Якщо у пацієнта перелом хребта, лікування та реабілітація є тривалим процесом. Зокрема від реабілітаційної програми безпосередньо залежать відновлення рухливості, здатність до самообслуговування та якість життя в майбутньому. Вона починається ще на етапі лікування й продовжується після стабілізації стану пацієнта.
На початковому етапі відновлення важливе формування безпечних рухових навичок. Пацієнта поступово навчають правильно змінювати положення тіла, вставати, сідати та виконувати повсякденні рухи без перевантаження хребта. Це допомагає знизити ризик повторної травматизації та розвитку больового синдрому.
Основна особливість цього періоду полягає в тому, що надмірна активність так само небезпечна, як і повна нерухомість. Саме тому всі етапи реабілітації мають проходити під контролем фахівців і відповідно до рекомендацій лікаря.
Загальні правила реабілітації:
- суворе дотримання режиму, рекомендованого лікарем, з обмеженням рухів, які можуть перевантажувати хребет;
- використання ортопедичних корсетів або інших фіксувальних засобів у визначений період для підтримки стабільності хребетного стовпа;
- контроль больового синдрому та м’язового напруження за допомогою медикаментозної підтримки або фізіотерапії;
- поступове відновлення рухової активності, починаючи з мінімальних рухів у безпечному положенні під контролем реабілітолога;
- виконання лікувальної фізкультури для збереження тонусу м’язів, покращення кровообігу та профілактики ускладнень, пов’язаних із тривалим обмеженням рухливості.
Важливо розуміти, що темпи відновлення можуть суттєво відрізнятися. При відносно легких травмах реабілітація може тривати кілька місяців, у складних випадках — значно довше. Поспіх або ігнорування рекомендацій лікаря часто призводять до затяжного больового синдрому, обмеження рухливості та ускладнюють повернення до активного життя.
Системний підхід до реабілітації дозволяє зменшити ризик віддалених ускладнень і максимально відновити функції хребта після травми.