Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ)

Тромбоз — це утворення кров’яних згустків у кровоносних судинах. У нормі поява тромбів є важливим механізмом реакції організму на пошкодження судин. Біля місця пошкодження вени або артерії кров згортається, утворюючи згусток, який перекриває кровотік і зупиняє втрату крові. Однак через низку захворювань або порушень згортання цей механізм може запускатися без кровотечі. У такому разі згустки здатні частково або повністю перекривати просвіт судин, а іноді — відриватися та переміщуватися кровоносною системою.

Флеботромбоз — це утворення згустку у просвіті глибокої вени, найчастіше в ділянці нижніх кінцівок. У цій статті під поняттям тромбоз глибоких вен ми будемо мати на увазі ураження глибокої венозної системи ніг, яке потребує своєчасної діагностики та лікування.

ТГВ може розвиватися через різні фактори, які впливають на кровотік, стан судинної стінки та роботу системи згортання крові. Ризик утворення патологічного згустку підвищується, якщо одночасно поєднується кілька провокуючих причин.

До основних факторів ризику належать:

• вік — пацієнти старше 60 років більш схильні до ризику утворення венозного тромбу;
• ракові захворювання — насамперед злоякісні утворення кишечника і підшлункової залози;
• куріння, у тому числі пасивне;
• патології, за яких спостерігається підвищене згортання крові;
• прийом деяких гормональних препаратів, зокрема естрогенів та оральних контрацептивів;
• недостатня рухова активність;
• тривале перебування в нерухомому положенні;
• травми кінцівок;
• надлишкова вага;
• вагітність і народження дитини;
• перенесені хірургічні втручання.

У деяких випадках одночасно поєднується кілька факторів ризику, що суттєво підвищує ймовірність утворення тромбу. Саме тому важливо своєчасно звертати увагу на симптоми порушення венозного кровообігу та не відкладати консультацію лікаря. Раннє виявлення захворювання допомагає своєчасно розпочати лікування та знизити ризик небезпечних ускладнень, зокрема тромбоемболії легеневої артерії.

Інтенсивність і частота цих проявів можуть відрізнятися в різних людей. У частини пацієнтів тромбоз ноги розвивається з помірним дискомфортом, а в інших набряк і біль з’являються швидко та суттєво обмежують рухливість. Також можуть турбувати неприємні відчуття в литкових м’язах при згинанні гомілковостопного суглоба, коли коліно розігнуте. У деяких випадках температура тіла підвищується до субфебрильних значень — приблизно 37–37,9 °C.

Спеціалісти «Оксфорд Медікал» попереджають: коли розвивається тромбоз на ногах, важливо не чекати, що симптоми минуть самостійно. Зокрема, якщо набряк, біль або зміна кольору шкіри виникли з одного боку, треба скоріше звернутися до лікаря.

Хоча лікар може припустити ймовірність захворювання за результатами огляду пацієнта, основою діагностики, як і при інших флебологічних патологіях, є УЗД вен ніг, тобто доплерографія або дуплексне сканування судин.

Під час діагностики можуть застосовуватися такі методи:

• УЗД вен. За допомогою ультразвукового дослідження лікар візуалізує вену та оцінює характер кровотоку по ній. Якщо підозрюють тромбоз нижньої кінцівки, обстеження допомагає визначити, чи є згусток, де саме він розташований і наскільки порушує прохідність судини. У випадках таких поширених патологій, як ураження стегнової або підколінної вени, чутливість УЗД становить понад 90%. При ураженні судин гомілки або клубової ділянки інформативність методу може бути дещо нижчою.
• Аналіз крові на D-димер. Це лабораторний показник, який відображає наявність продуктів розпаду фібрину — білка, що є основою тромбу. Підвищений рівень D-димеру може свідчити про те, що в кровотоці нещодавно відбувалися процеси утворення та розщеплення згустків. Водночас цей аналіз не показує точну локалізацію проблеми, тому не замінює ультразвукове дослідження.
• Флебографія. Це рентгенологічний метод діагностики, під час якого в кровоносну систему вводиться контрастна речовина. Метод застосовують переважно тоді, коли УЗД не дозволило точно локалізувати тромб або потрібне додаткове уточнення клінічної ситуації. Обмежене застосування флебографії пов’язане з її інвазивністю, променевим навантаженням і ризиком алергічної реакції на контраст. УЗД, навпаки, є неінвазивним, безпечним і комфортним для пацієнта.

Якщо під час обстеження підтверджується тромб у вені на нозі, лікар визначає подальшу тактику лікування з урахуванням локалізації згустку, симптомів, супутніх захворювань і ризику ускладнень. Венозний тромбоз завжди потребує індивідуального підходу, тому самостійно приймати препарати для розрідження крові не можна.

Тактика лікування залежить від локалізації тромбу, вираженості симптомів, загального стану пацієнта, ризику тромбоемболії легеневої артерії та наявності супутніх захворювань. Основна мета терапії — запобігти збільшенню тромбу, зменшити ризик його відриву, відновити нормальний кровотік і попередити повторний епізод захворювання.

Для лікування можуть застосовуватися такі методи:

• Медикаментозна терапія. Основою лікування є антикоагулянти — препарати, які знижують активність згортальної системи крові та запобігають утворенню нових згустків. Вони не завжди швидко розчиняють уже сформований тромб, але допомагають стабілізувати стан і знизити ризик ускладнень. Під час такої терапії важливо суворо дотримуватися призначень лікаря, оскільки неправильний прийом препаратів може підвищувати ризик кровотеч.
• Тромболітична терапія. У певних випадках для усунення вже сформованих згустків можуть призначатися тромболітики. Одним із методів лікування є тромболізис — медикаментозне розчинення тромбу за допомогою спеціальних препаратів. Така терапія застосовується не у всіх пацієнтів, оскільки пов’язана з підвищеним ризиком кровотеч. Рішення про проведення тромболізису приймається індивідуально.
• Компресійна терапія. За показаннями лікар може рекомендувати компресійний трикотаж, який допомагає зменшити набряк, дискомфорт і відчуття важкості в нозі. Ступінь компресії, режим носіння та тривалість використання підбираються індивідуально.
• Встановлення кава-фільтра. У деяких випадках, коли антикоагулянтна терапія протипоказана або існує високий ризик тромбоемболічних ускладнень, може застосовуватися кава-фільтр. Його встановлюють у нижню порожнисту вену, щоб затримувати згустки крові, які можуть переміщуватися кровотоком. Фільтр може бути постійним або тимчасовим — у такому разі його видаляють через певний період.
• Хірургічне видалення тромбу. У найважчих випадках може проводитися тромбектомія — оперативне видалення тромбу із судини. Таке втручання застосовують за суворими показаннями, коли існує високий ризик тяжких ускладнень або значного порушення кровообігу в кінцівці.

Тривалість лікування визначає лікар. У частини пацієнтів терапія може тривати від трьох до шести місяців. Якщо фактор ризику був тимчасовим, наприклад операція, травма або вимушене обмеження рухливості, лікування зазвичай має визначений термін. Якщо ж провокуючий фактор зберігається постійно, наприклад при деяких онкологічних захворюваннях або порушеннях згортання крові, прийом медикаментів може бути тривалішим.

Лікування тромбозу у вагітних має проводитися особливо обережно, з урахуванням стану жінки, терміну вагітності, ризику ускладнень і безпеки терапії для плода. Основою медикаментозної терапії зазвичай є антикоагулянти, дозволені для цього періоду. Найчастіше застосовують низькомолекулярні гепарини, але конкретний препарат, дозування та тривалість лікування визначає тільки лікар. Самостійно приймати засоби для розрідження крові або скасовувати призначену терапію не можна.

Після пологів ризик утворення згустків певний час залишається підвищеним, тому жінці може знадобитися подальше спостереження та профілактичне лікування. Тактика ведення залежить від індивідуальної ситуації, перебігу вагітності, пологів і наявності додаткових факторів ризику.

Лікарі «Оксфорд Медікал» попереджають: тромбоз нижніх кінцівок небезпечний тим, що згустки можуть відриватися та переміщуватися кровоносною системою, створюючи ризик закупорення важливих судин. Якщо тромб потрапляє до легеневої артерії або її гілок, розвивається тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА). Це невідкладний стан, який може становити загрозу для життя.

Повна або часткова закупорка вен на нозі також може призводити до порушення відтоку крові, наростання набряку, болю та змін шкіри. За відсутності адекватного лікування підвищується ризик хронічної венозної недостатності та посттромботичного синдрому. Ці стани можуть супроводжуватися тривалим дискомфортом, важкістю в ногах, стійкими набряками, зміною кольору шкіри та появою трофічних виразок.

Рідше захворювання може призводити до венозної гангрени кінцівки або інфікування тромбу. Такі ускладнення трапляються нечасто, але потребують невідкладної медичної допомоги.

Також патологія може рецидивувати. Така ймовірність вища у пацієнтів, фактори ризику яких є постійними, наприклад при злоякісних пухлинах або стійких порушеннях згортання крові. У пацієнтів, у яких провокуючі чинники мають тимчасовий характер — травма, операція, тимчасове обмеження рухової активності, — ризик повторного епізоду зазвичай нижчий, але все одно потребує оцінки лікаря.

Профілактика утворення тромбів потрібна насамперед пацієнтам із тривалим обмеженням рухливості після серйозних хірургічних втручань, травм або важких захворювань. Методи профілактики підбираються після того, як лікар оцінить ризик розвитку захворювання, загальний стан пацієнта та можливі протипоказання.

Для профілактики можуть рекомендуватися:

• рання активізація — скорочення періоду нерухомості, поступове збільшення фізичної активності та прості рухи для підтримання кровообігу в ногах;
• профілактичний прийом антикоагулянтів — застосування препаратів у профілактичних дозах за призначенням лікаря з урахуванням ризику утворення згустків і можливості кровотеч;
• переміжна пневматична компресія — періодичне стискання ніг спеціальними манжетами, підключеними до насоса, для підтримання кровотоку в нижніх кінцівках;
• корекція способу життя — підвищення рівня фізичної активності, контроль маси тіла, відмова від куріння та лікування захворювань, які впливають на стан судин або згортання крові.

Будь-які профілактичні препарати, компресійні засоби або додаткові методи профілактики слід використовувати тільки після консультації з лікарем.

Вартість лікування ТГВ залежить від складності клінічної ситуації та обраного методу лікування. У частини пацієнтів лікування може включати медикаментозну терапію, тоді як в інших випадках можуть знадобитися додаткові процедури або хірургічне втручання. Попередньо ознайомитися з цінами можна тут.

У клініці флебології «Оксфорд Медікал» пацієнти можуть пройти комплексну діагностику та лікування захворювань венозної системи. Для обстеження застосовуються сучасні методи діагностики, зокрема УЗД судин нижніх кінцівок, яке дозволяє оцінити стан кровотоку та визначити локалізацію тромбу.

Більш детально щодо необхідних обстежень, тактики лікування та вартості терапії вас зорієнтує лікар під час консультації. Записуйтеся на прийом у зручний для вас час за телефоном або через форму онлайн-запису на сайті.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

• Venous thromboembolic diseases: diagnosis, management and thrombophilia testing
• Guidelines for Management of Venous Thromboembolism
• Deep Vein Thrombosis and Pulmonary Embolism