Лікування езофагіту

Езофагіт — це запалення стравоходу, яке розвивається тоді, коли його слизова оболонка зазнає тривалого подразнення. Найчастіше люди помічають печію, дискомфорт або відчуття печіння за грудиною, що посилюється після їжі чи в положенні лежачи.

Спочатку ці прояви можуть виникати періодично й не викликати значного занепокоєння. Проте без належного лікування симптоми поступово посилюються, стають регулярними та впливають на якість життя. Саме тому важливо не ігнорувати ранні ознаки захворювання та своєчасно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу.

У більшості випадків запалення формується поступово — під впливом одного або кількох факторів. Найчастіша причина — закидання кислого вмісту шлунка в стравохід при ГЕРХ (гастроезофагеальній рефлюксній хворобі). При цьому стані кислий вміст шлунка регулярно закидається в стравохід і подразнює його слизову оболонку. Тривалий або частий рефлюкс призводить до розвитку запалення та появи неприємних симптомів.

Також розвиток езофагіту можуть провокувати:

• інфекції (бактеріальні, вірусні або грибкові), особливо при зниженому імунітеті;
• тривалий прийом деяких лікарських препаратів, якщо таблетки затримуються у стравоході або подразнюють слизову;
• дуже гаряча, надто гостра або груба їжа;
• випадкове ковтання агресивних речовин;
• порушення функцій стравоходу, через які їжа або кислота довше контактують зі слизовою.

У деяких випадках запалення розвивається на тлі загального ослаблення організму або супутніх захворювань травної системи. Саме тому для ефективного лікування важливо встановити причину, яка підтримує запальний процес.

Езофагіт класифікують за перебігом, причиною розвитку та характером ушкодження слизової оболонки. Такий поділ дозволяє оцінити тяжкість процесу та обрати оптимальну тактику лікування.

За перебігом виділяють:

• гострий — розвивається раптово і частіше за все пов’язаний із різким подразненням слизової або інфекційним процесом;
• хронічний — має тривалий перебіг із періодами загострення та ремісії, зазвичай формується на тлі тривалого рефлюксу.

За причиною розвитку розрізняють:

• рефлюкс-езофагіт — виникає внаслідок регулярного закидання кислого вмісту шлунка в стравохід;
• інфекційний — спричинений бактеріями, вірусами або грибковою флорою;
• медикаментозний — пов’язаний із прийомом препаратів, що подразнюють слизову оболонку;
• алергічний (еозинофільний) — формується на тлі алергічних реакцій;
• травматичний — розвивається після механічного або термічного ушкодження.

За характером ураження слизової оболонки виділяють:

• катаральний — поверхневе запалення без дефектів слизової;
• ерозивний — із формуванням поверхневих ушкоджень (ерозій);
• виразковий — із глибшими дефектами слизової оболонки;
• геморагічний — із підвищеною схильністю до кровоточивості.

Тяжкість рефлюкс-езофагіту визначають за результатами ендоскопічного дослідження. Виділяють кілька ступенів — від мінімальних запальних змін до глибоких ерозивних дефектів із поширеним ураженням слизової оболонки. Чим вища стадія процесу, тим більший ризик ускладнень і потреба в тривалішому лікуванні.

Окремо варто зазначити болі при езофагіті, які можуть мати пекучий або ниючий характер і іноді віддавати в шию чи міжлопаткову ділянку. При гострому перебігу можливе посилення симптомів після кожного прийому їжі, а в окремих випадках з’являється і температура при езофагіті, якщо запальний процес виражений або має інфекційний характер. Якщо симптоми повторюються або зберігаються тривалий час, важливо звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та початку лікування.

Якщо запалення стравоходу тривалий час залишається без лікування або перебігає з частими загостреннями, слизова оболонка поступово ушкоджується глибше. Це підвищує ризик розвитку структурних змін і функціональних порушень.

До можливих ускладнень належать:

• утворення ерозій і виразкових дефектів слизової оболонки;
• кровотечі зі стравоходу;
• рубцеве звуження (стриктура), що призводить до утрудненого ковтання;
• зміни слизової оболонки з підвищеним ризиком передракових станів (зокрема стравохід Барретта).

Ризик ускладнень зростає при тривалому перебігу захворювання, особливо якщо езофагіт пов’язаний із постійним рефлюксом. Саме тому важливо своєчасно проходити обстеження та розпочинати лікування, не чекаючи посилення симптомів.

Для підтвердження захворювання необхідне комплексне обстеження. Після проведення інструментальних і лабораторних досліджень лікар встановлює діагноз езофагіт та визначає його форму і ступінь ураження слизової оболонки.

Основним методом діагностики є езофагогастродуоденоскопія — ендоскопічне дослідження, під час якого лікар оглядає слизову оболонку стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки за допомогою гнучкого апарата з камерою. Процедура дозволяє оцінити ступінь запалення, виявити ерозії, виразки або рубцеві зміни. За потреби може виконуватися біопсія — взяття невеликого зразка тканини для лабораторного аналізу.

Додатково можуть призначатися:

• аналізи крові — для оцінки ознак запалення та загального стану організму;
• добове рН-моніторування — щоб визначити, як часто і як довго кислота потрапляє в стравохід;
• манометрія стравоходу — для оцінки його моторики та роботи м’язів;
• лабораторні аналізи (крові або мазків зі слизової) — якщо є підозра на інфекційний езофагіт, спричинений вірусами, бактеріями чи грибковою флорою.

Комплексна діагностика дозволяє визначити форму захворювання, ступінь ураження слизової оболонки та підібрати ефективну тактику лікування.

Лікування езофагіту стравоходу залежить від причини запалення, ступеня ушкодження слизової оболонки та тривалості перебігу захворювання. У більшості випадків застосовується медикаментозна терапія, яка може включати:

• інгібітори протонної помпи — для зниження кислотності та зменшення агресивного впливу шлункового вмісту;
• антациди або альгінати — для нейтралізації кислоти та зменшення печії;
• прокінетики — для покращення моторики та зменшення рефлюксу;
• антибактеріальні або протигрибкові засоби — при інфекційному езофагіті.

Якщо езофагіт пов’язаний із рефлюксом, важливим етапом є зниження кислотності шлункового вмісту та корекція способу життя. У більшості пацієнтів правильно підібрана терапія дозволяє зменшити симптоми вже протягом перших тижнів.

При ерозивній або ускладненій формі лікування може бути більш тривалим і потребувати повторного ендоскопічного контролю. У рідкісних випадках, коли медикаментозна терапія не дає результату або виникають серйозні ускладнення, може розглядатися оперативне лікування, спрямоване на усунення постійного закидання кислоти зі шлунка в стравохід.

Після зменшення гострих проявів запалення важливо створити умови для відновлення слизової оболонки стравоходу та запобігти повторним загостренням. Реабілітація передбачає не лише продовження терапії за рекомендацією лікаря, а й зміну щоденних звичок.

Основою відновлення є харчування при езофагіті, яке допомагає зменшити подразнення слизової та частоту рефлюксу. Рекомендується:

• їсти невеликими порціями 4–5 разів на день;
• уникати переїдання;
• відмовитися від гострих, кислих, смажених і дуже гарячих страв;
• обмежити каву, газовані напої та алкоголь;
• не лягати одразу після прийому їжі.

Страви мають бути теплими, м’якими за консистенцією та не подразнювати слизову оболонку. У період загострення інколи рекомендують тимчасово виключити продукти, що підвищують кислотність.

Крім дієти, при езофагіті важливо контролювати масу тіла, уникати тісного одягу, який здавлює живіт, та спати з трохи піднятим узголів’ям. Дотримання цих рекомендацій дозволяє зменшити частоту симптомів і підтримувати стабільний стан слизової оболонки стравоходу.

Профілактика езофагіту спрямована на зменшення факторів, що подразнюють слизову оболонку стравоходу, та контроль станів, які можуть спричиняти рефлюкс. Навіть після успішного лікування важливо дотримуватися певних рекомендацій, щоб знизити ризик повторного запалення.

Основні заходи профілактики:

• регулярне та помірне харчування без переїдання;
• обмеження гострої, жирної та надто кислої їжі;
• відмова від куріння та надмірного вживання алкоголю;
• контроль маси тіла;
• уникнення лежачого положення одразу після їжі;
• прийом лікарських препаратів лише за рекомендацією лікаря.

Якщо є схильність до рефлюксу або вже діагностовано хронічний езофагіт, важливо періодично проходити огляд гастроентеролога. Своєчасна корекція способу життя та контроль симптомів допомагають підтримувати стабільний стан і запобігати ускладненням.

Ціна лікування езофагіту залежить від форми захворювання та вираженості запалення. У деяких випадках достатньо консультації та базової терапії, в інших — потрібна розширена діагностика та триваліший курс лікування.

План обстеження та тактика терапії визначаються індивідуально під час прийому лікаря. Попередньо ознайомитися з вартістю консультацій лікарів можна тут.

Сучасна клініка гастроентерології «Оксфорд Медікал» в Києві дає можливість пацієнтам отримати консультацію гастроентеролога, пройти необхідні обстеження та скористатися повним спектром медичних послуг в одному місці. Щоб записатись на прийом, зверніться до контакт-центру або скористайтеся формою онлайн-запису на сайті.