Лікування ревматизму (ревматична лихоманка)

Стрептококова інфекція горла іноді може спричиняти ускладнення, які проявляються не одразу. Через кілька тижнів після перенесеного захворювання можуть з’явитися біль у суглобах, підвищена температура, слабкість, пришвидшене серцебиття або задишка. Так може проявлятися ревматизм — захворювання, при якому після перенесеної інфекції імунна система помилково атакує власні тканини, через що запальний процес може поширюватися на суглоби, серце, шкіру або нервову систему.

У медичному центрі «Оксфорд Медікал» лікар допоможе з’ясувати причину симптомів та підібрати відповідне лікування. За потреби можна здати аналізи, пройти ЕКГ, УЗД серця та інші необхідні обстеження. Записуйтеся на прийом у зручний для вас час за телефоном або через форму онлайн-запису на сайті.

Ревматична лихоманка — це імунозапальне захворювання, яке може виникати після інфекції, спричиненої стрептококом групи А. Найчастіше йдеться про інфекцію горла, якщо вона не була своєчасно діагностована та пролікована.

У медичній практиці термін «ревматизм» часто використовують як побутову назву гострої ревматичної лихоманки. Проте важливо розуміти: це не просто «біль у суглобах», а системне захворювання, яке потребує уважної діагностики та правильно підібраного лікування.

Основна причина ревматизму — перенесена стрептококова інфекція, найчастіше це фарингіт або ангіна, спричинена β-гемолітичним стрептококом групи А. За даними Centers for Disease Control and Prevention, гостра ревматична лихоманка може розвиватися як відстрочене ускладнення після інфекції, спричиненої Streptococcus pyogenes, а симптоми зазвичай з’являються через 1–5 тижнів після стрептококової інфекції.

Лікарі «Оксфорд Медікал» зазначають: ризик розвитку захворювання підвищується, якщо стрептококову інфекцію не лікували, лікували несвоєчасно або пацієнт самостійно припинив антибактеріальну терапію раніше, ніж рекомендував лікар. Саме тому при болю в горлі, високій температурі, нальоті на мигдаликах і збільшенні лімфовузлів важливо звернутися до лікаря, а не підбирати препарати самостійно.

До факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку ревматизму, належать:

• перенесена стрептококова інфекція горла;

• відсутність своєчасного лікування бактеріальної інфекції;

• повторні стрептококові інфекції;

• дитячий і підлітковий вік;

• спадкова схильність до аутоімунних порушень.

За даними Centers for Disease Control and Prevention, гостра ревматична гарячка найчастіше трапляється у дітей віком 5–15 років, а перший епізод захворювання рідко виникає у дорослих старше 35 років.

Для ревматичної лихоманки характерне ураження великих суглобів: колінних, гомілковостопних, ліктьових, променезап’ясткових. Біль може «переходити» з одного суглоба на інший: наприклад, спочатку болить коліно, потім біль зменшується і з’являється в іншій ділянці.

Також можливе ураження серця. У такому випадку можуть з’являтися шуми в серці, пришвидшене серцебиття, задишка при навантаженні, біль або дискомфорт у грудній клітці. Шкірні прояви ревматизму трапляються рідше. До них належать кільцеподібні рожеві висипання на тулубі або кінцівках, а також невеликі підшкірні вузлики біля суглобів.

Форми ревматизму визначають за тим, які органи або системи найбільше залучені в запальний процес.

Окрім форм, також розрізняють стадії ревматизму:

• Гостра ревматична лихоманка. У цей період є активні прояви захворювання: температура, біль у суглобах, ознаки ураження серця, шкіри або нервової системи. В аналізах зазвичай визначаються підвищені показники запалення.

• Затухаюча стадія. Симптоми поступово слабшають, самопочуття покращується, а лабораторні ознаки запалення зменшуються. На цьому етапі важливо не припиняти спостереження та лікування без рекомендації лікаря.

• Неактивна стадія. Ознак активного запалення немає, але пацієнт може потребувати подальшого контролю, особливо якщо раніше були зміни з боку серця або є ризик повторних епізодів.

Після визначення форми та стадії лікар може точніше оцінити ризики для пацієнта. Це допомагає не лише зменшити поточні симптоми, а й запобігти віддаленим наслідкам ревматизму.

Діагностика ревматизму починається з огляду та детального збору анамнезу. Для уточнення діагнозу можуть призначатися:

• загальний аналіз крові та маркери запалення;

• аналізи для підтвердження перенесеної стрептококової інфекції;

• ЕКГ для оцінки ритму та провідності серця;

• УЗД серця для оцінки клапанів, скоротливості міокарда та ознак кардиту.

Діагноз встановлюють на основі сукупності клінічних ознак, лабораторних показників і результатів інструментальних обстежень.

Лікування ревматичної лихоманки спрямоване на усунення стрептококової інфекції, зменшення запалення, контроль симптомів і профілактику повторних атак. Тактика залежить від віку пацієнта та стадії захворювання.

Лікування може включати:

• антибактеріальну терапію для усунення стрептококової інфекції;

• протизапальні препарати для зменшення болю, температури та запалення;

• препарати для підтримки роботи серця при ознаках кардиту;

• вторинну профілактику антибіотиками для зниження ризику повторних епізодів;

• обмеження фізичних навантажень у період активного запалення;

• реабілітаційні заходи після стабілізації стану.

Після зменшення активного запалення можуть призначатися фізіотерапевтичні процедури. Вони можуть сприяти відновленню рухливості, зменшенню скутості та поступовому поверненню до звичного рівня фізичної активності. Також лікар може надати рекомендації щодо харчування: дієта при ревматизмі має включати нежирне м’ясо, рибу, яйця, кисломолочні продукти, овочі, фрукти, крупи та рослинні олії. Варто обмежити надлишок солі, копченості, фастфуд, солодкі напої та жирні смажені страви, особливо при набряках або ознаках ураження серця.

Лікарі «Оксфорд Медікал» рекомендують не припиняти лікування самостійно після зменшення болю або температури. При ревматичній лихоманці важливо не лише покращити самопочуття, а й знизити ризик повторної стрептококової інфекції, яка може спровокувати новий епізод захворювання.

Ускладнення ревматизму найчастіше пов’язані з ураженням серця. За даними MSD Manual, при першому епізоді гострої ревматичної лихоманки кардит виникає приблизно у 50–70% пацієнтів, а стійке ураження клапанів серця може проявитися значно пізніше. Повторні епізоди ревматичної лихоманки можуть поступово пошкоджувати клапани, через що зростає ризик ревматичної хвороби серця, порушень кровообігу та потреби в тривалому кардіологічному спостереженні.

Можливі наслідки ревматизму:

• ревматичне ураження клапанів серця;

• серцева недостатність при значному ураженні клапанів;

• порушення ритму серця;

• повторні епізоди ревматичної лихоманки;

• тривале обмеження фізичної активності;

• хронічне погіршення самопочуття через ураження серця.

Суглобові прояви зазвичай не призводять до стійкої деформації суглобів, однак можуть бути болючими та значно обмежувати рухливість у період активного запалення. Натомість серцеві ускладнення мають найбільше клінічне значення, тому контроль стану серця є обов’язковою частиною спостереження.

Лікарі «Оксфорд Медікал» зазначають: первинна профілактика ревматизму починається з правильних дій при болю в горлі. Якщо є висока температура, наліт на мигдаликах, біль у лімфовузлах та різкий біль під час ковтання, варто звернутися до лікаря й перевірити, чи не є причиною стрептококова інфекція. Саме вона може запускати ревматичну лихоманку.

Після перенесеної ревматичної лихоманки профілактика стає довгостроковою. Лікар може призначити регулярну антибактеріальну профілактику, контроль ЕКГ та УЗД серця. Такі заходи потрібні для захисту клапанів серця, адже повторні епізоди ревматизму підвищують ризик їх ушкодження.

Загальна ціна лікування залежить від форми захворювання, вираженості симптомів, стану серця та суглобів, а також необхідного обсягу діагностичних і лікувальних процедур. Попередньо ознайомитися з цінами на медичні послуги можна тут.

Лікування ревматизму в Києві у клініці «Оксфорд Медікал» проводиться за сучасними клінічними протоколами. Лікар визначає тактику після діагностики та оцінки стану пацієнта. Щоб отримати індивідуальні рекомендації, варто записатися на прийом до ревматолога. Під час консультації лікар пояснить, які аналізи та обстеження потрібні саме у вашому випадку, зорієнтує щодо тактики лікування та його вартості.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

• Centers for Disease Control and Prevention

• US National Library of Medicine

• MSD Manual Professional Edition