Лікування везикуліту

Везикуліт — це запальне захворювання везикул, або насіннєвих бульбашок. У разі розвитку запального процесу виникає набряк везикул і збільшення їхніх розмірів. Унаслідок цього насіннєві бульбашки можуть тиснути на простату та уретру, що призводить до порушення їхніх функцій і появи характерних симптомів.

Діагностику та лікування везикуліту проводять урологи або андрологи. Отримати консультацію досвідченого спеціаліста, здати необхідні аналізи та пройти обстеження на високоточній апаратурі у Києві можна у медичному центрі «Оксфорд Медікал».

Везикуліт також називають терміном сперматоцистит — ця назва походить від латинських слів sperma (сперма) і cystis (міхур), що безпосередньо вказує на ураження насіннєвих бульбашок.

Насіннєві бульбашки є парним органом чоловічої статевої системи та розташовуються з обох боків від простати. Вони синтезують фруктозу, аскорбінову кислоту та білки — речовини, необхідні для формування сперми, а також беруть участь у процесі сім’явипорскування.

При розвитку запалення відбувається набряк насіннєвих бульбашок і збільшення їх розмірів. Унаслідок цього вони можуть тиснути на простату та уретру, що призводить до порушення їхніх функцій і появи характерних симптомів.

Діагностику та лікування везикуліту проводять урологи або андрологи. Отримати консультацію досвідченого спеціаліста, здати аналізи та пройти необхідні обстеження на високоточній апаратурі у Києві можна у медичному центрі «Оксфорд Медікал».

Найчастіше везикуліт розвивається на фоні запалення або інфекції в інших органах сечостатевої системи, але може виникати й як самостійне захворювання.

Найпоширенішими причинами:

• уретрит — запалення уретри;
• цистит — запалення сечового міхура;
• простатит — запалення передміхурової залози;
• інфекції, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, мікоплазмоз та інші);
• хронічні запальні захворювання будь-якої локалізації (хвороби ЛОР-органів тощо);
• аномалії розвитку сечостатевої системи;
• зниження тонусу насіннєвих бульбашок;
• розширення гемороїдальних вен тощо.

Ризик розвитку захворювання зростає на тлі ослабленого імунітету, переохолодження організму, травм пахової області, частих запорів, гіподинамії (приводить до застою крові у ділянці таза), високої статевої активності або її тривалої відсутності, а також шкідливих звичок.

Везикуліт розвивається як гостре запалення насіннєвих бульбашок і при ранній діагностиці добре піддається лікуванню. Якщо згаяти момент, він може спровокувати ускладнення та перейти у хронічну форму.

Гострий везикуліт має три стадії розвитку:

1. Катаральна — виникає набряк та незначне збільшення насіннєвих бульбашок. На цьому етапі консервативна терапія найефективніша.
2. Гнійна — запалення посилюється, відбувається загибель лейкоцитів та руйнування клітин везикул, у результаті утворюється гній.
3. Поширена — запалення переходить на суміжні тканини та інші органи сечостатевої системи.

Коли везикуліт переходить до хронічної стадії, вираженість симптомів зменшується. Через це може скластися помилкове враження, що хвороба усунена. Але запалення триває у млявій формі та викликає подальші порушення у роботі органів сечостатевої системи.

Для хронічного везикуліту характерне чергування періодів ремісії та загострення. У першому випадку симптоми стають ледь помітними або повністю минають, а при загостренні знову посилюються.

Хронічний везикуліт може провокувати:

• періодичні болі ниючого характеру;

• прискорене сечовипускання;

• дискомфорт під час статевого акту та еякуляції;

• порушення потенції;

• зниження лібідо.

Під час загострення можуть з'являтися всі ознаки, характерні для гострої стадії.

З появою ознак везикуліту слід звернутися до лікаря уролога або андролога. Під час консультації фахівець оцінить скарги, ознайомиться з історією хвороби пацієнта та проведе огляд.

Для уточнення діагнозу та з’ясування причин хвороби лікар може призначити:

• мікроскопічний аналіз мазка з уретри та за необхідності простатичного секрету;

• спермограму;

• загальний аналіз сечі;

• загальний та біохімічний аналіз крові;

• УЗД передміхурової залози, насіннєвих бульбашок, яєчок та сечового міхура;

• везикулографію — рентген везикул із застосуванням контрастної речовини;

• комп’ютерну чи магнітно-резонансну томографію.

Лабораторні аналізи дозволяють підтвердити наявність запального процесу в організмі та виявити інфекційний збудник. УЗД та інші інструментальні дослідження допомагають оцінити розміри та структуру насіннєвих бульбашок, виявити ознаки везикуліту, визначити його стадію та діагностувати захворювання суміжних органів.

Завдяки комплексній діагностиці лікар може поставити точний діагноз та підібрати найбільш ефективне лікування.

Щоб знизити ризик розвитку захворювання, фахівці рекомендують:

• щорічно проходити огляд уролога навіть за відсутності скарг;

• своєчасно лікувати усі захворювання;

• зміцнювати імунітет;

• уникати переохолодження та травм пахвинної області;

• вести регулярне статеве життя;

• використовувати засоби контактної контрацепції;

• регулярно виконувати фізичні вправи;

• збалансовано харчуватися;

• відмовитись від шкідливих звичок.

В Оксфорд Медікал діагностику та лікування везикуліту проводять висококваліфіковані фахівці з багаторічним досвідом.

Для запису на консультацію телефонуйте до нашого контакт-центру або залишайте заявку на сайті.