Лікування раку сечового міхура

Рак сечового міхура – це злоякісне новоутворення, яке виростає зі стінки органу. Пухлина більш характерна для чоловіків, ніж для жінок – у них вона зустрічається в 3 рази частіше. Найбільш схильні до захворювання люди у віці від 40 до 60 років, а також, які працюють на потенційно небезпечних виробництвах: нафтових, гумових, фарбувальних, алюмінієвих, з використанням пластмас, смол тощо.

За статистичними даними, рак сечового міхура є досить рідкісною онкопатологією та більш ніж в половині випадків діагностується на ранніх стадіях, що покращує прогнози лікування.

Пухлина невеликого розміру може довго не турбувати пацієнта, поки не збільшиться в розмірах і не почне здавлювати сусідні органи.

Основними симптомами раку сечового міхура є:

• домішки крові в сечі (може стати більш темною або червоною);

• порушення сечовипускання (часті позиви, відчуття неповного випорожнення тощо);

• біль внизу живота, паху, попереку.

Першими симптомами у більшості випадків є домішки крові в сечі. Потім часті позиви до сечовипускання, почуття переповненості сечового міхура, неповного випорожнення та інші порушення сечовипускання. Біль є більш пізнім симптомом. Він може бути періодичним або постійним, локалізуватися в області малого таза, попереку або статевих органів.

При цьому потрібно враховувати, що такі симптоми можуть з'являтися й при інших захворюваннях сечостатевої системи. Поставити точний діагноз можна тільки за результатами обстеження – ефективність самодіагностики на підставі власних відчуттів близька до нуля.

Новоутворення сечового міхура мають статистично підтверджені фактори ризику. Фахівці відзначають, значне поширення хвороби серед людей, які курять протягом багатьох років, працюють на хімічних виробництвах та вдихають пари ароматичних амінів (похідних аміаку), а також піддалися паразитарній інвазії (шистосомоз).

Діагностика та лікування злоякісних захворювань сечостатевої системи – це спеціалізація онкоуролога. Він надає допомогу як чоловікам, так і жінкам.

Під час першого прийому уролог вислухає скарги та задасть уточнюючі питання, щоб краще зрозуміти клінічну картину. Також лікар вивчить історію хвороби: наявність хронічних патологій, перенесених інфекцій, проведеного раніше обстеження або лікування. Після цього фахівець виконає огляд пацієнта і призначить необхідні обстеження.

Для з'ясування точного діагнозу можуть знадобитися:

• аналізи сечі;

• аналізи крові;

• аналізи урогенітальних виділень;

• УЗД сечового міхура;

• цистоскопія;

• біопсія з гістологічним аналізом;

• рентген, КТ органів черевної порожнини та грудної клітки та ін.

Діагностувати пухлину можна під час УЗД, але визначити її тип – тільки за допомогою гістологічного аналізу клітин. Щоб отримати зразок, проводять ендоскопічне дослідження – цистоскопію. Пацієнту в сечовий міхур через уретру вводять гнучку трубочку, оснащену оптичним приладом та інструментом для взяття біопсії. Зображення з мікрокамери передається на монітор, що дозволяє лікарю уважно вивчити внутрішню оболонку органу і відщипнути невеликий шматочок пухлини для аналізу. Процедура проводиться під місцевим знеболенням.

Також важливе діагностичне значення мають лабораторні аналізи. Для раку сечового міхура характерне постійне підвищення лейкоцитів в сечі та анемія, але ці маркери неспецифічні й можуть бути проявом безлічі інших хвороб

Щоб визначити стадію раку та перевірити наявність метастаз, проводять рентген або КТ органів черевної порожнини та грудної клітки.

Для лікування раку застосовують комплексну терапію. Її програма і тривалість залежать від стадії захворювання та наявності метастазів.

Пацієнту можуть призначити:

• хірургічне лікування – видалення пухлини або сечового міхура;

• променеву терапію – опромінення пухлини високими дозами рентгенівського або іншого випромінювання;

• хіміотерапію – прийом препаратів, які руйнують ракові клітини (може бути місцевою – препарати вводять в сечовий міхур, або системною – впливає на весь організм);

• імунотерапію – введення в сечовий міхур препарату на основі вакцини БЦЖ (від туберкульозу), яка провокує імунну систему знищувати пухлину.

При пухлинах невеликого розміру та без метастаз в першу чергу проводять операцію, а після хіміотерапію або інше лікування. Післяопераційна терапія сприяє знищенню ракових клітин, які могли залишитися в організмі, та зниженню ризику рецидиву.

При великих пухлинах, пророслих в сусідні органи, спочатку може знадобитися променева терапія. У ряді випадків вона дозволяє домогтися зменшення новоутворення, що полегшує операцію.

В «Оксфорд Медікал» працюють досвідчені лікарі-онкологи, які проводять консервативне та хірургічне лікування онкологічних захворювань.

Для запису на консультацію телефонуйте до нашого контакт-центру або пишіть у чат на сайті.