Лікування ожиріння

Ожиріння — це хронічне захворювання, яке характеризується надмірним накопиченням жирової тканини та має значний вплив на роботу всього організму. Воно пов’язане з порушеннями обміну речовин, гормональної регуляції та підвищеним ризиком розвитку серйозних супутніх захворювань, тому не може розглядатися виключно як естетична проблема.

Важливо розрізняти поняття зайва вага та ожиріння. Надлишкова маса тіла є початковим станом, який ще може не супроводжуватися суттєвими метаболічними порушеннями, тоді як ожиріння має чіткі медичні критерії та потребує комплексного лікарського підходу. Своєчасне виявлення проблеми та правильна тактика ведення дозволяють зменшити ризики для здоров’я та запобігти прогресуванню захворювання.

Клінічні прояви ожиріння формуються поступово та часто наростають у міру збільшення маси тіла. На початкових етапах симптомів ожиріння може бути небагато, через що пацієнти нерідко пов’язують погіршення самопочуття з перевтомою або віковими змінами. Водночас зі зростанням жирової маси навантаження на органи й системи організму істотно підвищується.

До найбільш поширених симптомів ожиріння належать:

• поступове або швидке збільшення маси тіла;

• задишка під час фізичного навантаження;

• швидка втомлюваність і зниження працездатності;

• підвищене потовиділення;

• болі в суглобах і хребті;

• порушення сну, включно з хропінням;

• підвищення артеріального тиску;

• зниження толерантності до фізичних навантажень.

Окрему увагу приділяють впливу надлишкової маси тіла на серцево-судинну систему. Ожиріння серця супроводжується підвищеним навантаженням на міокард, що з часом може призводити до структурних і функціональних змін, розвитку артеріальної гіпертензії та підвищення ризику серцево-судинних ускладнень.

Своєчасне виявлення симптомів ожиріння є важливим кроком для оцінки ступеня порушень і визначення оптимальної тактики подальшого лікування.

Зайва вага формується внаслідок порушення балансу між надходженням енергії з їжею та її витратами організмом. Найчастіше до цього призводить поєднання кількох чинників.

Основними причинами розвитку зайвої ваги є:

• надмірна калорійність раціону та переїдання;
• нерегулярне харчування та великі перерви між прийомами їжі;
• малорухомий спосіб життя;
• хронічний стрес і порушення сну;
• гормональні зміни та вікові особливості;
• прийом окремих лікарських засобів;
• спадкова схильність.

З огляду на різноманітність чинників, що впливають на формування зайвої ваги, підхід до корекції має бути комплексним і індивідуальним.  

Розуміння форми й типу ожиріння є принципово важливим для оцінки ризиків, прогнозу перебігу захворювання та вибору індивідуальної програми лікування. Саме тому визначення типу ожиріння входить до обов’язкового етапу комплексного обстеження пацієнта.

Визначення ступеня ожиріння є важливим етапом клінічної оцінки, оскільки дозволяє оцінити тяжкість порушень, ризик розвитку ускладнень і необхідність інтенсивного медичного втручання. Класифікація ґрунтується на індексі маси тіла (ІМТ) і використовується у міжнародних клінічних рекомендаціях.

Медична класифікація передбачає такі ступені ожиріння:

• Ожиріння 1 ступеня (ІМТ 30–34,9) — початкова форма захворювання, що супроводжується підвищеним ризиком метаболічних порушень, артеріальної гіпертензії та перевантаження опорно-рухового апарату.
• Ожиріння 2 ступеня (ІМТ 35–39,9) — виражене накопичення жирової тканини, яке значно підвищує ймовірність розвитку цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних і дихальних порушень.
• Ожиріння 3 ступеня (ІМТ ≥ 40) — тяжка форма захворювання, що супроводжується високим ризиком серйозних ускладнень і суттєвим зниженням якості життя.

У клінічній практиці для опису найбільш тяжких форм ожиріння застосовують термін морбідне ожиріння. Ним зазвичай позначають ожиріння 3 ступеня або ожиріння з ІМТ ≥ 35 у поєднанні з тяжкими супутніми захворюваннями. Такий стан потребує поглибленої діагностики, ретельного медичного контролю та індивідуально підібраної програми лікування.

Для первинної оцінки маси тіла в медичній практиці використовується індекс маси тіла. Індекс маси тіла — це показник, який відображає співвідношення маси тіла до зросту та дозволяє орієнтовно оцінити наявність надлишкової ваги або ожиріння.

Щоб визначити індекс маси тіла, застосовується стандартна формула: маса тіла (кг) / зріст (м²).

Такий розрахунок індексу маси тіла є простим і доступним методом попередньої оцінки, однак у клінічній практиці він використовується як базовий інструмент, який потребує подальшої професійної інтерпретації.

Згідно з загальноприйнятими медичними критеріями, індекс маси тіла норма становить від 18,5 до 24,9. Показники вище цього діапазону свідчать про надлишкову масу тіла або ожиріння різного ступеня.

Під час інтерпретації результатів лікар враховує індивідуальні особливості пацієнта. Зокрема, при оцінці індексу маси тіла для жінок беруть до уваги гормональний фон і вікові зміни, а при оцінці індексу маси тіла для чоловіків — можливий більший відсоток м’язової маси, який може впливати на підсумковий показник.

Важливо враховувати, що індекс маси тіла не відображає розподіл жирової тканини та не дозволяє оцінити її вісцеральний компонент. Саме тому для того, щоб визначити ступінь ожиріння максимально точно, лікар додатково аналізує окружність талії, тип ожиріння, результати лабораторних та інструментальних обстежень, а також загальний стан здоров’я пацієнта.

Індекс маси тіла є першим, але не єдиним етапом комплексної оцінки маси тіла в сучасній ендокринології.

Діагностика ожиріння спрямована не лише на підтвердження надлишкової маси тіла, а й на визначення її причин, типу та ступеня, а також виявлення супутніх порушень обміну речовин. Комплексне обстеження дозволяє сформувати індивідуальну тактику лікування та оцінити ризики для здоров’я.

На першому етапі лікар проводить клінічний огляд, аналізує анамнез, оцінює показники індексу маси тіла, окружність талії та розподіл жирової тканини. Це дає змогу попередньо визначити форму й ступінь ожиріння.

Для уточнення причин і метаболічних змін призначаються лабораторні дослідження:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові з оцінкою ліпідного профілю та рівня глюкози;
• дослідження гормонального фону за показаннями;
• оцінка функції печінки та інших органів обміну речовин.

Важливою складовою обстеження є інструментальна діагностика, яка допомагає виявити ендокринні причини набору ваги та супутні патології. Зокрема, може бути призначене УЗД щитовидної залози для оцінки її структури та функціонального стану, а також ультразвукові дослідження інших органів за показаннями.

За результатами комплексної діагностики лікар визначає механізм розвитку ожиріння, наявність ускладнень і складає індивідуальний план подальшого лікування та спостереження.

Лікування ожиріння потребує системного та індивідуального підходу, оскільки захворювання має багатофакторний характер. У приватній клініці застосовуються сучасні методи лікування ожиріння, спрямовані не лише на зниження маси тіла, а й на усунення причин її збільшення, корекцію метаболічних порушень та профілактику ускладнень. Саме такий підхід лежить в основі ефективної боротьби з ожирінням.

Тактика лікування підбирається індивідуально з урахуванням типу ожиріння, його ступеня, супутніх захворювань, віку та способу життя пацієнта. Основні способи лікування ожиріння, які застосовуються в клінічній практиці, включають:

• корекцію харчування з формуванням персоналізованого раціону;
• зміну способу життя з поступовим підвищенням рівня фізичної активності;
• медикаментозну терапію за показаннями для впливу на апетит, обмін речовин і гормональну регуляцію;
• лікування супутніх ендокринних порушень, які сприяють набору маси тіла.

Комплексний підхід передбачає залучення лікарів суміжних спеціальностей.Так, кардіолог допоможе усунути негативні наслідки для серцево-судинної системи, гастроентеролог і дієтолог допоможуть скоригувати режим харчування і розроблять дієту. Психотерапевт допоможе впоратися з психологічними аспектами проблеми. Косметологи допоможуть повернути не тільки стрункість, а й красу.

Окрему увагу приділяють пацієнтам із різними формами захворювання. Під час лікування зайвої ваги основний акцент робиться на профілактиці прогресування стану. Лікування абдомінального ожиріння спрямоване на зменшення вісцерального жиру та зниження серцево-судинних ризиків. При тяжких формах, зокрема під час лікування морбідного ожиріння, застосовується розширений комплекс терапевтичних заходів із постійним медичним контролем.

Підхід до лікування також враховує статеві особливості. При ожирінні у жінок лікування часто потребує корекції гормонального фону та уваги до репродуктивного здоров’я, тоді як при ожирінні у чоловіків лікування орієнтоване на зниження вісцерального жиру та профілактику серцево-судинних ускладнень.

Комплексне застосування сучасних методів лікування дозволяє досягти стійкого результату, покращити самопочуття та знизити ризик повторного набору маси тіла.

Профілактика ожиріння спрямована на запобігання надлишковому накопиченню жирової тканини та розвитку пов’язаних із цим метаболічних і серцево-судинних порушень. Вона є актуальною як для людей із нормальною масою тіла, так і для пацієнтів із зайвою вагою, у яких ризик прогресування захворювання особливо високий.

Основні заходи профілактики ожиріння включають:

• формування регулярного та збалансованого харчування з контролем калорійності раціону;

• дотримання режиму прийомів їжі без тривалих перерв і переїдання;

• підтримання достатнього рівня фізичної активності з урахуванням віку та стану здоров’я;

• контроль маси тіла та об’єму талії;

• нормалізацію режиму сну та зниження впливу хронічного стресу;

• своєчасне лікування ендокринних і метаболічних порушень;

• відмову від шкідливих звичок, що негативно впливають на обмін речовин.

Особливе значення має регулярне профілактичне спостереження у лікаря, яке дозволяє виявити початкові зміни обміну речовин і скоригувати спосіб життя до появи клінічно вираженого ожиріння. Комплексний та системний підхід до профілактики допомагає знизити ризик розвитку захворювання та зберегти стабільну масу тіла в довгостроковій перспективі.

Лікування ожиріння може передбачати застосування різних методів — від консервативних програм корекції маси тіла до медикаментозної терапії та, за наявності показань, хірургічних втручань. Вибір оптимальної тактики залежить від типу та ступеня ожиріння, загального стану здоров’я пацієнта, наявності супутніх захворювань і попереднього досвіду лікування.

Індивідуальну програму лікування складає лікар після очної консультації та необхідного обстеження. Саме під час прийому визначається доцільність застосування тих чи інших методів і подальший план ведення пацієнта.

Ознайомитися з вартістю консультації ендокринолога можна тут. Записатись на прийом можна через форму онлайн-запису на сайті у зручний для вас час.