Лікування холециститу

Холецистит - це запальне захворювання жовчного міхура. Його розвиток зазвичай відбувається повільно, поступово і практично непомітно. За статистикою, найчастіше холециститом хворіють жінки у віці від 45 років.

Холецистит може виникнути і розвинутися на тлі жовчнокам'яної хвороби, коли камені  в жовчному міхурі пошкоджують його стінки і ускладнюють нормальний процес відтоку жовчі. Його також можуть викликати паразити. У багатьох хворих холециститом лікарі знаходять в жовчі інфекцію (кишкову паличку, стрептокок тощо). Запалення також може спровокувати затікання ферментів підшлункової залози в жовчний міхур при панкреатиті. Причиною гострого запального процесу іноді стає травма жовчного міхура.

Однак набагато частіше до холециститу призводять:

• неправильне харчування;
• часті запори;
• переїдання;
• знижений імунітет;
• хронічні інфекції;
• дискінезія жовчних шляхів;
• низька фізична активність;
• порушення обміну речовин.

Розрізняють 2 форми захворювання: гостру і хронічну. Гостру форму захворювання характеризують такі ознаки:

• жовтяниця;
• приступоподібні болі під ребром справа;
• нудота і сильна блювота.

Хронічна форма холециститу проявляється:

• притупленим болем у животі з правої сторони;
• нудотою;
• дискомфортом після прийому жирної їжі, газованих напоїв тощо;
• метеоризмом;
• виникненням болю після стресу, переохолодження тощо.

Залежно від особливостей перебігу хвороби та виразності симптомів виділяють:

• гострий холецистит;
• хронічний холецистит.

Гострий холецистит характеризується швидким розвитком та вираженою симптоматикою. Пацієнта можуть турбувати сильний біль, нудота, блювання, підвищення температури тощо.

При гострому холециститі часто потрібна госпіталізація та негайний початок лікування, іноді потрібне хірургічне втручання.

Залежно від наявності конкрементів (каменів у жовчному міхурі) гострий холецистит поділяють на:

• калькульозний (з каменями);
• некалькульозний.

За видом та ступенем патологічних змін виділяють:

• катаральний холецистит – відбувається набряк слизових оболонок жовчного міхура та звуження проток;
• флегмонозний – приєднується гнійний процес; 
• гангренозний – розвивається некроз тканин;
• деструктивний – відбувається перфорація стінок органу та з'являються виразки.

Також, залежно від причини, виділяють інфекційний (бактеріальний, вірусний) холецистит, з порушенням моторики (дискінезія) та інші види. За ступенем вираженості патологічних процесів виділяють холецистит легкого ступеня, середнього та тяжкого, а також ускладнений.

Ця класифікація важлива для підбору оптимальних методів лікування кожної форми захворювання.

Для хронічного холециститу на ранній стадії характерний безсимптомний перебіг або з періодичним ниючим болем у правому підребер'ї (зазвичай виникає через 1-3 години після їжі) з іррадіацією в праве плече, лопатку, шию. Як правило, він розвивається після гострого холециститу, на фоні дискінезії жовчовивідних шляхів чи інших захворювань.

Як і гострий, хронічний холецистит може бути калькульозним та некалькульозним, з порушенням моторики або без тощо.

При холециститі запалюються слизова оболонка та інші структури жовчного міхура. Гостра форма захворювання розвивається протягом 2-3 тижнів, але іноді триває до 2 місяців.

Під впливом різних факторів (причини хвороби, наявності інфекції, конкрементів, часу початку лікування) можуть розвиватися різні форми гострого холециститу: флегмонозний, гангренозний та деструктивний. Вони проявляються вираженою симптоматикою і здебільшого вимагають госпіталізації пацієнта та проведення хірургічного лікування. Катаральний холецистит піддається медикаментозній терапії в амбулаторних умовах.

Також хвороба може перейти у хронічну форму. Її симптоми менш виражені, але можуть посилюватись при загостренні.

Ускладненнями холециститу можуть бути:

• водянка жовчного міхура;
• запалення жовчних проток;
• гнійний та некротичний процес у жовчовивідних шляхах;
• спайковий процес у черевній порожнині;
• жовтяниця;
• печінкові кольки;
• розрив жовчного міхура;
• перитоніт.

У більшості випадків при розвитку ускладнень виникає загроза для життя пацієнта і потрібне термінове хірургічне лікування.

При розвитку гострого холециститу пацієнт звертається до гастроентеролога через сильний біль у животі. Розпитавши про симптоми, лікар проводить огляд, пальпує живіт. Це дозволяє припустити, яке захворювання турбує пацієнта.

Для уточнення діагнозу проводять:

• УЗД черевної порожнини;
• комп'ютерну томографію;
• холецистохолангіографію – рентген жовчного міхура та проток з контрастом;
• фіброгастродуоденоскопію (зондування) – ендоскопічне дослідження стравоходу та шлунка;
• аналіз жовчі;
• аналізи крові та сечі.

Які дослідження необхідні пацієнту, лікар вирішує індивідуально після вивчення скарг, історії хвороби та проведення огляду.

алежно від форми та ступеня тяжкості захворювання застосовують різні методи лікування. Холецистит лікується як медикаментозними засобами, так й хірургічно. Операції проводять при ускладнених формах, коли розвивається гнійний чи некротичний процес, запалення передається на суміжні органи. Також показанням до хірургічного втручання може бути жовчнокам'яна хвороба.

При гострому холециститі або загостренні хронічного може знадобитися госпіталізація. У стаціонарі проводять медикаментозну терапію та фізіотерапевтичні процедури. Також рекомендують дотримуватися суворої дієти.

При хронічному холециститі теж необхідно дотримуватися лікувальної дієти. Крім цього призначають спазмолітики, жовчогінні, ферментні та інші препарати. 

Медикаментозне лікування ефективне лише при деяких формах холециститу. Його можуть призначити при гострому катаральному холециститі та хронічному. При цьому програма терапії визначається за результатами обстеження.

Залежно від причини хвороби, наявності інфекції, вираженості больового синдрому тощо, пацієнту можуть прописати:

• антибактеріальні;

• антигельмінтні;

• жовчогінні препарати;

• спазмолітики;

• холекінетики;

• холелітолітики;

• прокінетики та інші ліки.

Самостійно підбирати медикаментозне лікування не можна, оскільки це може призвести до серйозних ускладнень.

Дієта є одним із компонентів лікування як гострого, так і хронічного холециститу. Призначає її лікар з урахуванням форми захворювання.

Загальні принципи харчування, яких слід дотримуватися при запаленні жовчного міхура:

• їсти 4-6 разів на день в той самий час;

• вживати невеликі порції їжі;

• готувати методом варіння, тушкування, запікання, приготування на пару;

• утримуватися від висококалорійних продуктів, смажених, копчених, гострих, соусів, солодощів, жирних молокопродуктів тощо;

• не вживати алкогольні напої, газовані лимонади, каву та какао;

• потрібно обов'язково снідати та вечеряти не пізніше ніж за 2-3 години до сну;

• пити достатню кількість рідини.

При гострому холециститі і загостренні хронічного зазвичай рекомендують дієту №5. Пацієнту дають меню, якого він має чітко дотримуватися. Як правило, найсуворіші обмеження діють протягом 5-7 днів, потім меню розширюють.

Меню на один день може виглядати приблизно так:

1. Перший сніданок – вівсяна каша із сухофруктами та зелений чай.

2. Другий сніданок – галетне печиво та фруктово-ягідний фреш.

3. Обід – овочевий суп, куряча котлета, приготовлена ​​на пару, рис, компот.

4. Другий обід – печене яблуко, відвар шипшини.

5. Вечеря – картопляне пюре та відварена риба, чашка киселю.

6. Друга вечеря – склянка нежирного кефіру чи йогурту.

При хронічному холециститі рекомендують їсти нежирні сорти м'яса, нежирні види молокопродуктів, крупи, хліб та макарони з цільнозернового борошна, овочеві супи, деякі овочі, фрукти та горіхи.

Щоб скласти правильний раціон харчування, необхідно проконсультуватися з лікарем або дієтологом.

Щоб знизити ймовірність розвитку холециститу, рекомендують не допускати застою жовчі в жовчному міхурі, а також своєчасно лікувати всі захворювання шлунково-кишкового тракту. 

Профілактикою холециститу вважаються: 

• регулярна фізична активність;
• дробове харчування (частий прийом їжі невеликими порціями);
• виключення або мінімальне вживання жирних, смажених, копчених і рафінованих продуктів;
• відмова від куріння і вживання алкоголю.