Везикуліт: як проявляється та лікується захворювання?

Зміст:

Причини розвитку везикуліту
Види везикуліту
Симптоми гострого везикуліту
Симптоми хронічного везикуліту
Діагностика везикуліту
Методи лікування везикуліту
Профілактика запалення насіннєвих бульбашок

Везикуліт (сперматоцистит) – це запалення везикул або насіннєвих бульбашок. Вони є парним органом чоловічої статевої системи та розташовуються з обох боків від простати. Везикули синтезують фруктозу, аскорбінову кислоту та білок – речовини, необхідні для вироблення сперми, а також беруть участь у процесі сім'явипорскування.

При розвитку запалення відбувається набряк насіннєвих бульбашок та збільшення їх розміру. Вони починають тиснути на простату та уретру, що може призводити до порушення їх функцій.

Діагностику та лікування везикуліту проводять урологи або андрологи. Отримати консультацію досвідченого спеціаліста, здати аналізи та пройти необхідні обстеження на високоточній апаратурі у Києві можна у медичному центрі «Оксфорд Медікал».

Причини розвитку везикуліту

Везикуліт: як проявляється та лікується захворювання? Найчастіше везикуліт розвивається на фоні запалення або інфекції в інших органах сечостатевої системи, але може виникати й як самостійне захворювання.

Найпоширенішими причинами везикуліту є:

уретрит – запалення уретри;
цистит – запалення сечового міхура;
простатит – запалення передміхурової залози;
інфекції, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, мікоплазмоз та інші);
хронічні запальні захворювання будь-якої локалізації (хвороби ЛОР-органів тощо);
аномалії розвитку сечостатевої системи;
зниження тонусу насіннєвих бульбашок;
розширення гемороїдальних вен тощо.

Ризик розвитку везикуліту зростає на тлі ослабленого імунітету, переохолодження організму, травм пахової області, частих запорів, гіподинамії (приводить до застою крові у ділянці таза), високої статевої активності або її тривалої відсутності, а також шкідливих звичок.

Види везикуліту

Везикуліт розвивається як гостре запалення насіннєвих бульбашок і при ранній діагностиці добре піддається лікуванню. Якщо згаяти момент, він може спровокувати ускладнення та перейти у хронічну форму.

Гострий везикуліт має три стадії розвитку:

Катаральна – виникає набряк та незначне збільшення насіннєвих бульбашок. На цьому етапі консервативна терапія найефективніша.
Гнійна – запалення посилюється, відбувається загибель лейкоцитів та руйнування клітин везикул, у результаті утворюється гній.
Поширена – запалення переходить на суміжні тканини та інші органи сечостатевої системи.

Симптоми гострого везикуліту

Для гострого везикуліту характерна яскраво виражена симптоматика. Більшість чоловіків скаржаться на:

сильний біль в області паху, який віддає у поперек;
спазми під час сечовипускання та дефекації та ослаблення болю після;
мимовільне сім'явипорскування;
домішки крові, гною або слизу у насінневій рідині;
порушення потенції;
підвищення температури тіла до 38-39 °С;
загальна слабкість, головний біль.

Симптоми хронічного везикуліту

Урологи "Оксфорд Медікал" розповідають, що, коли везикуліт переходить до хронічної стадії, вираженість симптомів зменшується. Через це може скластися помилкове враження, що хвороба усунена. Але запалення триває у млявій формі та викликає подальші порушення у роботі органів сечостатевої системи.

Для хронічного везикуліту характерне чергування періодів ремісії та загострення. У першому випадку симптоми стають ледь помітними або повністю минають, а при загостренні знову посилюються.

При хронічному везикуліті чоловіка можуть турбувати:

періодичні болі ниючого характеру;
прискорене сечовипускання;
дискомфорт під час статевого акту та еякуляції;
порушення потенції;
зниження лібідо.

Під час загострення можуть з'являтися всі ознаки, характерні для гострої стадії.

Діагностика везикуліту

З появою ознак везикуліту слід звернутися до лікаря уролога або андролога. Під час консультації фахівець оцінить скарги, ознайомиться з історією хвороби пацієнта та проведе огляд.

Для уточнення діагнозу та з'ясування причин хвороби лікар може призначити:

мікроскопічний аналіз мазка з уретри та за необхідності простатичного секрету;
спермограму;
загальний аналіз сечі;
загальний та біохімічний аналіз крові;
УЗД передміхурової залози, насіннєвих бульбашок, яєчок та сечового міхура;
везикулографію – рентген везикула із застосуванням контрастної речовини;
комп'ютерну чи магнітно-резонансну томографію.

Лабораторні аналізи дозволяють підтвердити наявність запального процесу в організмі та виявити інфекційний збудник. УЗД та інші інструментальні дослідження допомагають оцінити розмір та структуру насіннєвих бульбашок, виявити ознаки везикуліту, визначити його стадію та діагностувати захворювання суміжних органів.

Завдяки комплексній діагностиці лікар може поставити точний діагноз та підібрати найбільш ефективне лікування.

Методи лікування везикуліту

Методи лікування везикуліту Тактика лікування везикуліту залежить від стадії та причини захворювання, а також наявності супутніх патологій.

Гострий катаральний везикуліт добре піддається консервативному лікуванню, тоді як при гніойному та ускладненому, як правило, потрібне хірургічне втручання.

Консервативне лікування везикуліту

Консервативна терапія може включати:

застосування протизапальних, антибактеріальних, імуностимулюючих та інших лікарських препаратів;
масаж передміхурової залози;
фізіотерапевтичні процедури – ударно-хвильова терапія, електрофорез, лазерна, магнітна терапія;
лікувальну фізкультуру

Медикаментозна терапія сприяє усуненню інфекції та запального процесу. Фізіотерапевтичні процедури, масаж та ЛФК забезпечують покращення мікроциркуляції крові, процесів обміну речовин та регенерації клітин, що прискорює процес одужання.

Хірургічне лікування везикуліту

Показаннями до хірургічного лікування є:

скупчення гною у насінних бульбашках;
утворення свищів між насіннєвими бульбашками та кишківником або сечовим міхуром.

У першому випадку потребується розтин абсцесу, видалення гною та встановлення дренажу для виведення ексудату. Процедура може бути виконана за допомогою пункції чи везикулотомії – хірургічної резекції везикул.

При ускладнених формах може знадобитися везикулектомія – видалення насіннєвих бульбашок, а у разі утворення нориць у суміжних органах – проведення пластики та відновлення цілісності стінок.

У медичному центрі “Оксфорд Медікал” операції проводять у високотехнологічному хірургічному стаціонарі з використанням нового обладнання експертного класу. Воно дозволяє забезпечити максимальну точність маніпуляцій та мінімізувати ушкодження здорових тканин, тим самим скоротивши період реабілітації.