Лікування епілепсії

Епілепсія – це хронічне захворювання центральної нервової системи, що розвивається через ураження ділянок кори головного мозку. Воно проявляється у вигляді періодичних нападів, що викликають судоми та порушення інших вегетативних та когнітивних функцій.

Сучасна медицина дозволяє контролювати перебіг захворювання. За даними ВООЗ, у 70% пацієнтів частота нападів може бути мінімальною за умови відповідної терапії.

В “Оксфорд Медікал” лікування епілепсії проводять висококваліфіковані неврологи з багаторічним досвідом. Для кожного пацієнта вони складають індивідуальну програму терапії, що базується на принципах доказової медицини та міжнародних рекомендаціях.

Основним чинником розвитку епілепсії є спадкова схильність. За статистикою, більш ніж у 40% пацієнтів є сімейний анамнез, тобто хвороба діагностована у близьких родичів.

Крім того, спровокувати патологію можуть:

• ускладнення під час пренатального періоду та пологів;

• черепно-мозкові травми;

• інсульт;

• менінгіт, енцефаліт та інші інфекційні захворювання головного мозку;

• новоутворення;

• аутоімунні порушення;

• спадкові захворювання обміну речовин;

• прийом токсичних речовин тощо.

Найчастіше встановити точну причину епілепсії не вдається. Часто у пацієнтів є відразу кілька факторів ризику.

Епілепсія спричиняє короткочасні напади. Вони з'являються несподівано і зазвичай тривають від 30 секунд до декількох хвилин. При цьому симптоми, що розвиваються, можуть відрізнятися в залежності від того, в якій ділянці мозку виникає патологічна активність і наскільки вона поширюється.

Основними симптомами епілепсії є:

• судоми та конвульсії;

• виділення піни з рота;

• втрата свідомості;

• порушення мови;

• неконтрольовані рухи;

• мимовільне сечовипускання та дефекація;

• психічні розлади.

Хоча судоми є одним із найпоширеніших проявів епілепсії, у деяких пацієнтів напади протікають без цього симптому. Найбільш властиво це для дітей та підлітків.

За характером симптомів напади епілепсії бувають:

1. Вогнищеві – патологічна активність розвивається тільки в одній ділянці мозку. Під час нападу з'являються судоми та оніміння у руках, ногах чи інших ділянках тіла. Також іноді виникають порушення мови, слуху та зору, аж до галюцинацій. Такі напади зазвичай тривають до 30 секунд.

2. Генералізовані – патологічна активність поширюється одразу на дві півкулі головного мозку. При цьому напади можуть протікати як із судомами, так й без. Їхня тривалість становить близько 5 хвилин. Пацієнти можуть залишатися у свідомості або втрачати її, після закінчення нападу швидко засинати, а прокинувшись нічого не пам'ятати про напад.

Генералізовані напади мають кілька фаз. Спочатку відбувається сильна напруга м'язів (від 10 до 40 секунд), потім спазми чергуються з розслабленням, через що відбувається нетримання сечі та калу (цей етап триває до 5 хвилин). Після цього симптоми проходять, але пацієнт почувається втомленим і потребує відпочинку.

Ці три стану мають зовсім різні патологічні чинники, хоча їх симптоми можуть бути схожими.

При непритомності пацієнт, як правило, скаржиться на слабкість, що поступово збільшується, звуження поля зору, шум у вухах та пітливість. Судоми та інші властиві епілепсії симптоми при цьому не з'являються. Крім того, пацієнт швидше приходить до тями.

Щодо істеричних нападів, то для них характерна наявність певного тригера – переляку, психічної напруги тощо.

З появою симптомів хвороби слід звернутися до лікаря. Правильний діагноз може поставити лише фахівець з огляду як на скарги, так і на результати обстежень.

Для з'ясування точного діагнозу лікар може призначити:

• електроенцефалографію;

• комп'ютерну томографію (КТ) мозку;

• магнітно-резонансну томографію;

• позитронно-емісійну томографію (ПЕТ);

• лабораторні аналізи та інші дослідження за показаннями.

Для диференційної діагностики також можуть знадобитися консультації лікарів інших спеціальностей та додаткові обстеження.

Ключову роль у лікуванні епілепсії відіграє медикаментозна терапія. Пацієнтам призначають протиепілептичні засоби, які при правильному доборі діючої речовини та дозування дозволяють мінімізувати частоту та регулярність нападів.

Також велике значення має фізіотерапія, лікувальна дієта та корекція способу життя для виключення зовнішніх подразників, які провокують напади.

У більшості пацієнтів такий підхід дозволяє контролювати захворювання та забезпечувати високу якість життя.

При тяжких формах епілепсії, що супроводжується частими генералізованими нападами, пацієнтам може бути рекомендовано хірургічне видалення ураженої ділянки мозку або імплантація електростимулятора вагусного нерва.