Рак тонкого кишечнику

Рак тонкого кишечника – це злоякісне новоутворення, яке розвивається в одному з його відділів:

• дванадцятипалій кишці – відходить від шлунка та огинає підшлункову залозу;

• порожній кишці – це основний відділ, який має найбільшу тривалість;

• клубовій кишці – з'єднується зі сліпою кишкою (верхнім відділом товстого кишечника).

У дорослої людини довжина тонкого кишечника становить від 4,5 до 6 метрів. При цьому через анатомічні та функціональні особливості злоякісні пухлини в ньому розвиваються вкрай рідко – 3-4% від усіх онкопатологій шлунково-кишкового тракту.

При ранній діагностиці рак тонкого кишечника успішно лікується більш ніж у 90% випадків. На 2 та 3 стадії п'ятирічне виживання становить 70 та 55% відповідно.

В «Оксфорд Медікал» лікування злоякісних захворювань проводять онкологи та онкохірурги вищої категорії з багаторічним досвідом. Для кожного пацієнта вони розробляють індивідуальну програму терапії, керуючись державними та міжнародними протоколами. У клініці встановлено нове діагностичне та хірургічне обладнання, а також створено всі умови для проведення хіміотерапії та інших видів лікування. Завдяки цьому кожен пацієнт отримує медичну допомогу на найвищому рівні.

Для підбору терапії важливо з'ясувати як стадію, так й вид злоякісного новоутворення.

Залежно від локалізації виділяють:

1. Екзофітний рак – пухлина, розташована у просвіті кишечника. Має вигляд поліпа, бляшки чи гриба на тонкій ніжці. У разі збільшення розміру може викликати закупорку.

2. Ендофітний рак – пухлина розвивається у кишковій стінці. Не має видимих ​​контурів, що ускладнює видалення, і може призвести до розриву стінки.

Також за результатами гістологічного аналізу (типу клітин) виділяють:

1. Аденокарциному – розвивається із клітин залозистої тканини.

2. Саркому складається з недозрілих клітин м'язової, жирової, сполучної або судинної тканини.

3. Лімфому – розвивається із компонентів лімфоїдної тканини.

4. Карциному – складається зі змінених епітеліальних клітин.

5. Меланому – розвиває з клітин, які містять пігмент меланін (серед пухлин шлунково-кишкового тракту зустрічається рідко);

6. Шванногліому – складається із клітин нервових волокон.

Для діагностики захворювання проводять лабораторні та інструментальні дослідження.

Після проведення огляду, вивчення скарг та анамнезу лікар може призначити:

• загальні аналізи крові та сечі;

• біохімію крові;

• аналіз крові на онкомаркери;

• аналіз калу на приховану кров;

• ендоскопічне дослідження кишківника;

• рентген кишечника із застосуванням контрастної речовини;

• біопсію – забір зразка тканин (виконують під час ендоскопії);

• гістологічний аналіз;

• імуногістохімічний аналіз;

• УЗД, КТ, МРТ та інші обстеження за показаннями.

Найточнішим методом діагностики є ендоскопічне дослідження. Воно передбачає введення у тонкий кишечник ендоскопа – невеликої еластичної трубки, оснащеної відеокамерою. В міру просування шлунково-кишковим трактом вона передає зображення на екран монітора, де воно багаторазово збільшується. Це дозволяє лікарю уважно оглянути слизову оболонку та виявити будь-які зміни та новоутворення. В останньому випадку одразу проводять біопсію – відщипують невеликий шматочок тканини, щоб передати його на гістологічний аналіз. З його допомогою визначають тип клітин та злоякісність пухлини.

Інші дослідження призначають, щоб визначити стадію раку, наявність віддалених метастазів та оцінити загальний стан здоров'я пацієнта.

В «Оксфорді Медікал» працюють лікарі-онкологи та онкохірурги вищої категорії з багаторічним стажем. Багато хто по праву вважається найкращим у Києві та всій Україні. Завдяки цьому, а також наявності у клініці обладнання експертного класу ми забезпечуємо кожному пацієнтові медичну допомогу, яка відповідає найвищим стандартам якості.

У клініці працює сучасний хірургічний стаціонар із 2 операційними блоками, відділенням реанімації та інтенсивної терапії. Це дозволяє проводити операції будь-якої складності.

При раку тонкої кишки хірургічне лікування є ключовим. Якщо пухлина виявлена ​​на 0-2 стадії, зазвичай спочатку проводять операцію. Хірурги видаляють пухлину або частину кишечника, після чого зшивають кінці. За великих новоутворень обсяг маніпуляцій відповідно збільшується.

Після операції за результатами аналізів та іншої діагностики лікар може призначити хіміотерапію, променеву терапію або інше лікування для усунення злоякісних клітин, що залишилися, профілактики рецидиву або лікування метастазів.

При діагностиці раку на 3-4 стадії іноді хіміотерапію та променеву терапію призначають також перед операцією, щоб домогтися зменшення пухлини та провести радикальне видалення.

Променева терапія має місцеву дію. Вона впливає на клітини новоутворення, уповільнюючи їх зростання та викликаючи деструкцію тканин.

Хіміотерапія має системну дію. Вона впливає весь організм, що сприяє руйнації злоякісних клітин, незалежно від своїх локалізації. Лікування проводять препаратами 2 груп: цитостатичними та цитотоксичними. Перші уповільнюють процеси розподілу клітин, що гальмує розвиток раку, а другі сприяють їхньому руйнуванню. Але за рахунок системної дії хіміотерапія впливає на здорові органи, що призводить до розвитку побічних ефектів.

Також при раку тонкої кишки застосовують хіміопроменеву терапію, таргетну та імунну терапію.

Кожному пацієнту програму лікування складають індивідуально після ретельної діагностики.

В «Оксфорд Медікал» створено всі умови для точної діагностики та ефективного лікування. У нас працюють онкологи та онкохірурги з багаторічним досвідом, які володіють усіма сучасними методами лікування раку, у тому числі застосовують таргетну та імунотерапію.

Для запису на консультацію телефонуйте до нашого контакт-центру або пишіть у чат на сайті.

Рак тонкого кишечника є найрідкіснішим серед онкологічних патологій органів ШКТ. Це пов’язано з анатомічними та функціональними особливостями. У тонкій кишці калові маси мають рідку консистенцію і не затримуються, що знижує тривалість впливу канцерогенних речовин на її стінки. Крім того, вони вистелені щільним шаром лімфоїдної тканини, що забезпечує захисний ефект.

Захворювання зустрічається переважно у пацієнтів віком від 60 років. У чоловіків діагностується вдвічі частіше, ніж у жінок.

Чинниками ризику вважаються:

• поліпи кишківника;

• виразковий коліт;

• хвороба Крона;

• спадкова схильність;

• цукровий діабет;

• ожиріння;

• куріння;

• зловживання алкоголем;

• незбалансований раціон харчування.

Щоб знизити ризик патології, рекомендують:

• правильно харчуватися (їсти більше овочів, фруктів та цільнозернових продуктів, зменшивши кількість напівфарикатів та жирних страв із червоного м'яса);

• підтримувати вагу у нормі;

• відмовитися від куріння та алкоголю;

• займатися фізичною активністю;

• своєчасно лікувати усі захворювання шлунково-кишкового тракту;

Після 40 років і чоловікам, і жінкам рекомендують проходити обстеження щороку у проктолога. У разі розвитку патології це дозволить діагностувати її на ранній стадії, коли лікування є найбільш ефективним.