Метод лікування залежить від форми захворювання, його тяжкості та загального стану пацієнта. При хронічному перебігу в окремих випадках застосовують медикаментозну терапію, тоді як гострий холецистит часто потребує госпіталізації та хірургічного втручання.
Медикаментозне лікування холециститу
Консервативна терапія може застосовуватися при хронічному холециститі, а також для стабілізації стану пацієнта перед операцією або за наявності протипоказань до неї.
Залежно від стану пацієнта можуть призначати:
- знеболювальні та протизапальні препарати — для полегшення болю;
- антибіотики — за показаннями, зокрема при бактеріальних ускладненнях;
- протиблювотні засоби — при вираженій нудоті та блюванні;
- внутрішньовенне введення розчинів — для відновлення водного балансу при зневодненні.
Додатково лікар може рекомендувати тимчасові зміни харчування та обмеження фізичних навантажень. При хронічному перебігу поза загостренням іноді застосовується УВЧ-терапія як допоміжний фізіотерапевтичний метод, хоча переконливих доказів її ефективності недостатньо.
Лікарі «Оксфорд Медікал» застерігають від самостійного приймання жовчогінних препаратів. За наявності каменів або порушення відтоку жовчі такі засоби можуть погіршити стан. Тому лікування при холециститі потрібно підбирати після обстеження, з урахуванням причини запалення та супутніх захворювань.
Хірургічне лікування
Відповідно до рекомендацій World Society of Emergency Surgery, при гострому калькульозному холециститі перевагу зазвичай надають оперативному лікуванню. Його також можуть рекомендувати пацієнтам із хронічним запаленням, якщо захворювання супроводжується повторними больовими нападами або значними змінами жовчного міхура.
Показаннями до операції можуть бути:
- гострий калькульозний холецистит;
- утворення гною в порожнині жовчного міхура;
- порушення кровопостачання та відмирання тканин його стінки;
- повторні епізоди запалення та больові напади.
Найчастіше виконується лапароскопічна холецистектомія. Хірург робить кілька невеликих проколів на животі та вводить через них мінівідеокамеру ті хірургічні інструменти. Орієнтуючись на зображення з камери, він обережно відокремлює жовчний міхур від навколишніх тканин і видаляє його. Операцію проводять під загальною анестезією.
Лапароскопічний доступ дозволяє зменшити травмування черевної стінки. Зазвичай пацієнти швидше відновлюють рухливість і потребують менш тривалого перебування в лікарні, ніж після відкритого втручання. Проте при складних анатомічних умовах або значному поширенні запалення хірург може перейти до відкритої операції.
Лікарі «Оксфорд Медікал» зазначають: якщо загальний стан пацієнта не дозволяє безпечно провести операцію, можливе тимчасове дренування жовчного міхура. Через встановлений катетер відводять його вміст, що допомагає контролювати запальний процес. Після покращення стану лікарі повторно оцінюють можливість хірургічного втручання.