пацієнта.

Хронічна затримка сечі може проявлятися:

  • частими позивами в туалет;

  • утрудненим сечовипусканням;

  • зміною струменя сечі (слабкий, переривається тощо);

  • почуттям неповного випорожнення;

  • зменшенням об'єму сечі;

  • нетриманням сечі;

  • нічними сечовипусканнями (понад 2 рази);

  • відчуттям важкості, болем внизу живота;

  • змінами характеру сечі.

Оскільки ішурія розвивається, в основному, як вторинне захворювання, крім перерахованих вище симптомів можуть бути присутні й інші ознаки урологічних хвороб (які й спровокували розвиток ішурії). Розібратися в причинах, поставити діагноз та призначити правильне лікування під силу лише урологу, після повноцінного обстеження пацієнта.

Причини затримки сечовипускання

Фахівці медичного центру «Oxford Medical» розповідають, що сечовипускання відбувається при одночасному скороченні стінок сечового міхура та розслабленні зовнішнього сечового сфінктера. Затримка сечі, зазвичай, відбувається при порушенні одного або обох цих процесів, а також внаслідок стискання сечівника. Привести до цього можуть різні запальні та інфекційні захворювання урогенітального тракту, новоутворення та інші патології.

Причинами затримки сечі можуть бути:

  • ослаблення м'язів сечового міхура;

  • мочекам'яна хвороба;

  • запалення сечовидільної системи та нирок;

  • баланопостит;

  • фімоз;

  • новоутворення в малому тазі;

  • опущення матки;

  • аденома простати;

  • простатит;

  • травми спинного мозку;

  • травми черевної порожнини та паху;

  • неврологічні захворювання;

  • тривалий прийом деяких препаратів;

  • сильний стрес;

  • вагітність.

Більшість захворювань призводять до хронічної затримки сечі, тобто в сечовому міхурі постійно залишається невеликий обсяг урини. Якщо нічого не зробити, він може поступово збільшуватися внаслідок прогресування патології та призвести до повної неможливості сечовипускання.

Гостра ішурія може виникнути внаслідок:

  • закупорки сечівника конкрементами (камінням);

  • здавлювання сечівника (при аденомі простати, пухлині тощо);

  • крайнього ступеня фімозу (звуження крайньої плоті);

  • випадання матки;

  • неврологічних порушень, травм та ін.

Які ускладнення може викликати затримка сечовипускання?

Якщо з'явилися симптоми затримки сечі, їх ні в якому разі не можна ігнорувати. Як гостра, так і хронічна форма ішурії можуть призвести до тяжких ускладнень.

При хронічній стадії існує ризик:

  • розтягування стінок сечового міхура і зниження скорочувальних функцій;

  • циститу – запалення сечового міхура;

  • пієлонефриту – запалення нирок;

  • ниркової недостатності;

  • інфекційних захворювань сечостатевої системи.

Гостра затримка сечовипускання може ускладнитися:

  • порушеннями водно-електролітного балансу (це позначається на роботі всього організму);

  • формуванням дивертикула (розтягуванням стінки сечового міхура і формуванням додаткової порожнини, свого роду, «кишені»);

  • зворотним струмом сечі в напрямку нирок;

  • розривом сечового міхура тощо.

Діагностика при затримці сечовипускання

Лікуванням затримки сечовипускання, як і інших урологічних захворювань, займається уролог – до нього найкраще звернутися за наявності вищеперелічених симптомів.

Якщо сечовипускання неможливе зовсім – медичну допомогу відкладати неприпустимо. Таким пацієнтам фахівець проводить огляд та УЗД, щоб підтвердити діагноз, а потім виконує маніпуляції для спорожнення сечового міхура.

Для з'ясування причин, що викликали затримку сечі, лікарю можуть знадобитися:

  • аналізи сечі та крові;

  • аналіз урогенітальних виділень;

  • УЗД органів малого таза та нирок;

  • УЗД простати (чоловікам);

  • консультація гінеколога (жінкам);

  • цистоскопія – ендоскопічне дослідження сечового пузиря, яке проводять в діагностичних та лікувальних цілях.

Також лікар вивчає історію хвороби пацієнта. Для правильної діагностики важливо розповісти фахівцеві про всі хронічні захворювання, перенесені запальні та інфекційні хвороби, травми, раніше проведені обстеження та лікування.Лікування затримки сечі

Лікування затримки сечі

Лікування залежить від форми ішурії та може бути медикаментозним або хірургічним.

При гострій затримці в першу чергу потрібно забезпечити відтік сечі. Зробити це можна за допомогою:

  • катетеризації – через уретру в сечовий міхур вводять тонкий еластичний катетер, який забезпечує виведення рідини;

  • цистостомії – це малоінвазивна операція, яка передбачає прокол передньої черевної стінки та сечового міхура спеціальним інструментом і евакуацію сечі в обхід сечовивідних шляхів.

Катетеризація є більш щадним методом, який дозволяє швидко спорожнити сечовий міхур, але при деяких патологіях її застосування неможливе. Протипоказаннями до введення катетера є гострий уретрит, орхіт, простатит, абсцес в передміхуровій залозі, травми уретри та сечового міхура, закупорка сечоводу конкрементами. У цих випадках призначають цістостомію.

Цистостомія – це нескладна операція, яку проводять під місцевою анестезією. Хірург позначає область на черевній порожнині та за допомогою троакара робить неглибокий прокол, після чого видаляє сечу та зашиває рану.

Після усунення гострого стану, пацієнтові проводять додаткову діагностику і в залежності від її результатів призначають лікування. При запальних та інфекційних захворюваннях імовірна медикаментозна терапія, а при сечокам'яній хворобі та новоутвореннях – хірургічна. Також можуть знадобитися консультації лікарів інших спеціальностей. Все залежить від індивідуальних особливостей пацієнта.

Профілактика затримки сечовипускання

Затримка сечі – це не самостійне захворювання, а вторинний стан, він розвивається як ускладнення іншої патології. З метою профілактики ішурії рекомендують:

  • своєчасно лікувати всі захворювання сечостатевої системи;

  • уникати переохолодження тазової області;

  • тренувати м'язи тазового дна;

  • уникати переповнення сечового міхура;

  • жінкам щорічно проходити огляд у гінеколога, а чоловікам – в уролога.

 

Особливо важливим є постійний медичний контроль при хронічних патологіях, зокрема простатиті та гіперплазії простати у чоловіків, сечокам'яній хворобі, опущенні матки у жінок та ін.

Супутні послуги:

Урологія 

Джерела:

U.S. Department of Health & Human Services

Cleveland Сlinic 

Urinary Retention in Surgical Patients