Лікування раку печінки

Рак печінки – це злоякісне захворювання, яке проявляється розвитком пухлини. Воно може бути первинним – новоутворення розвивається з клітин органу, або вторинним – метастаз раку іншої локалізації. Це обов'язково потрібно з'ясувати на етапі діагностики, оскільки тактика лікування в обох випадках значно відрізняється.

В «Оксфорді Медікал» працюють сучасні відділення інструментальної діагностики, онкології та хірургії. У клініці встановлено нове обладнання експертного класу, що дозволяє виявляти новоутворення розміром від 1 мм та проводити операції будь-якої складності. Завдяки цьому та залученню досвідчених фахівців у нас створені всі умови для ефективного лікування раку.

В «Оксфорд Медікал» створено всі умови для ретельної діагностики та лікування раку печінки. У клініці встановлено нове обладнання експертного класу, яке дозволяє візуалізувати пухлини розміром від 1 мм, а також проводити складні малоінвазивні операції. Для цього у клініці обладнаний високотехнологічний хірургічний стаціонар із двома оперативними блоками, реанімацією та палатою інтенсивної терапії.

Лікування злоякісних захворювань проводять лікарі-онкологи та онкохірурги вищої кваліфікації з більш ніж 20-річним досвідом. За відгуками пацієнтів та колег, багато хто з них вважається найкращим не тільки в Києві, а й у всій Україні.

Для запису на консультацію телефонуйте у наш контакт-центр або пишіть у чат на сайті.

Більш ніж у 95% пацієнтів рак печінки є вторинним. Він розвивається як метастаз раку іншої локалізації, найчастіше молочних залоз, легень, нирок, органів шлунково-кишкового тракту та жіночої сечостатевої системи. Це відбувається через поширення злоякісних клітин кровоносною системою та їх осідання у печінці. Отже, тип пухлини та її агресивність залежить від особливостей початкового вогнища.

Первинний рак печінки зустрічається лише у 3-5% випадків.

Залежно від морфологічних особливостей виділяють такі види новоутворень:

• холангіоцелюлярний рак;

• гепатохолангіоцелюлярна карцинома;

• фіброламелярна карцинома;

• цистаденокарцинома;

• епітеліоїдна гемангіоендотеліома;

• ангіосаркома;

• гепатобластома;

• недиференційована саркома.

Для проведення первинного обстеження слід звернутися до сімейного лікаря, терапевта чи гепатолога. Під час консультації фахівець вивчить історію хвороби та симптоми, які турбують пацієнта. Після цього він проведе огляд та пальпацію живота, щоб перевірити наявність асциту та збільшення розміру печінки.

Для з'ясування точного діагнозу лікар може призначити:

• аналізи крові;

• УЗД печінки;

• КТ чи МРТ печінки;

• КТ ангіографію печінкових судин;

• біопсію;

• гістологічний аналіз та інші обстеження.

У більшості випадків спочатку проводять УЗД печінки, що дозволяє оцінити її структуру та виявити новоутворення, а також лабораторні аналізи. Для більш точної діагностики іноді застосовують КТ чи МРТ із контрастом. Вони забезпечують пошарове сканування печінки та візуалізацію великих судин. В результаті лікар отримує інформацію про точний розмір, форму і розташування новоутворення.

Точно підтвердити рак дозволяє лише гістологічний аналіз. Для цього проводять біопсію – через черевну стінку тонкою голкою проколюють печінку та беруть зразок тканин пухлини. Процедуру проводять під контролем УЗД. Для знеболювання застосовують місцеву чи загальну анестезію (седацію).

Крім цього, щоб визначити стадію раку та чи є він первинним або метастатичним, проводять КТ сканування різних ділянок організму.

При операбельних новоутвореннях насамперед проводять хірургічне лікування. Залежно від розміру виконують видалення одного або двох сегментів печінки. Оскільки орган має властивість саморегенерації, у багатьох пацієнтів обсяг печінки з часом відновлюється.

У разі пошкодження більшої частини тканин, супутнього цирозу та деяких інших патологій можлива трансплантація печінки.

Якщо операція вважається недоцільною або є протипоказання до її проведення, пацієнту можуть рекомендувати:

• емболізацію печінкової артерії – перекриття току крові по судинах, які живлять пухлину;

• хіміоемболізацію – введення препаратів у судини печінки;

• локальну деструкцію – проводиться шляхом лазерної, радіохвильової чи кріоабляції.

Також при первинних та метастатичних ураженнях печінки застосовують:

• променеву терапію – опромінення пухлини радіоактивною енергією, що сприяє руйнуванню її тканин;

• хіміотерапію – вплив цитостатичними та цитотоксичними препаратами, які блокують поділ клітин та викликають деструкцію пухлини;

• таргетну терапію – передбачає прийом препаратів, які впливають безпосередньо на виявлений тип онкоклітин.

Для кожного пацієнта програму лікування складають індивідуально на основі державних та міжнародних протоколів. Вона може містити кілька методик. Найчастіше спочатку проводять операцію, а після для зниження ризику рецидиву та/або лікування метастазів призначають променеву або хіміотерапію. При великих пухлинах їх можуть проводити й як перший етап лікування – іноді це дозволяє досягти зменшення розміру злоякісних тканин і провести радикальну операцію.

Якщо новоутворення печінки є метастазом, лікування багато у чому залежить від первинного діагнозу, але тактика у більшості випадків залишається такою ж.

На пізніх стадіях, коли терапія є малоефективною, проводять паліативне лікування з метою покращити стан пацієнта та збільшити тривалість життя.

Найчастіше рак печінки є метастазом злоякісної пухлини іншого органу. Первинне ураження виявляють лише у 5% пацієнтів.

Щоб знизити ризик онкологічного захворювання, лікарі рекомендують:

• вести здоровий спосіб життя;

• правильно харчуватися;

• регулярно займатися фізкультурою;

• підтримувати вагу у межах норми;

• відмовитися від куріння та вживання алкоголю;

• проводити профілактику глистяних захворювань;

• своєчасно лікувати усі захворювання печінки;

• щорічно проходити медогляд у лікаря, навіть за відсутності скарг.

Регулярні профілактичні обстеження є запорукою ранньої діагностики раку, коли лікування найефективніше. Для цього достатньо раз на півроку чи рік відвідувати лікаря, здавати кілька аналізів крові та робити УЗД. При виявленні пухлини на 0 або 1 стадії понад 90% пацієнтів повністю одужують.