Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
Хворобою Альцгеймера називають невиліковне захворювання, при якому відбувається відмирання клітин мозку та порушення нейронних зв'язків, що призводить до втрати його функцій. Лікарська терапія в цьому випадку пом'якшує прояв та знижує швидкість змін, однак повністю зупинити прогрес не може.
Причини виникнення деменції при хворобі Альцгеймера
Точні причини, що призводять до розвитку захворювання, не відомі. У медичному середовищі існує кілька гіпотез на цей рахунок. У хворих спостерігається зниження рівня ацетилхоліну – це нейромедіатор, який бере участь в передачі імпульсів між нейронами. Гіпотеза подібної причини хвороби Альцгеймера отримала назву холінергічна. Препарати, що підвищують рівень ацетилхоліну, застосовуються в терапії, проте не дають одужання.
Основною причиною захворювання вважаються відкладення бета-амілоїду в клітинах головного мозку. Вони блокують роботу нейронів та призводять до їх відмирання. Амілоїдна гіпотеза вважається основною, проте що саме призводить до накопичення бета-амілоїду, поки невідомо. Також відсутні сертифіковані засоби для запобігання амілоїдних бляшок або їх розсмоктування.
Нейрофібрилярні клубки, які з'являються внаслідок порушення структури тау-білка, перешкоджають нормальному функціонуванню мозку. Причини їх появи не досліджені. Тау-гіпотеза розглядається нарівні з амілоїдною, лікарські засоби відсутні.
Порушення в деяких хромосомах (1, 14, 19, 21) призводять до хвороби Альцгеймера. Тому родичі тих, кого це захворювання торкнулося, знаходяться в групі ризику. Більшою мірою це актуально при вікових (старше 65 років) проявах, але хвороба може дати про себе знати й в більш ранньому віці пацієнта. Спадкова гіпотеза скоріше говорить про необхідність профілактики, ніж про обов'язкове зіткнення з хворобою.
Симптоми та стадії хвороби Альцгеймера
Виділяють 4 основні стадії хвороби:
рання стадія: преддеменція;
рання деменція;
стадія помірної деменції;
важка деменція.
При преддеменціі характерні порушення короткочасної пам'яті та апатичність. У чоловіків апатія може змінюватися періодами агресії та провокативної поведінки. Дуже часто хворі списують такий стан на вплив регулярних стресів. Однак якщо забудькуватість та апатія прогресують, то це тривожний дзвінок.
На стадії ранньої деменції зазвичай відбувається постановка діагнозу. До труднощів з пам'яттю та апатії додаються складнощі з дрібною моторикою та мовою. Пацієнту стає складніше, наприклад, ставити речі на полицю, зав'язувати шнурки, готувати їжу. При розмові людина може довго згадувати назву простого предмета, плутати співзвучні, але різні за значенням слова. Попри всі симптоми, при ранній деменції хворий цілком може доглядати за собою самостійно.
Помірна деменція характерна порушеннями просторової орієнтації, погіршенням довготривалої пам'яті та майже повною втратою короткочасної. Хворий не може самостійно повернутися додому, якщо виявився десь в місті, забуває про недавній прийом їжі, не згадає обличчя або імена рідних. На цій стадії людина ще може про себе піклуватися, але їй необхідний постійний нагляд.
При важкій деменції пацієнт втрачає здатність до самостійного життя. Це проявляється у втраті контролю над фізіологічними процесами, промовою, аж до неможливості ковтати їжу та рухатися. До смерті призводить не хвороба Альцгеймера, а супутні захворювання, з якими деградований мозок не може впоратися.
Діагностика захворювання
При постановці діагнозу лікар спочатку проводить усну бесіду з пацієнтом та його родичами для виявлення стадії захворювання. Потім хворий виконує тест для перевірки функціонування мозку. Він включає математичні та логічні операції, переказ тексту, відтворення візерунків, знаходження зв'язку між словами. Такий тест дозволяє відстежити патологічні зміни в мозку.
Для підтвердження діагнозу використовуються магнітно-резонансна (основний метод), позитронно-емісійна та комп'ютерна томографія. МРТ проводиться двічі з інтервалом в місяць, щоб оцінити ступінь погіршення стану. Комп'ютерну томографію застосовують рідше через більш низьку чутливість методу. Також може призначатися ЕЕГ, дослідження крові, плазми, аналіз спинномозкової рідини.
Профілактика та лікування хвороби Альцгеймера
Для профілактики лікарі клініки «Оксфорд Медікал» рекомендують дії, що розширюють нейронні зв'язки та сприяють здоров'ю мозку:
вивчення іноземних мов;
тренування пам'яті;
рішення кросвордів та головоломок;
фізична активність;
відмова від алкоголю;
збалансоване харчування;
захист голови від травм.
Лікарі клініки «Оксфорд Медікал» можуть діагностувати хворобу Альцгеймера, але лікування вже необхідно проходити в спеціалізованих установах зі стаціонаром та належним доглядом. Лікування хвороби Альцгеймера – медикаментозне. Воно спрямоване на уповільнення процесів утворення бляшок та відмирання клітин мозку, а також підтримку організму та зменшення проявів порушень психіки на пізніх стадіях хвороби. Конкретні препарати призначає лікар після обстеження та спілкування з пацієнтом.
Часті запитання
Скільки живуть з хворобою Альцгеймера?
У кожного пацієнта хвороба Альцгеймера прогресує по-різному. Вважається, що в середньому пацієнти живуть близько 8 років. Але це не точна цифра. Для прикладу люди з деменцією, у яких хвороба виявилися в літньому віці, живуть від 7 до 15 років.
Який лікар лікує хворобу Альцгеймера?
При появі перших симптомів хвороби Альцгеймера потрібно звернутися до терапевта або сімейного лікаря. Він проведе діагностику та визначить точний діагноз. При необхідності лікар перенаправить до невролога або геріатра (лікар, який займається лікуванням старечих захворювань).
Які аналізи здають на хворобу Альцгеймера?
Хворобу Альцгеймера не можна діагностувати тільки по аналізах. Вона вимагає комплексної діагностики. Пацієнту призначають КТ або МРТ головного мозку, проводять тести для оцінки розладів пам'яті та аналізи крові. Останні допомагають виключити інші захворювання, які можуть викликати когнітивні порушення.
Хто схильний до хвороби Альцгеймера?
Сьогодні причини розвитку хвороби Альцгеймера невідомі. Існує 4 теорії, які конкурують між собою. Сходяться вчені в одному: в групу ризику входять люди старше 65 років та люди зі спадковою схильністю.
Джерела:
