Зміст:

Біль у правому підребер’ї, нудота та пожовтіння шкіри можуть виникати, коли камені перекривають відтік жовчі з печінки до кишечника. Такий стан називають холедохолітіазом. Він може тривалий час не спричиняти помітних симптомів, але при закупорці протоки існує ризик розвитку гострого запалення та інших небезпечних ускладнень. Тому при появі характерних ознак важливо своєчасно звернутися до лікаря.

У цій статті розповімо, чому утворюються камені в жовчовивідних шляхах, якими симптомами супроводжується захворювання та чим воно небезпечне. Також пояснимо, які обстеження допомагають встановити діагноз і які методи застосовують для видалення конкрементів.

Що таке холедохолітіаз

Холедохолітіаз — це наявність каменів у загальній жовчній протоці (холедоху), яка з'єднує жовчовивідні шляхи печінки та жовчний міхур із дванадцятипалою кишкою. Через неї жовч надходить у кишечник, де бере участь у перетравленні жирів. Конкременти можуть мати різні розміри та знаходитися в будь-якій ділянці холедоха, частково або повністю перекриваючи його просвіт.

Холедохолітіаз відрізняється від жовчнокам'яної хвороби локалізацією конкрементів: у першому випадку вони знаходяться в загальній жовчній протоці, у другому — зазвичай у жовчному міхурі. Ці стани можуть поєднуватися, але камені в холедоху іноді виявляють і в пацієнтів, яким раніше видалили жовчний міхур.

Причини утворення каменів у жовчних протоках

Найчастіше камені в жовчних протоках з'являються внаслідок їх переміщення з жовчного міхура. Значно рідше конкременти формуються безпосередньо у жовчовивідних шляхах.

Основні причини холедохолітіазу:

  • Жовчнокам'яна хвороба. Камені, що утворилися у жовчному міхурі, можуть переміщуватися через міхурову протоку до холедоха. Це найпоширеніший механізм розвитку захворювання.
  • Застій жовчі. При звуженні жовчовивідних шляхів або порушенні їх прохідності жовч затримується, що створює умови для випадіння її компонентів в осад і формування конкрементів.
  • Інфекції жовчовивідних шляхів. Деякі бактерії змінюють склад жовчі та сприяють утворенню пігментних каменів, зокрема з білірубінату кальцію.

За даними American Society for Gastrointestinal Endoscopy, у 10–20% пацієнтів із симптомною жовчнокам'яною хворобою одночасно виявляють камені в загальній жовчній протоці. Це підтверджує, що переміщення конкрементів із жовчного міхура є важливим механізмом розвитку холедохолітіазу.

Холедохолітіаз: симптоми захворювання

Холедохолітіаз може тривалий час перебігати без помітних проявів. Симптоми зазвичай виникають, коли конкремент частково або повністю перекриває просвіт загальної жовчної протоки та порушує відтік жовчі. Вираженість проявів залежить від ступеня закупорки та її тривалості.

Камені в жовчних протоках — симптоми:

  • раптовий інтенсивний біль у правому підребер'ї або верхній частині живота, який може віддавати у спину чи під праву лопатку;
  • нудота та блювання, які не завжди приносять полегшення;
  • пожовтіння шкіри та білків очей через підвищення рівня білірубіну в крові;
  • потемніння сечі до кольору міцного чаю;
  • світлий або сіруватий колір калу внаслідок недостатнього надходження жовчних пігментів у кишечник;
  • свербіж шкіри, особливо при тривалому порушенні відтоку жовчі.

Прояви можуть бути непостійними. Якщо конкремент зміщується і прохідність протоки тимчасово відновлюється, біль та інші симптоми іноді слабшають або зникають. Проте це не означає, що проблема повністю усунута.

Лікарі «Оксфорд Медікал» попереджають: особливу небезпеку становить поєднання болю у правому підребер'ї, жовтяниці та підвищення температури з ознобом. Ці три ознаки відомі як тріада Шарко й можуть свідчити про розвиток гострого холангіту — інфекційного запалення жовчних проток.

За характером болю та супутніми ознаками неможливо достовірно визначити наявність конкрементів у холедоху. Подібні скарги можуть виникати при інших захворюваннях органів травлення, тому для встановлення діагнозу необхідне обстеження.

Можливі ускладнення холедохолітіазу

Якщо камінь в жовчній протоці перекриває її просвіт, жовч не може нормально надходити до кишечника та накопичується у жовчовивідних шляхах. Тривале порушення її відтоку може призвести до пошкодження печінки, а при приєднанні інфекції — до гострого запалення. Крім того, конкремент може блокувати ділянку, де жовчна протока з'єднується з протокою підшлункової залози, і спричинити панкреатит.

Основні ускладнення захворювання:

  • механічна жовтяниця — підвищення рівня білірубіну в крові внаслідок порушення відтоку жовчі;
  • гострий холангіт — бактеріальне запалення жовчних проток, яке у тяжких випадках може призвести до сепсису;
  • гострий біліарний панкреатит — запалення підшлункової залози через блокування відтоку її секрету каменем у ділянці спільного виходу проток;
  • вторинний біліарний цироз — поступове рубцювання печінкової тканини внаслідок тривалої закупорки жовчовивідних шляхів.

За даними National Center for Biotechnology Information (NCBI), закупорка жовчовивідних шляхів, холангіт і панкреатит належать до основних небезпечних наслідків холедохолітіазу. Ці стани можуть потребувати термінового відновлення відтоку жовчі.

Найбільшу загрозу становить гострий холангіт із розвитком сепсису, який може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та порушенням свідомості. За появи таких ознак необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу.

Водночас тяжкі ускладнення виникають не у всіх пацієнтів. Своєчасне виявлення та видалення конкрементів допомагає відновити прохідність жовчовивідних шляхів і зменшити ризик подальшого пошкодження органів.

Діагностика холедохолітіазу

Діагностика холедохолітіазу

Діагностика починається з консультації гастроентеролога. Лікар уточнює характер болю, перевіряє наявність жовтяниці та з'ясовує, чи були раніше захворювання жовчного міхура або операції з його видалення. Для підтвердження діагнозу необхідно визначити, чи є конкременти в холедоху, де саме вони розташовані та наскільки порушений відтік жовчі.

Основні методи обстеження:

  • Лабораторні аналізи крові — визначення рівня білірубіну, АЛТ, АСТ, лужної фосфатази та гамма-глутамілтрансферази для оцінки функції печінки й виявлення ознак порушення відтоку жовчі. За потреби перевіряють показники запалення та рівень ліпази для виключення панкреатиту.
  • УЗД органів черевної порожнини — дозволяє виявити розширення жовчних проток, оцінити стан печінки та жовчного міхура. Великі конкременти іноді видно безпосередньо, проте невеликі камені можуть залишатися непомітними.
  • Магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (МРХПГ) — обстеження, яке дозволяє отримати детальні зображення жовчовивідних шляхів і проток підшлункової залози без введення ендоскопа. Допомагає визначити розташування та розміри конкрементів.
  • Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) — процедура, під час якої через ендоскоп вводять контрастну речовину в жовчні протоки та виконують рентгенівські знімки. Її застосовують переважно тоді, коли є висока ймовірність наявності каменів і потрібно одразу провести їх видалення.

Обстеження дає змогу встановити точний діагноз і підібрати відповідне лікування.

Лікування холедохолітіазу

Основна мета лікування холедохолітіазу — видалити конкременти та відновити вільний відтік жовчі до дванадцятипалої кишки. Найчастіше для цього застосовують ендоскопічне втручання, яке дозволяє дістати камені без розрізів черевної стінки. Вибір методу залежить від розмірів і кількості конкрементів, їх розташування, прохідності жовчних шляхів та наявності ускладнень.

Основні методи лікування:

  • Ендоскопічне видалення каменів (ЕРХПГ). Через рот у дванадцятипалу кишку вводять ендоскоп, після чого лікар отримує доступ до загальної жовчної протоки. За потреби розширюють її вихід і видаляють конкременти спеціальним кошиком або балоном.
  • Літотрипсія. Якщо камінь занадто великий або його не вдається видалити цілим, застосовують спеціальні методи дроблення. Після руйнування конкремента його фрагменти витягують із протоки.
  • Стентування жовчної протоки. Якщо повністю видалити камені під час першої процедури неможливо, лікар може тимчасово встановити стент для забезпечення відтоку жовчі. Згодом проводять повторне втручання.
  • Хірургічне лікування. Якщо ендоскопічні методи неефективні або технічно неможливі, конкременти видаляють під час операції. Втручання може виконуватися лапароскопічним або відкритим способом залежно від клінічної ситуації.

За рекомендаціями European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE), підтверджені камені в загальній жовчній протоці рекомендують видаляти навіть за відсутності симптомів, якщо стан пацієнта дозволяє провести втручання.

Після очищення холедоха пацієнтам, у яких зберігся жовчний міхур із каменями, зазвичай рекомендують його видалення — холецистектомію. Це допомагає запобігти повторному потраплянню конкрементів у протоки.

Лікарі «Оксфорд Медікал» наголошують: самостійний прийом жовчогінних препаратів не допомагає надійно усунути конкременти й може бути небезпечним при закупорці протоки. Своєчасне відновлення відтоку жовчі та усунення джерела каменеутворення допомагають зменшити ризик повторних нападів і тяжких ускладнень.

Холедохолітіаз потребує своєчасної діагностики та лікування, навіть якщо симптоми слабшають або тимчасово зникають. Видалення каменів і відновлення відтоку жовчі допомагають запобігти небезпечним ускладненням та зберегти здоров'я жовчовивідної системи.

Інформація в статті надана для ознайомлення та не є інструкцією до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.

Джерела: