Перикардит: симптоми та методи лікування

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Зміст:

1. Симптоми перикардиту
2. Причини перикардиту
3. Класифікація перикардиту
4. Ускладнення перикардиту
5. Діагностика перикардиту
6. Лікування перикардиту
7. Профілактика ускладнень перикардиту та рецидивів

Перикардит – це запалення перикарда, або зовнішньої оболонки серця. Вона складається з двох листків, простір між якими заповнений невеликою кількістю рідини. Перикард оточує серце з усіх боків та відокремлює його від інших органів. Його тканини мають досить щільну структуру та не дають серцю, наповнюючись кров'ю, розширюватися понад норму.

При запаленні перикарда кількість рідини в ньому збільшується або, навпаки, зменшується. У першому випадку серце виявляється затиснутим та не може наповнитися достатньою кількістю крові, в результаті чого порушується кровообіг. У другому випадку кількість рідини в серцевій сумці, навпаки, зменшується, її стінки починають тертися одна об одну, викликаючи сильний біль, ущільнюватися та можуть злипнутися. Це також призводить до порушення скоротливості серця.

Симптоми перикардиту

Симптоми перикардиту можуть трохи відрізнятися в залежності від форми захворювання: гостра, підгостра або хронічна. Найхарактернішою ознакою є сильний біль в області серця, відчуття тяжкості та тиску за грудиною. Біль може посилюватися в положенні лежачи на спині та трохи слабшати в сидячій позі з легким нахилом вперед. При цьому знеболюючі препарати та засоби для зняття нападів стенокардії не забезпечують вираженого ефекту. Це дозволяє лікарям відрізнити перикардит від ішемічної хвороби серця.

При гострому перикардиті біль може виникати в перші години після початку розвитку запалення та бути досить сильним. У деяких випадках він віддає в ліву руку, плече, шию та інші частини тіла. При підгострій та хронічній формах перикардиту симптоми менш виражені – запалення може розвиватися мляво, поступово викликаючи структурні зміни в серці.

Симптомами перикардиту можуть бути:

• сильний біль в серці;

• збільшення болю під час рухів, кашлю, глибокого дихання;

• почуття здавлювання, тяжкості за грудиною;

• ниючий біль в лівому плечі, руці, шиї;

• підвищена температура;

• задишка;

• відчуття браку повітря;

• кашель;

• запаморочення;

• порушення серцевого ритму;

• набряки ніг;

• набряки живота;

• слабкість;

• відсутність апетиту;

• зниження маси тіла.

Причини перикардиту

У більшості випадків перикардит розвивається як ускладнення інфекції. Але спровокувати запалення можуть й неінфекційні хронічні захворювання, інтоксикація організму, алергія або травми грудної клітини.

Причинами перикардиту бувають:

• вади перикарда;

• інфаркт міокарда;

• ендокардит, міокардит;

• бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції, в тому числі приховані;

• захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит, ревматизм та інші;

• захворювання ендокринної системи: гіпотиреоз, подагра та інші;

• ниркова недостатність;

• травми перикарда в результаті ударів, поранень грудної клітини;

• пошкодження перикарда під час хірургічного втручання;

• алергія;

• сильна інтоксикація організму;

• новоутворення в грудній клітці;

• опромінення тощо.

Найчастіше перикардит розвивається на тлі гострого інфекційного захворювання, особливо при неправильній терапії, або млявого хронічного процесу. Також перикардит часто приєднаються до запалення міокарда та ендокарда. У 10-15% випадків причиною перикардиту є гострий інфаркт міокарда.

Класифікація перикардиту

Перикардит може протікати в різних формах, по-різному проявлятися, мати різні причини розвитку. Класифікація захворювання важлива для вибору правильного лікування та оцінки ризиків ускладнень.

Залежно від інтенсивності запального процесу та вираженості симптомів виділяють 3 стадії перикардиту:

• гостра – запалення розвивається швидко, може накопичуватися перикардіальна рідина, присутній сильний біль в серці, підвищена температура та інші симптоми;

• підгостра – запальний процес та симптоми захворювання менш виражені та з'являються, як правило, через 2-4 тижні після виникнення провокуючого фактора;

• хронічна – запальний процес протікає мляво, але більше 6 місяців.

У більшості пацієнтів розвивається гострий перикардит. Він характеризується швидким наростанням симптомів та погіршенням самопочуття. Цю форму легше вчасно діагностувати та вилікувати, не допустивши розвитку необоротних змін.

Також гострий та хронічний перикардит класифікують за характером патологічного процесу на:

• ексудативний (гнійний) – в перикарді накопичується рідина, може утворювати гній;

• сухий – кількість рідини в серцевій сумці зменшується, її стінки починають стикатися та можуть злипнутися;

• констриктивний (фібринозний) – відбувається фіброзне потовщення листків перикарда, через що серце не може вільно розширюватися та скорочуватися (цей стан також називають «панцирним серцем»);

• адгезивний – супроводжується склеюванням листків перикарда;

• з функціональними порушеннями серцевої діяльності – перикардит може заважати нормальному набору крові порожнинами серця, його розширенню та скороченню;

• безсимптомний – запальний процес протікає мляво та довгий час не відчувається пацієнтом.

Також в залежності від причини перикардит поділяють на інфекційний, асептичний (неінфекційний), ревматичний, уремічний, алергічний, токсичний, травматичний та інші види.

Ускладнення перикардиту

При своєчасній діагностиці перикардит успішно лікується. У багатьох пацієнтів він проходить без ускладнень та не впливає на якість життя. Імовірність незворотних змін в серці та появи інших ускладнень вище у пацієнтів, які пізно звернулися по лікарську допомогу, мають хронічні захворювання серця та інших органів.

Перикардит може викликати:

• тампонаду серця – заповнення перикарда рідиною, стиснення та зупинку серця;

• запалення інших тканин серця – ендокардит, міокардит;

• фіброзне потовщення перикарда та порушення діяльності серця;

• серцеву недостатність – неможливість серця забезпечувати кровопостачання всіх органів та тканин організму;

• септичне зараження крові та інші ускладнення.

Перикардит може спровокувати зупинку серця через тампонаду – здавлювання перикардіальною рідиною. Також є ризик фіброзного потовщення стінок, що є незворотнім процесом та може привести до серцевої недостатності.

Діагностика перикардиту

Діагностувати перикардит можна за допомогою кардіограми та інших інструментальних досліджень. При цьому важливо відрізнити захворювання від стенокардії, серцевого нападу, інфаркту та ішемічної хвороби серця. Найкраще діагностиці піддається гострий перикардит, оскільки він супроводжується яскраво вираженою симптоматикою. Хронічні форми захворювання виявити складніше. Багато пацієнтів довго не надають значення легким симптомам нездужання та не звертаються до кардіолога.

Запідозрити перикардит лікар може за характерними шумами в серці, які зберігаються на всіх стадіях захворювання, а також по клінічній картині.

Підтвердити діагноз дозволяють:

• електрокардіограма (ЕКГ);

• Ехо-КГ – УЗД серця;

• рентген, КТ грудної клітки;

• лабораторні аналізи;

• біопсія (взяття зразка) перикардіальної рідини та її аналіз.

Біопсію проводять не всім пацієнтам. Вона може знадобитися при скупченні великої кількості рідини в перикарді, щоб встановити її характер та підібрати оптимальне лікування. Також лікар може призначити інші дослідження для з'ясування причини перикардиту і виявлений інших патологій.

Лікування перикардиту

Тактика лікування перикардиту залежить від форми захворювання та його причини. У більшості випадків застосовують медикаментозну терапію, призначають постільний режим, обмежують фізичну активність та рекомендують строгу дієту (в першу чергу обмежують кількість солі).

Якщо перикардит розвинувся на фоні інфекції, пацієнтові призначають відповідно антибіотики, противірусні або антимікозні препарати. При алергічному перикардиті застосовують антигістамінні препарати та глюкокортикоїди. Також призначають протизапальні й знеболюючі засоби. При необхідності застосовують й інші препарати, щоб зняти симптоми захворювання та знизити ризик ускладнень.

Тривалість терапії може бути різною. У деяких випадках при гострому перикардиті поліпшення наступають на 5-7 день терапії, але середній курс лікування становить 21 день. Якщо перикардит викликаний туберкульозом, лікування може зайняти 6 та більше місяців. Кожен випадок індивідуальний.

При розвитку ускладнень може знадобитися хірургічне лікування. Зокрема, при тампонаді серця проводять пункцію та видаляють накопичену рідину. При фібринозному перикардиті з потовщенням стінок серцевої сумки та здавленням серця кардіохірург може призначити перікардектомію – видалення частини перикарда.

Профілактика ускладнень перикардиту та рецидивів

При перикардиті дуже важливо не допустити розвитку ускладнень та перехід захворювання в хронічну форму. Найголовніше – вчасно поставити діагноз, визначити тип захворювання та провести відповідне лікування. Після поліпшення самопочуття потрібно повторити аналізи та інші обстеження, щоб переконатися в повному усуненні інфекції та запалення. Якщо одужання буде неповним, незабаром може статися рецидив.

Після перенесеного перикардиту пацієнтам рекомендують 1 раз на 6-12 місяців або частіше відвідувати кардіолога, робити ЕКГ та регулярно виконувати всі призначення лікаря. Також важливо ретельно стежити за своїм здоров'ям, вчасно лікувати всі хронічні патології та інфекційні захворювання, в тому числі ГРВІ, ангіну та інші. Інфекція, що розвивається в будь-якій частині організму, може переміститися в серці разом з кровотоком.

У 15-30% пацієнтів через час перикардит розвивається повторно.

Зменшити ризик повторного перикардиту та інших захворювань серця дозволяє здоровий спосіб життя: збалансоване харчування, помірне фізичне навантаження, відмова від куріння, вживання алкоголю та інших шкідливих звичок.

Для запису до кардіолога телефонуйте в контакт-центр «Oxford Medical» або пишіть в чат на сайті клініки.

Супутні послуги:

Консультація кардіолога

Джерела:

JAMA Cardiology  

The Lancet