Імплантація зубів може проводитися за різними протоколами. Вибір методики залежить від стану кісткової тканини, часу втрати зуба, наявності запалення та плану подальшого протезування.
За часом встановлення імпланта
Виділяють такі варіанти імплантації:
-
Одномоментна (моментальна). Імплант встановлюють одразу після видалення зуба — в лунку щойно видаленого кореня, за умови достатнього об’єму кістки та відсутності активного запалення.
-
Відстрочена. Імплант встановлюють через певний час після видалення зуба, коли тканини загоїлися й сформувалася кісткова основа.
Такий поділ дозволяє обрати оптимальний момент для встановлення штучного кореня з урахуванням стану тканин і клінічної ситуації.
За необхідністю нарощування кісткової тканини
Залежно від об’єму кістки імплантацію поділяють на:
- Без кісткової пластики. Проводиться у випадках, коли наявної кісткової тканини достатньо для стабільної фіксації імпланта.
- З нарощуванням кістки. Кісткову пластику або синус-ліфтинг виконують до або одночасно з імплантацією, якщо кісткова тканина недостатня.
Цей етап планування є важливим для забезпечення надійної фіксації та подальшого приживлення.
За часом встановлення коронки
Залежно від клінічних умов застосовують:
-
Негайне навантаження. Тимчасову коронку фіксують у перші дні після встановлення штучного кореня, якщо досягнута достатня первинна стабільність.
-
Відстрочене навантаження. Коронку встановлюють після періоду приживлення, зазвичай через кілька місяців.
Вибір терміну навантаження визначає лікар, орієнтуючись на стабільність імпланта та процеси загоєння.
За кількістю хірургічних етапів
Імплантацію також поділяють на:
-
Одноетапну. Імплант встановлюють разом із формувачем ясен, без повного закриття яснами, що дозволяє уникнути повторного хірургічного втручання.
-
Двоетапну. Спочатку імплант встановлюють і закривають яснами, а після приживлення проводять окремий етап встановлення формувача ясен і коронки.
Такий підхід дає змогу підібрати найбезпечніший і доцільний варіант лікування для конкретного пацієнта.
Імплантація при значній втраті зубів
Окрім заміщення одного або кількох зубів, у стоматології застосовують методики повного відновлення зубних рядів. Вони призначені для пацієнтів із вираженою адентією або у випадках, коли встановлення великої кількості окремих імплантів є технічно складним чи недоцільним.
Одним із таких рішень є протокол All-on-4, при якому незнімний протез фіксується на чотирьох імплантах, встановлених у стратегічно важливих ділянках щелепи. Такий підхід дозволяє досягти стабільної фіксації конструкції навіть за обмеженого об’єму кісткової тканини та скоротити обсяг хірургічних втручань.
Ще одним варіантом повної імплантації є протокол All-on-6, який передбачає фіксацію незнімного протеза на шести імплантах. Такий підхід застосовують у клінічних ситуаціях, коли анатомічні умови дозволяють встановити додаткові опори для більш рівномірного розподілу навантаження та підвищення стабільності конструкції.
Вибір конкретної методики повного відновлення зубного ряду здійснюється після діагностики та оцінки клінічної ситуації з урахуванням стану кісткової тканини, прикусу та загального плану лікування.