Фіброміоми матки: симптоми та лікування

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря. 

Зміст:

• Причини розвитку фіброміом матки

• У чому різниця між міомою та фіброміомою?

• Класифікація фіброміом матки

• Симптоми фіброміоми матки

• Діагностика

• Методи лікування

• Коли необхідно оперативне лікування?

• Ускладнення фіброміом

• Профілактика

Фіброміома – це доброякісне новоутворення матки, яке розвивається з клітин м'язових та сполучних тканин органу. Довгий час вона може рости безсимптомно. Болі, кровотечі та інші ознаки з'являються, коли її розмір збільшується. Водночас підвищується ризик ускладнень – сильної внутрішньої кровотечі, порушення функцій суміжних органів, а під час вагітності – викидня та передчасних пологів.

Лікують фіброміоми консервативними і хірургічними методами. Найчастіше спочатку призначають гормональні препарати, щоб уповільнити зростання пухлини, а якщо вони не допомагають – призначають операцію. Зараз видалити пухлину можна за допомогою гістероскопії та лапароскопії – малоінвазивних методик з коротким періодом реабілітації.

У деяких випадках, якщо пухлина невеликого розміру і не росте, обирають тактику спостереження. Пацієнткам рекомендують кожні пару місяців робити УЗД і контролювати розмір новоутворення. Існує невелика ймовірність, що пухлина зменшиться і розсмокчеться, але розраховувати на це не варто. При діагностиці фіброміоми потрібно регулярно відвідувати лікаря і виконувати всі його призначення. Тільки так можна перемогти хворобу та уникнути розвитку ускладнень.

Причини розвитку фіброміом матки

Фахівці все ще продовжують вивчати причини розвитку фіброміом та інших доброякісних новоутворень. З точністю сказати, що саме спровокувало розвиток пухлини, дуже складно – процесу сприяє безліч різних чинників. Одним з ключових вважається порушення гормонального фону.

Фіброміоми найчастіше діагностують у жінок, які виходять з репродуктивного віку. В цей час порушується баланс між естрогенами та прогестероном. Перший залишається на досить високому рівні, тоді як вироблення другого знижується. Таким чином прогестерон, який стримував активність естрогенів, виявляється в дефіциті, і в організмі починаються патологічні зміни.

З цієї ж причини до факторів ризику відносять гормональну терапію та оральні контрацептиви. Препарати також впливають на загальний гормональний фон і зокрема концентрацію жіночих статевих гормонів, що може спровокувати зростання новоутворення.

Ризик розвитку фіброміом збільшують:

• генетична схильність;

• передменопауза;

• раннє статеве дозрівання;

• ожиріння;

• ендокринні захворювання;

• патології молочних залоз;

• відсутність пологів в анамнезі;

• переривання вагітності;

• тривалий прийом деяких препаратів;

• куріння;

• нераціональне харчування тощо.

Досить часто фіброміоми розвиваються на тлі інших захворювань, зокрема ендокринних порушень, ожиріння, захворювань молочних залоз, деяких хвороб серцево-судинної та травної систем. Тому жінкам з групи ризику радять особливо уважно стежити за своїм жіночим здоров'ям і не пропускати профілактичні огляди у гінеколога.

У чому різниця між міомою та фіброміомою?

Більшість доброякісних новоутворень матки прийнято називати загальним поняттям міома, хоча вони є лише одним з видів. Також виділяють фіброміоми, фіброми та лейоміоми. Головна відмінність між ними полягає у клітинній структурі.

Міоми розвиваються з м'язової тканини матки і повністю складаються з її клітин. Фіброми ростуть з фіброзної, або сполучної тканини. А фіброміоми складаються одночасно з клітин м'язової та фіброзної тканини. Також окремо виділяють лейоміоми, які складаються з гладком’язових клітин.

Класифікація фіброміом матки

Крім клітинної структури, міоми класифікують і за іншими параметрами. Так за кількістю новоутворень фіброміома може бути:

• одиночна;

• множинна.

Залежно від розташування фіброміоми визначають, як:

• субмукозні – розвиваються в порожнині матки та часто мають тонку ніжку, можуть опускатися у шийку матки та піхву;

• інтрамуральні (інтерстиціальні) – утворюються і ростуть всередині м'язового шару матки;

• субсерозні – розвиваються на зовнішній стороні матки і виходять у черевну порожнину;

• інтралігаментарні – ростуть у міжзв’язковому просторі;

• шиєчні – розвиваються поблизу від шийки матки.

Найбільш поширені інтрамуральні та субмукозні фіброміоми, а інші зустрічаються досить рідко.

Симптоми фіброміоми матки

Небезпека фіброміом та інших новоутворень полягає в тому, що вони можуть досить довго розвиватися безсимптомно. Ознаки захворювання, як правило, з'являються при розвитку пухлини до великого розміру.

Симптомами фіброміоми є:

• біль, тяжкість внизу живота;

• поширення болю на поперек та сідниці;

• біль і дискомфорт під час інтимної близькості;

• нерегулярні менструації;

• мізерні або рясні менструальні виділення;

• маткові кровотечі поза циклом;

• часті позиви до сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура;

• запори, біль при дефекації.

Фіброміоми можуть викликати різні симптоми в залежності від свого розміру і розташування. Одною з основних ознак є біль, але він може бути гострим або ниючим, постійним або періодичним, віддавати у спину або черевну порожнину.

Проблеми з сечовипусканням і дефекацією виникають при фіброміомах, розташованих на зовнішній стінці матки поблизу від відповідного органу.

Також важливим симптомом є кровотеча. Вона виникає при фіброміомах великого розміру і вважається показанням до операції. Кровотечі бувають різними: мажучими, рясними, що починаються в кінці або середині менструального циклу.

Поставити точний діагноз можна тільки за результатами обстеження (УЗД, КТ, аналізи), оскільки перераховані симптоми характерні не тільки для різних новоутворень, але й інших гінекологічних та загальних захворювань.

Діагностика фіброміоми

Діагностика гінекологічних захворювань завжди починається з огляду на кріслі та взяття мазка і зіскрібка для проведення аналізів. Якщо в цей час лікар виявляє збільшення матки, він може запідозрити міому (якщо вагітність виключена).

Підтвердити наявність новоутворення дозволяє УЗД. Воно показує розташування і розмір пухлини, але не дає можливості визначити її характер. Для більш точної діагностики пацієнтці призначають комп'ютерну томографію, а також біопсію (взяття зразка клітин) з гістологічним аналізом. Він дозволяє точно встановити клітинну структуру пухлини і переконатися, що вона доброякісна.

Методи лікування фіброміом

Програму лікування фіброміоми в кожному випадку складають індивідуально. Вона залежить від розміру пухлини, кількості вузлів, їх розташування, симптоматики та впливу на суміжні органи.

Фіброміоми лікують як консервативними, так і хірургічними методами, а в деяких випадках вибирають і тактику спостереження – це стосується невеликих новоутворень і вперше діагностованих під час вагітності.

Консервативне лікування призначають при:

• невеликих фіброміомах – до 12 тижнів (розмір новоутворень визначають відповідно до збільшення матки на різних термінах вагітності);

• інтрамуральних та субсерозних пухлинах – ростуть у м'язовому шарі та на зовнішній стороні матки відповідно;

• безсимптомному або малосимптомному перебігу;

• плануванні пацієнткою вагітності у віддаленому часу.

Основна мета медикаментозного лікування – уповільнити зростання пухлини і домогтися зменшення її розміру. Для цього, звичайно, застосовують гормональні препарати. Також жінці призначають ліки для усунення симптомів хвороби і рекомендують пройти ретельну діагностику, щоб з'ясувати можливу причину розвитку пухлини. Часто виявляють ендокринні порушення та інші захворювання, які також вимагають специфічного лікування.

Коли необхідно оперативне лікування?

Показаннями до хірургічного лікування є:

• розмір фіброміоми понад 13-14 тижнів;

• зростання фіброміоми у порожнину матки (субмукозна);

• швидке збільшення новоутворення;

• сильні маткові кровотечі;

• постійний біль;

• вплив на суміжні органи;

• розвиток атипової гіперплазії ендометрію;

• неефективність медикаментозного лікування;

• планування вагітності найближчим часом.

Найчастіше видалення пухлини рекомендують, якщо медикаментозна терапія не дає очікуваного ефекту. Сьогодні понад 80% операцій проводять за допомогою малоінвазивних методик – гістероскопії та лапароскопії. Вони дозволяють звести до мінімуму пошкодження здорових тканин і зберегти репродуктивну функцію жінки.

Складні операції потрібні досить рідко. Іноді при великих або множинних пухлинах, а також розвитку ускладнень проводять видалення матки.

Ускладнення фіброміом

Якщо своєчасно не почати лікування, фіброміома може призвести до розвитку ускладнень. Існує ризик:

• сильної маткової кровотечі;

• розриву судин і кровотечі в черевну порожнину;

• здавлювання суміжних органів (яєчників, сечового міхура, кишечника);

• стискання судин, що живлять пухлину, і розвитку некрозу;

• перекручення ніжки фіброміоми і розвитку геморагічного інфаркту;

• безпліддя;

• самовільного переривання вагітності;

• передчасних пологів.

Перераховані ускладнення є дуже серйозними і потребують негайної госпіталізації. Щоб запобігти їх розвитку, потрібно регулярно спостерігатися у гінеколога і проходити призначене лікування.

Профілактика фіброміом

Профілактика розвитку фіброміом зводиться до зменшення факторів ризику. Фахівці рекомендують:

• контролювати гормональний фон;

• спостерігатися у гінеколога під час передменопаузи;

• підтримувати нормальну масу тіла;

• збалансовано харчуватися;

• відмовитися від шкідливих звичок;

• приймати оральні контрацептиви тільки під контролем лікаря;

• своєчасно лікувати всі захворювання;

• не рідше 1 разу на рік проходити профілактичне обстеження у гінеколога – тільки так можна виявити пухлину на ранній стадії.

Супутні послуги:

Гінекологія

Гінекологічні операції

Джерела:

US National Library of Medicine 

National Institutes of Health

RBM Journal