Лікування панкреатиту

Панкреатит — це гостре або хронічне запалення підшлункової залози. Підшлункова залоза регулює енергетичний обмін, забезпечує травлення, а гормони, що виробляються нею (інсулін, глюкагон та інші), регулюють рівень цукру в крові.

Гострий панкреатит — це запалення підшлункової залози, для якого характерний стрімкий розвиток патологічних процесів та виражена симптоматика. Найчастіше він супроводжується порушенням ферментативного обміну. Тобто ферментативний сік не виводиться з залози і наче отруює її. Це призводить до некротичного ураження клітин підшлункової залози та дистрофії.

Захворювання супроводжується сильним болем у лівому боці, нудотою, блюванням та іншими симптомами, які змушують пацієнта звернутися за медичною допомогою.

Хронічний панкреатит розвивається як наступна стадія гострого. Для нього характерне чергування періодів загострення та ремісії, коли симптоматика відступає, і пацієнт почувається краще. При цьому здорові клітини підшлункової залози поступово заміщуються сполучною тканиною, що призводить до порушення її функцій і погіршення самопочуття хворого.

Фахівці умовно виділяють 2 стадії хронічного панкреатиту. Упродовж перших років він прогресує повільно. Симптоми в цей час, як правило, слабко виражені, а загострення трапляються рідко. На другій стадії хвороба ускладнюється, і її прояви турбують пацієнта майже постійно.

Хронічний панкреатит частіше розвивається у людей старшого віку. Його пов’язують з нераціональним харчуванням та частим вживанням алкоголю.

Надмірне вживання алкоголю, а також різні захворювання печінки та жовчовивідних шляхів у 97 % випадків є основними причинами панкреатиту.

Інші фактори ризику, що провокують запалення підшлункової залози:

• проблеми з травною системою;

• поранення та травми області живота;

• прийом антибіотиків та інших препаратів (фуросемід, естрогени тощо);

• гормональні порушення;

• порушення обміну речовин;

• паразити;

• серцево-судинні захворювання;

• генетична схильність;

• переїдання, вживання шкідливої їжі;

• нервово-психічне перенапруження тощо.

Симптоми гострого і хронічного панкреатиту дещо відрізняються. В обох випадках основною ознакою захворювання є біль, але вона може бути різкою або ниючою, а також поширюватися на різні ділянки.

Симптомами гострого панкреатиту можуть бути:

• різкий і сильний біль у ділянці підшлункової залози (лівий бік);

• поширення болю в підребер’я та спину;

• посилення болю після рясного прийому їжі (спазмолітики можуть не допомагати);

• здуття живота;

• підвищення температури тіла на 1–2 градуси вище норми;

• блідість шкіри та слизових оболонок рота і горла;

• нудота, блювання, підвищене слиновиділення;

• порушення дефекації.

На початковій стадії захворювання живіт може бути м’яким, а на пізнішій — навпаки, напруженим. Можуть з’являтися симптоми перитоніту або подразнення очеревини. Для встановлення діагнозу потрібна диференціальна діагностика.

При хронічному панкреатиті можуть з’являтися такі симптоми:

• тиснучий, розпираючий біль, як правило, у верхній частині живота;

• поширення болю в бік лівої лопатки, плеча та шиї;

• рідкі напади болю або постійний біль;

• порушення процесів травлення;

• посилення болю після рясного прийому їжі або вживання важких для шлунка продуктів (сирі овочі й фрукти, жирні, смажені страви, солодке, алкоголь);

• жовтушність шкіри та білків очей;

• різке зменшення маси тіла.

Діагностувати панкреатит на ранніх стадіях досить складно. Крім того, важлива ретельна диференціальна діагностика, оскільки симптоми запалення підшлункової залози схожі з проявами холециститу, виразки шлунка та кишечника та деяких інших хвороб. Які аналізи та обстеження необхідні пацієнту, лікар вирішує індивідуально, оцінюючи симптоми, історію хвороби та результати проведених досліджень.

Для діагностики панкреатиту пацієнту можуть призначити:

• загальний аналіз крові;

• загальний аналіз сечі;

• аналіз крові та сечі на глюкозу;

• аналіз крові та сечі на амілазу;

• копрограму з визначенням перетравлюваності харчових мас та наявності глистів;

• аналіз калу на фекальну панкреатичну еластазу;

• печінкові та ниркові проби;

• біохімічний аналіз крові на визначення АлАТ, АсАТ, ЩФ, загального білка, білкових фракцій;

• ліпідограму;

• аналіз крові на електроліти;

• коагулограму.

Щоб підтвердити діагноз, визначити стадію захворювання та точніше оцінити стан пацієнта, йому також можуть призначити:

• гастроскопію — ендоскопічне дослідження шлунка;

• езофагогастродуоденоскопію — ендоскопічне дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки;

• холеграфію — рентген жовчних шляхів із введенням контрасту;

• дуоденографію — рентген дванадцятипалої кишки із введенням контрасту;

• радіонуклідну холецистографію — рентген жовчного міхура із введенням контрасту;

• УЗД органів черевної порожнини;

• комп’ютерну томографію;

• ретроградну холангіопанкреатографію (ЕРХПГ) — поєднання ендоскопічного дослідження та рентгенографії (дає змогу виявити порушення протоків підшлункової залози).

Лікування панкреатиту залежить від форми захворювання (гостра, хронічна), вираженості симптомів та наявності ускладнень. Воно може бути як медикаментозним, так і хірургічним. При тяжкому перебігу хвороби може знадобитися госпіталізація.

Консервативне лікування передбачає прийом антибіотиків, спазмолітиків, препаратів, що блокують активність ферментів, та інших за показаннями. При цьому пацієнту призначають сувору дієту. Іноді тимчасово забороняється прийом їжі та води, оскільки вони провокують вироблення ферментів, і призначається внутрішньовенне харчування (крапельниці).

У разі неефективності медикаментозної терапії або розвитку ускладнень може знадобитися операція. Хірурги можуть видалити фіброзні тканини або прочистити протоки підшлункової залози. Однією з цілей операції є профілактика поширення патологічного процесу на інші внутрішні органи.

Лікування хронічного панкреатиту в клініці «Оксфорд Медікал» часто проводять в умовах хірургічного стаціонару. Лікарі призначають пацієнту дієту (іноді рекомендують голодування впродовж 2–3 днів) та спеціальний питний режим, знеболювальні препарати, антибіотики, крапельниці та ліки, що блокують активність ферментів.

При розвитку ускладнень застосовують хірургічні методи лікування панкреатиту, які включають промивання черевної порожнини, а в окремих випадках — видалення зруйнованої тканини підшлункової залози та жовчного міхура.

Гострий панкреатит розвивається упродовж кількох тижнів. При своєчасному зверненні за медичною допомогою за цей час його можна успішно вилікувати. В іншому випадку хвороба може перейти в хронічну форму.

Гострий і хронічний панкреатит можуть спричинити такі ускладнення:

• порушення відтоку жовчі;

• утворення кіст і псевдокіст;

• панкреатогенний абсцес;

• механічна жовтяниця;

• дуоденальний стеноз;

• холангіт;

• нориця підшлункової залози;

• цукровий діабет;

• внутрішня кровотеча;

• перитоніт;

• септичний шок;

• ниркова і печінкова недостатність.

Більшість ускладнень панкреатиту мають загрозливий для життя характер і потребують термінового хірургічного лікування. Щоб не допустити їх розвитку, при хронічному панкреатиті необхідно спостерігатися у лікаря та регулярно проходити обстеження і лікування.

За своєчасної діагностики та проведення відповідної терапії панкреатит добре піддається лікуванню. Пацієнти можуть роками жити із захворюванням і вести повноцінний спосіб життя.

Ризик летального наслідку зростає при розвитку ускладнень, пов’язаних із загостренням панкреатиту, інфекціями та порушеннями травлення.

Упродовж 10 років із життя йдуть близько 25% хворих, а упродовж 20 — до 50%.

Для профілактики панкреатиту рекомендують дотримуватися принципів здорового способу життя та правильного харчування. Також бажано підтримувати вагу в межах норми, відмовитися від куріння та частого вживання алкогольних напоїв.

Гастроентерологи радять:

• харчуватися дробно невеликими порціями;

• не переїдати;

• вживати їжу в підігрітому вигляді, а не холодну;

• зменшити в раціоні кількість смажених, жирних і гострих страв;

• зменшити вживання молочних продуктів;

• зменшити вживання консервованих продуктів, а також солінь, майонезу, кави й шоколаду;

• відмовитися від фастфуду та напівфабрикатів;

• виключити куріння та вживання алкоголю.

При появі перших ознак порушення роботи органів травної системи краще одразу звернутися до гастроентеролога, обстежитися і за потреби змінити харчування або пройти лікування. Це дозволить знизити ризик розвитку панкреатиту та інших серйозних захворювань шлунково-кишкового тракту.