Лікування хронічної венозної недостатності (ХВН)

Малорухливий спосіб життя — справжня кара сучасного людства, що провокує розвиток цілого ряду захворювань. Одним з наслідків недостатньої активності людини є захворювання вен на ногах, найвідомішим з яких є варикоз.

Найчастіше хронічна венозна недостатність розвивається на тлі варикозної хвороби нижніх кінцівок, яка є не тільки естетичною, а й медичною проблемою. Вона тягне за собою погіршення відтоку крові по венах і порушення циркуляції крові в ногах. Цей синдром і називається хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок, будучи частим супутником варикозу. За оцінками лікарів, дане ускладнення варикозу спостерігається у кожної десятої людини дорослого віку.

Вени ніг піддаються особливо високим навантаженням, тому що по них кров піднімається до серця, долаючи гравітацію. Щоб вся кров у вені не створювала надмірний тиск на її нижню частину, в цій судині через деякі проміжки розташовані внутрішні клапани, які пропускають кров вгору, але не дають їй рухатися вниз.

За варикозного розширення вен робота клапанів порушується — вони не можуть повністю перекрити розширену вену. Так розвивається хронічна венозна недостатність.

Розвитку хронічної венозної недостатності сприяє безліч факторів:

• виношування і народження дитини;
• надлишкова вага;
• генетичний фактор;
• прийом гормональних препаратів;
• хронічні закрепи;
• підняття важких предметів;
• малорухливий спосіб життя.

Також однією з причин ХВН нижніх кінцівок можуть бути систематичні заняття спортом. Тут важливо уточнити, що мова йде не про фізкультуру, головна мета якої — забезпечення рухової активності і фізичних навантажень, достатніх для підтримки організму в здоровому стані. Йдеться про професійний спорт, пов'язаний з інтенсивними тренуваннями і пов’язаними з ними ризиками.

Також причиною ХВН може служити серцева недостатність.

Хронічна венозна недостатність відзначається у 75-80% пацієнтів з варикозною хворобою. Також вона спостерігається у 15-20% людей, які страждають від ПТФС (посттромбофлебітичного синдрому) — стану, що розвивається у пацієнтів, які перенесли тромбоз глибоких вен.

Наявність такої великої кількості пускових чинників призводить до того, що у віковій групі від 30 до 70 років не менше чверті пацієнтів страждають від хронічної венозної недостатності.

ХВН на ранніх стадіях може протікати безсимптомно, не турбуючи людини будь-якими проявами. Такий перебіг хвороби може тривати роками.

Першими ознаками венозної недостатності нижніх кінцівок є відчуття тяжкості в ногах, поява набряків в області гомілок, щиколоток і стоп. Надалі пацієнта починає турбувати розпираючий біль в ногах. Частим симптомом є нічні судоми литкових м'язів. Також можливе відчуття жару в нижніх кінцівках, поява свербежу.

Якщо хвороба пов'язана з варикозом, то на поверхні шкіри стають помітні широкі і звивисті поверхневі вени. Сама шкіра стає сухішою, можлива поява острівців пігментованої шкіри (різних відтінків коричневого кольору), які збільшуються в міру прогресування захворювання. У запущених випадках в центрі таких пігментованих ділянок починають розвиватися трофічні виразки.

Класифікація ступенів хронічної венозної недостатності:

• 0 — відсутність у пацієнтів будь-яких симптомів;
• I — поява набряків в кінці дня, розвиток синдрому «важких ніг»;
• II — набряклість набуває стійкого характеру, на шкірі розвивається гіперпігментація і екзема;
• III — поява трофічних виразок, розвиток тромбофлебіту, як ускладнення.

На різних стадіях недостатності поступово відбуваються зміни, як в будові самих вен, так і в характері кровотоку. Хронічна венозна недостатність 1 ступеня супроводжується змінами венозної стінки і порушенням роботи клапанів. Внаслідок цього стає можливим зворотний кровотік по вені, що збільшує тиск на її стінки. Під його впливом стінки вени, в свою чергу, розтягуються, а ефективність роботи клапанного апарату стає ще менше - розвивається варикозне розширення вен.

Через стоншування венозної стінки зростає її проникність, що приводить до появи набряків, а в саму вену може проникати лімфа, запускаючи запальний процес. Ускладненням останніх стадій венозної недостатності може бути тромбофлебіт — утворення тромбу в просвіті вени.

Якщо такий тромб відірветься, він починає пересуватися по кровоносній системі, загрожуючи перекрити одну з великих судин. Така закупорка називається тромбоемболією, а особливо небезпечною є ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії) — стан, що загрожує життю пацієнта.

Обстеження починається з консультації флеболога — фахівця, що займається лікуванням хвороб вен. Він проводить огляд, аналізує симптоми пацієнта, становить історію хвороби і ставить попередній діагноз.

Для постановки точного діагнозу необхідно оцінити стан вен і кровотік в них. Найбільш швидким і доступним способом такого обстеження є доплерографія вен нижніх кінцівок (УЗД вен). З його допомогою лікар може візуалізувати вену, оцінити її стан, функцію венозних клапанів і кровотік.

УЗД вен, як правило, проводиться не лікарем УЗ-діагностики, а самим лікуючим флебологом, щоб він особисто міг оцінити ситуацію у всіх нюансах. Даних обстеження не потрібно чекати — лікар може їх аналізувати в ході процедури. Крім того, УЗД безпечне, так як не створює для пацієнта променевого навантаження.

Крім доплерографії, може бути призначене рентгенографічне обстеження, комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія. Також може знадобитися лабораторна діагностика, для якої пацієнтові буде досить здати зразок крові з вени руки.

З захворюванням можна боротися за допомогою консервативних і оперативних методів. Консервативне лікування передбачає прийом медикаментів і компресійну терапію — носіння спеціального компресійного трикотажу. Хірургічне лікування ХВН, в даний момент, все більше схиляється до лазерних малоінвазивних методик. Класичні підходи хірургії, які робили операцію на венах об'ємною і досить травматичною, поступово відходять у минуле.

Медикаментозна терапія полягає в прийомі венотоніків, які стабілізують структуру венозної стінки і підвищують її тонус. Важкі випадки хронічної венозної недостатності можуть вимагати прийому антикоагулянтів, які знижують ймовірність розвитку тромбів.

Може також призначатися допоміжне лікування. Біль і судоми можуть зніматися нестероїдними протизапальними засобами, а сильна набряклість - діуретиками (сечогінними). За екземи і дерматитів, які розвинулися в якості ускладнень - антигістамінні препарати. За інфікування трофічних виразок, застосовуються протигрибкові і антибактеріальні препарати.

Компресійна терапія полягає в носінні спеціальної білизни, який чинить на ноги стискуючу дію. Компресійний трикотаж ділиться на кілька класів, залежно від ступеня стиснення, яку він надає. Який саме трикотаж потрібний пацієнту - визначає лікуючий лікар.

Компресійна білизна дозволяє зменшити набряклість, попередити розвиток почуття тяжкості в ногах, зменшити інтенсивність розпираючого болю. Крім того, при носінні такого трикотажу поліпшується робота м'язової помпи і стимулюється венозний відтік.

Хірургічне лікування спочатку полягало в висіченні або перев'язці вен з недостатністю, але такі операції потребували госпіталізації пацієнта і тривалої реабілітації; вони відрізнялися великою кількістю ускладнень.

Сучасні оперативні методи передбачають склерозування (перекриття просвіту) вен іншими способами. Для цього можуть використовуватися спеціальні препарати, які вводяться в уражену вену і «склеюють» її стінки. Така процедура, в основному, застосовується для невеликих судин і судинних зірочок (телеангіоектазій).

Більші вени вимагають лазерного лікування — ендовенозної лазерної коагуляції. Це малоінвазивне втручання, під час якого лікар під контролем УЗД вводить в вену лазерний світловод. Енергія лазера коагулює вену і кровотік по ній припиняється. Після лазерного лікування не залишається шрамів або рубців, крім того, воно не вимагає госпіталізації — пацієнт залишає клініку відразу після проведення лікування. Пов'язано це з тим, що відразу після операції необхідна прогулянка — це важливий компонент відновлення після лікування.

Всі перераховані вище методи лікування ні в якому разі не протиставляються один одному, а навпаки, майже завжди застосовуються в комплексі.

Для попередження розвитку хронічної венозної недостатності найчастіше рекомендують корекцію способу життя, помірну фізичну активність і збалансований раціон. Важливу роль відіграють регулярні піші прогулянки, плавання, лікувальна фізкультура та гімнастика при венозній недостатності, яка допомагає покращити венозний відтік і зменшити застій крові в ногах. Якщо пацієнт страждає на плоскостопість, може бути рекомендована консультація ортопеда для корекції цього порушення.

Також важливо уникати тривалого перебування в сидячому або стоячому положенні. Якщо це неможливо через особливості роботи, необхідно регулярно змінювати положення тіла, робити короткі перерви та розминку.

Важливим елементом профілактики є контроль маси тіла. Помірна фізична активність у поєднанні з правильно підібраним раціоном допомагає знизити навантаження на вени нижніх кінцівок. Харчування при венозній недостатності має включати достатню кількість овочів, фруктів, зелені та продуктів, багатих на клітковину. Рекомендується обмежити надлишок солі, гострих приправ, жирної та смаженої їжі, а також підтримувати достатній питний режим.

Вартість лікування венозної недостатності залежить від стадії захворювання, вираженості симптомів, наявності ускладнень та обраного методу терапії. У деяких випадках достатньо консервативного лікування з використанням компресійного трикотажу та медикаментів, а в інших може знадобитися малоінвазивне або хірургічне втручання.

Попередньо ознайомитися з цінами можна тут. Більш детально щодо можливостей, програми та вартості лікування вас зорієнтує лікар під час первинної консультації. Записуйтеся на прийом у зручний для вас час за телефоном або через форму онлайн-запису на сайті.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

Longdom

US National Library of Medicine

AHA Journals