Гонорея у жінок: симптоми та лікування

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Зміст:

1. Основні шляхи зараження
2. Симптоми гонореї у жінок
3. Інші ознаки гонореї у жінок
4. Коли та до якого лікаря звернутися при підозрі на гонорею?
5. Діагностика гонореї у жінок
6. Лікування гонореї у жінок
7. Особливості лікування гонококової інфекції
8. Можливі ускладнення гонореї у жінок
9. Профілактика захворювання

Гонорея (в народі – трипер) – це інфекційне захворювання, яке передається статевим шляхом. Воно займає друге місце серед всіх ІПСШ у жінок і чоловіків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку у світі реєструють понад 78 млн нових випадків зараження. Найчастіше хворобу виявляють у людей молодого віку (від 15 до 25 років), які ведуть активне статеве життя.

Збудником гонореї є бактерії Neisseria gonorrhoeae (гонокок). Вони можуть вражати органи статевої системи, пряму кишку та ротоглотку. Основними проявами гонореї у жінок є свербіж, печіння, почервоніння статевих органів, зміна вагінальних виділень та місцеве підвищення температури. При цьому майже в половині випадків хвороба розвивається приховано або має маловиражену симптоматику.

При своєчасній діагностиці та проведенні відповідної терапії гонорея успішно лікується. Ризик ускладнень з'являється при тривалому перебігу захворювання і переході в хронічну форму. У таких випадках воно може викликати поширення інфекції на внутрішні статеві органи та нирки, спровокувати утворення спайок в малому тазу та інші порушення.

Основні шляхи зараження

Гонорея передається статевим шляхом. Заразитися можна від інфікованого партнера під час класичного, орального або анального статевого контакту. Потрібно враховувати, що в деяких випадках хвороба може розвиватися в млявій формі та залишатися не діагностованою. Для зменшення ризику, рекомендують завжди використовувати засоби контактної контрацепції, але вони не забезпечують 100% захист.

Фахівці "Оксфорд Медікал" кажуть, що теоретично можливим вважається і побутове зараження при відвідуванні громадських саун, лазень або басейнів, а також використанні загальних рушників та інших речей. Однак на практиці такі випадки не зустрічаються. Доведено, що гонококи дуже швидко гинуть у зовнішньому середовищі.

Ще один шлях зараження гонореєю – передача інфекції від матері до дитини. Бактерія може потрапити до малюка під час внутрішньоутробного розвитку або проходження по родових шляхах. У таких випадках хворобу діагностують незабаром після пологів.

Фактори ризику зараження гонореєю:

• часта зміна статевих партнерів;

• відмова від контактної контрацепції (презервативів);

• наявність ІПСШ у партеру;

• недотримання правил інтимної гігієни.

На відміну від багатьох інших видів ІПСШ до факторів ризику гонореї не відносять слабкий імунітет, шкідливі звички та інші особливості способу життя. Підтверджено, що при контакті з інфекцією зараження відбувається навіть при міцному імунітеті та відсутності інших захворювань.

Симптоми гонореї у жінок

Гонорея може проявлятися по-різному. Її симптоми неспецифічні та не дозволяють поставити точний діагноз. Крім того, майже у половині випадків у жінок вони досить довго чи навіть зовсім не проявляються.

Ознаками гонореї можуть бути:

• білі, блідо жовті або зеленуваті виділення з піхви;

• почервоніння вульви та входу у піхву;

• свербіж, печіння;

• міжменструальні кровотечі;

• дискомфорт при сечовипусканні;

• біль під час статевого акту;

• біль внизу живота;

• підвищення місцевої температури;

• підвищення температури тіла.

Як правило, спочатку з'являються тільки деякі симптоми: змінюється характер виділень, виникає дискомфорт, легкий свербіж і печіння. Хвороба спочатку вражає сечовипускальний і цервікальний канал (шийку матки), після чого поширюється на піхву, а без лікування й інші органи. Біль у животі та підвищення температури нерідко говорять про виражений запальний процес або розповсюдження інфекції на інші органи.

Симптоми гонореї можуть з'явитися протягом 2-14 днів після зараження – стільки триває інкубаційний період. Але, як вже говорилося, можливий і безсимптомний розвиток хвороби, тому, якщо є ризик інфікування, рекомендують пройти обстеження.

Інші ознаки гонореї у жінок

Гонорея може вражати не тільки органи статевої системи, а й пряму кишку, горло, суглоби та очі. Відповідно симптоми захворювання у кожному випадку істотно відрізняються.

Ознакою ураження гонококовою інфекцією інших органів є:

• прямої кишки – свербіж в області анального отвору, гнійні та/або кров'янисті виділення, дискомфорт при дефекації;

• суглобів – біль в суглобах, набряк і почервоніння шкіри (розвивається септичний артрит);

• горла – біль у горлі, почервоніння, збільшення лімфатичних вузлів на шиї;

• очей – гнійні виділення з одного або обох очей, біль в очах, підвищена чутливість до світла.

Коли та до якого лікаря звернутися при підозрі на гонорею?

Проходити обстеження на ІПСШ жінкам рекомендують не рідше 1 разу на рік під час профілактичних обстежень у гінеколога. Однак, якщо є ризик зараження, звернутися до лікаря потрібно якомога швидше.

Проконсультуватися у гінеколога і здати аналізи рекомендують при:

• появі симптомів захворювання;

• діагностиці гонореї у партнера;

• зміні статевого партнера;

• проживанні в одній квартирі з інфікованою людиною.

При появі симптомів гонококового ураження інших органів потрібно звернутися до лікаря-інфекціоніста.

Діагностика гонореї у жінок

Під час консультації гінеколог вислуховує скарги пацієнтки та вивчає історію хвороби. Це допомагає фахівцеві скласти клінічну картину захворювання і визначити, які потрібно провести обстеження для встановлення точного діагнозу.

Під час прийому лікар також проводить:

• гінекологічний огляд;

• забір мазків і зіскрібка з уретри, піхви та шийки матки.

Підтвердити або виключити діагноз дозволяє лабораторна діагностика. Аналізи роблять декількома методами. Найчастіше проводять:

• аналіз методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЦП) – дозволяє виявити ДНК бактерій у зразку, завдяки чому вважається найбільш точним методом діагностики;

• бактеріологічний посів – зразок поміщають на поживне середовище і залишають на деякий час, після чого дивляться, які культури проросли, і при необхідності перевіряють їх чутливість до різних груп антибіотиків;

• бактеріоскопічний аналіз з забарвленням по Граму – чутливість і специфічність методу досягає 90-100% при дослідженні виділень з уретри, але опускається до 30-50% при діагностиці генітальних зразків.

В якості додаткової діагностики жінці можуть призначити аналізи на інші ІПСШ, оскільки нерідко виявляють поєднання декількох інфекцій, а також загальні аналізи крові та сечі, УЗД органів малого таза і при необхідності інші обстеження. Вони необхідні, щоб оцінити стадію захворювання та його поширення, виключити розвиток ускладнень.

Для діагностики, проведеної в профілактичних цілях, зазвичай проводять тільки аналіз урогенітальних виділень.

Лікування гонореї у жінок

Гонорея лікується медикаментозно. Курс терапії лікар розробляє індивідуально. Велике значення має стадія захворювання, наявність супутніх патологій або ускладнень.

При своєчасній діагностиці гонорея успішно лікується антибактеріальними препаратами. Лікар може призначити антибіотики для перорального або внутрішньом'язового застосування (уколи). Тривалість лікування в середньому становить 7-10 днів, але в деяких випадках рекомендують разове застосування препарату у високих дозах.

На тлі прийому антибіотиків симптоми гонореї повинні зменшитися вже через кілька днів. Якщо цього не відбувається або стан погіршується, слід повторно звернутися до лікаря. Причиною може бути резистентність гонокока до обраних препаратів. У таких випадках призначають антибіотики іншої групи.

Лікування хронічної гонореї більш складне і тривале. Крім антибактеріальної терапії, воно включає прийом імуностимулюючих препаратів, вітамінів та інших медикаментозних засобів. При наявності ускладнень та інших захворювань додатково проводять відповідну терапію.

Ефективність лікування контролюють за допомогою лабораторних аналізів. Перші призначають відразу після закінчення курсу антибіотиків, а наступні через 2-3 місяці. При хронічній інфекції повторювати аналізи рекомендують кожен місяць протягом перших півроку після лікування.

Особливості лікування гонококової інфекції

При лікуванні гонореї фахівці рекомендують дотримуватися кількох правил:

• відмовитися від статевих контактів до одужання (підтвердженого лабораторними аналізами);

• ретельно стежити за гігієною;

• порекомендувати пройти обстеження та лікування статевому партнеру.

Дотримання цих норм дозволяє швидше вилікувати інфекцію, уникнути розвитку ускладнень та повторного зараження.

Можливі ускладнення гонореї у жінок

При своєчасній діагностиці гонорею можна досить швидко вилікувати, але багато пацієнтів звертаються до лікаря при значному розвитку інфекції. На початкових стадіях хвороба може протікати безсимптомно або супроводжуватися легким дискомфортом, якому багато жінок не надають належної уваги.

Ризик ускладнень з'являється, коли гонорея поширюється на інші органи або переходить у хронічну форму. У таких випадках вона може спровокувати:

• хронічний біль в області таза;

• ерозію шийки матки;

• бартолініт – запалення бартолінової залози;

• утворення спайок в малому тазі;

• порушення прохідності маткових труб;

• передчасні пологи;

• порушення менструального циклу;

• ураження суглобів;

• проблеми із зачаттям та безпліддя;

• позаматкову вагітність;

• втрату вагітності;

• передачу інфекції новонародженій дитині.

Профілактика захворювання

Для зниження ризику зараження і профілактики гонореї фахівці рекомендують дотримуватися простих правил:

• не рідше 1 разу на рік проходити скринінгові обстеження;

• здавати аналізи при зміні статевого партнера;

• використовувати контактну контрацепцію;

• дотримуватися правил інтимної гігієни.

Супутні послуги:

Лікування захворювань, які передаються статевим шляхом

Джерела:

US Preventive Services  

World Health Organization