Лікування епідидиміту

Епідидиміт — це запалення придатка яєчка, яке розвивається переважно як ускладнення інших захворювань репродуктивної системи або загальних хвороб (ГРВІ тощо). Воно супроводжується почервонінням і набряком мошонки зі сторони запального процесу, сильним болем, підвищеною температурою та іншими симптомами.

Придаток яєчка — це парний орган. Він виглядає як довгий і вузький протік та розташовується на задній стінці яєчка. У придатку протягом 2 тижнів дозрівають сперматозоїди, які виділилися з яєчка, після чого вони відправляються в насіннєвий канатик. При запаленні придатка яєчка цей процес порушується, через що погіршується якість сперми та з'являється ризик безпліддя. Але це ускладнення більш характерне для хронічної форми захворювання. Гостра форма успішно лікується медикаментозними засобами, але її ефективність залежить від моменту початку терапії.

За статистикою, епідидиміт розвивається в основному у хлопчиків і чоловіків у віці від 15 до 30 років, а також після 60 років. У дітей захворювання зустрічається рідко.

Викликати запалення придатка можуть:

• інфекційні та запальні захворювання сечостатевої системи (уретрит, простатит, хламідіоз та інші);

• загальні бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції (грип, ангіна, пневмонія та інші);

• травми статевих органів;

• деякі лікарські засоби;

• ускладнення деяких лікувальних маніпуляцій;

• надмірне фізичне навантаження;

• переохолодження.

Найчастіше епідидиміт розвивається внаслідок попадання інфекції в придаток. При цьому її вогнище може перебувати як в сечостатевій системі, так і у віддалених органах і тканинах. Інфекція може поширюватися по всьому організму разом з кров'ю і лімфою. Часто запалення придатка яєчка розвивається як ускладнення тривалого уповільненого запалення або прихованої інфекції.

Імовірність хвороби зростає на тлі:

• ослабленого імунітету;

• хронічних захворювань;

• порушення процесу сечовипускання;

• сильного переохолодження або перегріву.

Ці чинники підвищують ризик розвитку запалення придатка у разі наявності в організмі прихованого джерела інфекції. 

Часто епідидиміт розвивається на тлі інших запальних або інфекційних захворювань, наприклад, уретриту або простатиту. Тому симптоми захворювання можуть відрізнятися.

Епідидиміт може бути:

• одностороннім;
• двостороннім.

Найчастіше у чоловіків розвивається односторонній епідидиміт — запалюється придаток тільки одного яєчка. У зв'язку з тим, що придаток лівого яєчка більш витягнутий, в більшості випадків запалюється саме він. Двостороннє запалення зустрічається рідше, в основному у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Захворювання має 3 стадії:

• гострий епідидиміт — запалення знаходиться в активній фазі та супроводжується яскраво вираженими симптомами, а при відсутності своєчасного та правильного лікування може спровокувати запалення яєчка та інші серйозні ускладнення (триває не більше 6 тижнів);
• підгострий — це перехідна стадія захворювання, коли симптоми стають менш вираженими, але періодично можуть посилюватися;
• хронічний епідидиміт — розвивається при несвоєчасному або неправильному лікуванні гострої форми та супроводжується постійним уповільненим запаленням, яке провокує зростання фіброзної тканини та перекриття сім'явивідних проток.

Більшість чоловіків звертаються до лікаря під час гострої стадії захворювання, оскільки вона супроводжується сильним болем, високою температурою та іншими вираженими симптомами. Якщо лікування почати пізно або застосовувати невідповідні препарати, епідидиміт може викликати розвиток ускладнень або поступово перейти в хронічну форму. Важливо розуміти, що зменшення симптомів не завжди свідчить про одужання. Іноді так проявляється перехід на підгостру та хронічну стадію. Тому лікування потрібно проходити під контролем лікаря.

Епідидиміт може спровокувати такі ускладнення:

• запалення другого придатка (двосторонній епідидиміт);
• перехід захворювання в хронічну форму;
• орхіт — запалення яєчка;
• абсцес придатка і/або яєчка (гнійне запалення);
• свищ в мошонці;
• утворення спайок;
• некроз тканин;
• безпліддя.

У більшості випадків у пацієнтів спочатку розвивається односторонній епідидиміт, а поширення інфекції на другий придаток є вже ускладненням. Також при відсутності оптимального лікування запалення часто переходить також на яєчка, викликаючи орхіт. Це своєю чергою загрожує розвитком гнійного запалення (абсцесу) і некрозу тканин, що вимагає хірургічного лікування та нерідко видалення всього яєчка.

При переході захворювання в хронічну стадію може розвинутися відносне або абсолютне безпліддя. Через запалення придатка може знизитися якість сперми, а внаслідок спайкового процесу статися перекриття сім'яного канатика. Також ймовірно порушення нормальної секреції яєчок через аутоімунні процеси або пошкодження тканин сім'яного канатика.

При підозрі на епідидиміт потрібно звернутися до лікаря-уролога або андролога.

Під час прийому лікар вивчить скарги та історію хвороби, а також проведе фізикальний огляд. На основі цього досвідчений фахівець може поставити попередній діагноз і призначити лікування для зняття гострих симптомів

Щоб підтвердити діагноз, проводять лабораторні аналізи та інструментальні обстеження. Лікар може призначити:

• КТ або УЗД органів мошонки та таза;
• загальний аналіз крові та сечі;
• біохімію крові;
• бактеріологічний аналіз урогенітальних виділень.

УЗД — це основний метод первинної діагностики. Воно дозволяє виявити структурні зміни, тобто підтвердити запалення придатка. Але його недоліком є ​​слабка візуалізація, через що лікар не може виявити гнійні вогнища і визначити ступінь захворювання. Для цього може знадобитися проведення КТ.

За допомогою аналізів також можна підтвердити наявність запалення в організмі та визначити вид інфекції, яка його викликала. Це дозволяє лікарю підібрати оптимальний спосіб лікування.

Епідидиміт лікують медикаментозними та хірургічними методами. Вибір терапії залежить в першу чергу від стадії захворювання, а також загального стану здоров'я чоловіка, його віку та репродуктивних планів.

У більшості випадків призначають консервативне лікування. Пацієнту виписують антибіотики, які борються з інфекцією, протизапальні, жарознижуючі, знеболюючі та інші препарати для лікування та зняття симптомів. Також іноді проводять фізіотерапевтичні процедури для відновлення нормальної мікроциркуляції крові та усунення застійних явищ.

Під час лікування пацієнту радять дотримуватися постільного режиму та дієти. З раціону в першу чергу виключають гострі та смажені продукти.

При значному збільшенні придатка, підвищенні температури вище 40 ° С, погіршенні загального самопочуття або розвитку ускладнень може знадобитися госпіталізація.

При тяжкому перебігу захворювання і появі ускладнень застосовують хірургічне лікування.

Показаннями до операції є:

• гнійне запалення придатка;
• гострий посттравматичний епідидиміт та орхіт з гематомою;
• туберкульозний епідидиміт;
• часті загострення хронічного;
• неефективність медикаментозного лікування.

Залежно від ступеня ураження тканин проводять одну з наступних операцій:

• епідідімотомія — розсічення придатка та видалення гною і пошкоджених тканин з максимальним збереженням здорових;
• епідідімектомія — видалення придатка яєчка та сім'явивідної протоки;
• орхіектомія — видалення яєчка і придатка.

Епідідімотомія дозволяє зберегти репродуктивну функцію яєчка. У більшості випадків хірурги намагаються робити саме цю операцію. Епідідімектомію та орхіектомією проводять при розвитку ускладнень, коли врятувати орган вже не можна.

У більшості випадків епідидиміт є вторинним захворюванням, тобто розвивається на тлі інфекції або запалення в іншому органі. Тому для його профілактики рекомендують ретельно стежити за своїм здоров'ям і своєчасно лікувати всі патології. В першу чергу це стосується хвороб сечостатевої системи, оскільки саме уретрит, простатит та везикуліт найчастіше ускладнюються запаленням придатків яєчка.

Після перенесеного епідидиміту чи інших хвороб сечової системи чоловікам рекомендують 1 раз на півроку відвідувати уролога і проходити профілактичні обстеження. Це дозволить запобігти переходу хвороби в хронічну форму і розвитку пізніх ускладнень.

Також, щоб знизити ймовірність захворювання, рекомендують:

• дотримуватися всіх правил інтимної гігієни;
• використовувати засоби контактної контрацепції;
• уникати травм, переохолодження або перегріву пахової області;
• вести здоровий спосіб життя;
• зміцнювати загальний імунітет;
• своєчасно лікувати всі захворювання.

Для запису до уролога або андролога телефонуйте в контакт-центр «Оксфорд Медікал» або пишіть в чат на сайті.