Стентування сечоводу – це малоінвазивна операція, яка передбачає встановлення стенту у сечовід для відновлення його прохідності та нормального відтоку сечі з нирки у сечовий міхур або нефростому (зовнішню систему збирання сечі).
У більшості випадків стентування проводять ендоскопічним методом: вводять стент за допомогою уретроцистоскопа через уретру. Така операція не потребує розрізів, може виконуватися під місцевою анестезією та супроводжується легким періодом реабілітації.
В «Оксфорд Медікал» установку та видалення стентів сечоводу проводять хірурги-урологи з досвідом понад 20 років. У клініці встановлено новітнє обладнання експертного класу. Воно забезпечує якісну візуалізацію та дозволяє виконувати всі маніпуляції з максимальною точністю.
Для чого проводять стентування сечоводу
Сечоводи – це парний орган сечовидільної системи. Вони являють собою тонкі труби, які з'єднують нирки з сечовим міхуром.
У разі звуження або закупорки сечоводу порушується відтік сечі з нирки, через що в ній накопичується рідина та розвивається такий стан як гідронефроз. Згодом патологія загрожує порушенням функції нирок та розвитком ниркової недостатності.
Для відновлення нормального відтоку сечі встановлюють стент – тонку сітчасту трубку, зроблену з металу, один кінець якої закріплюється в нирці, а інший в сечоводі.
Стентування може бути як тимчасовим заходом, так і рекомендовано довічно. У цьому випадку пацієнту, як правило, кожні 3-6 місяців проводять заміну стенту (іноді використовують стенти терміном служби до 3 років). Це необхідно, оскільки в ньому можуть накопичуватись сольові відкладення, а також у разі тривалого використання підвищується ризик утворення пролежня сечоводу та розвитку інфекційних ускладнень.
Показання до стентування сечоводу
Стентування проводять у разі порушення відтоку сечі з нирки, коли консервативні методи лікування неефективні. Причинами звуження просвіту сечоводами можуть бути:
стриктури сечоводу;
спайки органів малого таза;
сечокам'яна хвороба;
обтурація сечоводу кров'яним згустком;
набряк стінки сечоводу;
рубцювання;
звивистість сечоводу;
стеноз ниркових артерій;
доброякісні та злоякісні пухлини.
Також тимчасове стентування сечоводу проводять після ендоскопічного видалення конкрементів.
Як проводять стентування сечоводу
В «Оксфорд Медікал» стентування сечоводу проводять двома способами:
ретроградним (через уретру за допомогою ендоскопа);
антеградним (через нирку, для чого робиться розріз на шкірі).
У більшості випадків установку стента проводять ретроградним трансуретральним методом, тобто через уретру. Він не вимагає проведення розрізів та є найменш травматичним.
Для встановлення стента хірург використовує уретроцистоскоп, оснащений мініатюрною відеокамерою зі вбудованим світлодіодом та струнний провідник. Зображення з камери передається на екран монітора та багаторазово збільшується, що дозволяє хірургу провести ретельний огляд та з максимальною точністю виконати всі маніпуляції. Для покращення візуалізації сечовий міхур заповнюють стерильним розчином.
Стент вводять у сечовід у складеному вигляді, а після установки надувають за допомогою повітряного балона. Таким чином він забезпечує розширення просвіту сечоводу, а також максимально щільно прилягає до стінок.
На завершення хірург проводить повторний огляд, щоб упевнитися в правильному розташуванні стента, після чого відкачує рідину з сечового міхура та витягує інструменти.
Якщо проведення ендоскопічної операції неможливе (причиною можуть бути захворювання сечового міхура), встановлення стента проводять антеградним способом. У цьому випадку хірург робить невеликий розріз на шкірі в проекції нирки та вводить стент у ниркову балію, після чого проводить його у напрямку сечового міхура до сечоводу. Процедура виконується під постійним рентген-контролем. Іноді таку операцію виконують у 2 етапи: спочатку в ниркову балію вводять катетер для відведення сечі, а через 5-10 днів встановлюють стент.
Для знеболювання під час стентування застосовують місцеву або загальну анестезію. Вибір залежить від складності операції та стану здоров'я пацієнта.
Переваги встановлення та видалення стенту сечоводу в «Оксфорд Медікал»
У відділенні онкоурології «Оксфорд Медікал» установку та видалення стентів сечоводу проводять у високотехнологічному хірургічному стаціонарі. Він оснащений обладнанням експертного класу, що дає змогу успішно виконувати операції як трансуретральним методом, так і антеградним.
Для проведення діагностики використовуються нові апарати УЗД, цифровий рентген та комп'ютерний томограф, що забезпечують візуалізацію новоутворень та інших патологічних змін з точністю до 1 мм. Завдяки цьому та проведенню лабораторних досліджень пацієнт може пройти комплексне обстеження та передопераційну підготовку в одній клініці. Відновлення після стентування відбувається у комфортабельних палатах готельного типу, розрахованих для одного або двох пацієнтів.
Перевагами стентування сечоводу в «Оксфорд Медікал» є:
проведення операції хірургами-урологами з досвідом понад 20 років;
використання обладнання експертного класу;
проведення передопераційних обстежень в одній клініці;
короткий термін госпіталізації та реабілітації;
комфортні умови у стаціонарі.
Як видаляють стент сечоводу
Найчастіше стент встановлюють на період від 2 тижнів до 3 місяців. При відновленні нормального просвіту сечоводу його видаляють. Також показаннями до вилучення імпланту можуть бути:
Якщо у пацієнта зберігається необхідність тривалого використання стента, йому проводять рестентування, як правило, раз на 3-6 місяців. Заміна стенту потрібна для профілактики пошкодження слизової оболонки сечоводу, розвитку запальних та інфекційних ускладнень, скупчення солей сечі та появи конкрементів.
Найчастіше видалення стенту проводять ендоскопічним способом. Хірург вводить через сечівник уретероцистоскоп, за допомогою якого захоплює кінець стента і плавно виводить його назовні. При цьому використовується спеціальний гель, який забезпечує знеболювання та нетравматичне видалення стенту. Вся процедура відбувається під контролем УЗД або рентгену.
У деяких випадках використовують інші методи видалення стенту, зокрема за допомогою:
нитки, один кінець якої кріпитися до стенту, а інший виводиться назовні через уретру;
спеціального магніту;
стерильної петлі, яка вводиться в уретру (метод застосовують тільки у жінок).
Більшість фахівців віддають перевагу цистоскопічному методу видалення стенту, оскільки він дозволяє виконати процедуру з максимальною точністю, без ризику ускладнень. Однак у деяких випадках можуть бути кращими інші методи видалення стенту з нирки. Все залежить від індивідуальних особливостей пацієнта.
Підготовка до процедури
Перед операцією стентування пацієнту проводять комплексне обстеження. За його результатами уролог визначає оптимальну модель стента, а також спосіб його встановлення в сечовід.
Діагностика може включати:
фізикальний огляд;
УЗД органів сечостатевої системи;
екскреторну урографію (рентген);
комп'ютерну томографію черевної порожнини та заочеревинного простору;
аналізи крові та сечі;
флюорографію (результати дійсні 1 рік);
електрокардіографію (ЕКГ).
За 2 тижні пацієнту рекомендують припинити прийом препаратів, що впливають на згортання крові. За 2-3 дні перейти на полегшену дієту, а в день операції прийти до клініки на голодний шлунок. Безпосередньо перед процедурою слід випорожнити сечовий міхур. Також може бути проведена клізма для очищення кишківника.
Реабілітація після встановлення або ревізії стенту сечоводів
Після операції пацієнта переводять до хірургічного стаціонару, де він протягом 1-3 діб залишається під цілодобовим наглядом фахівців. В «Оксфорд Медікал» обладнані комфортні палати готельного типу, призначені для одного або двох пацієнтів. Вони оснащені особистим санвузлом і всім необхідний для зручності та успішного одужання.
Декілька днів після встановлення або заміни стенту пацієнта можуть турбувати:
дискомфорт, біль при сечовипусканні;
часті позиви до сечовипускання;
домішки крові у сечі;
ниючий біль унизу живота і в попереку.
Для усунення симптомів та профілактики ускладнень призначають знеболювальні, протизапальні та антибактеріальні препарати.
Як правило, вже за 2-4 дні дискомфортні відчуття проходять. Але після тривалого сидіння, активних занять спортом та великих навантажень можлива поява домішок крові в сечі та болі внизу живота та в попереку.
Надалі, щоб стент не змістився і на ньому не накопичувалися сольові відкладення, пацієнтам рекомендують не підіймати тяжкості, дотримуватись дієти та питного режиму.
Потенційні ускладнення після стентування сечоводу
За правильної підготовки, виконання операції досвідченим хірургом та дотримання пацієнтом усіх післяопераційних рекомендацій ймовірність ускладнень становить лише 1:1000.
Оскільки стентування є інвазивною процедурою існує ризик інфікування. Для профілактики пацієнту призначають короткий курс антибіотиків.
Для виключення ризику травмування тканин під час процедури її проводять під постійним ультразвуковим або рентген-контролем. В «Оксфорд Медікал» встановлено обладнання експертного класу, що забезпечує якісну візуалізацію. Завдяки цьому та виконанню операції хірургом зі стажем понад 20 років подібний ризик зводиться до мінімуму.
Надалі для зменшення ймовірності змішення стента, відкладення на ньому солей та розвитку сечокам'яної хвороби пацієнтам рекомендують дотримуватись дієти та питного режиму, не підіймати тяжкості, регулярно проходити огляди уролога та за необхідності вчасно робити рестентування.
Стентування сечоводу: ціна у клініці «Оксфорд Медікал»
Вартість стентування може відрізнятись. Вона залежить від кількох факторів:
Ознайомитись із цінами стентування сечоводів в «Оксфорд Медікал» можна тут. Точніше щодо вартості з урахуванням індивідуальних особливостей вас зорієнтує лікар-уролог на попередній консультації. Записуйтесь на прийом на зручний для вас час.
