Хірургічне лікування гриж передньої черевної стінки

Черевна грижа — це випинання внутрішніх органів або жирової тканини через дефект у м’язово-апоневротичному шарі живота. Вона може виникати в ділянці пупка, по середній лінії живота, в зоні післяопераційного рубця або в інших анатомічно слабких місцях.

Невелика грижа на животі може довгий час не турбувати, проте самостійно вона не зникає та з часом може збільшуватися або спричиняти ускладнення. Тому за появи випинання на животі варто записатися на консультацію до лікаря.

В «Оксфорд Медікал» пацієнтів із грижами консультує досвідчений лікар-хірург. У клініці можна пройти необхідні обстеження, а за наявності показань — хірургічне лікування з використанням сучасних малоінвазивних методик. Записатися на прийом можна за телефоном або через форму онлайн-запису сайті.

Грижі передньої стінки живота відрізняються насамперед за місцем утворення дефекту. Виділяють:

• пупкову грижу — формується в ділянці пупкового кільця;
• епігастральну — виникає по середній лінії живота між пупком і грудиною;
• грижу Спігелієвої лінії — утворюється в бічній частині передньої черевної стінки;
• парастомальну — формується навколо стоми;
• післяопераційну — виникає в ділянці рубця після раніше проведеної операції.

Окрім них, до гриж живота належать також пахова грижа, стегнова та інші рідші види, які відрізняються за анатомічним розташуванням дефекту.

За походженням грижі можуть бути первинними або вторинними — виникати після хірургічного втручання. До первинних належать, зокрема, пупкові та епігастральні грижі, які формуються в анатомічно слабких ділянках черевної стінки.

Кила передньої черевної стінки формується, коли міцність тканин черевної стінки знижується, а внутрішньочеревний тиск регулярно підвищується. У такій ситуації органи або жирова тканина можуть поступово випинатися через ослаблену ділянку.

До факторів ризику належать:

• вроджена слабкість сполучної тканини;
• вікове зниження еластичності м’язів та апоневрозу;
• надлишкова маса тіла та ожиріння;
• вагітність;
• регулярне піднімання значної ваги;
• хронічний кашель;
• тривалі закрепи та часте натужування;
• перенесені операції на органах черевної порожнини;
• порушення загоєння післяопераційної рани.

Післяопераційні грижі частіше формуються в зоні рубця, де тканини вже були розсічені та зшиті. Ризик підвищується, якщо загоєння ускладнювалося інфекцією, значним натягненням тканин або тривалим підвищенням внутрішньочеревного тиску.

До можливих ускладнень належать:

• защемлення грижі;
• кишкова непрохідність;
• порушення кровопостачання защемленої ділянки кишківника;
• запалення або некроз тканин у грижовому мішку.

Основна небезпека грижі пов’язана з ризиком защемлення її вмісту. У такому разі тканини, що потрапили в грижові ворота, стискаються, а їх кровопостачання порушується. Без своєчасної допомоги це може призвести до некрозу та потребувати термінового хірургічного втручання.

Лікарі «Оксфорд Медікал» попереджають: якщо грижа черевної стінки раптово стає болючою, щільною, перестає вправлятися або з’являються нудота й блювання, це може свідчити про защемлення. У такій ситуації потрібна невідкладна медична допомога.

У більшості випадків діагностика починається з огляду хірурга. Лікар оцінює розташування та розмір випинання, перевіряє, чи змінюється воно під час кашлю або напруження, а також визначає, чи вправляється грижа.

За потреби можуть призначити:

• УЗД передньої черевної стінки;
• КТ органів черевної порожнини — якщо потрібно точніше оцінити розмір дефекту, вміст грижового мішка або анатомічні особливості;
• лабораторні аналізи та інші обстеження перед плановою операцією.

Результати УЗД або КТ доповнюють дані огляду та допомагають хірургу точніше оцінити особливості грижі перед плануванням операції.

Тактика залежить від виду грижі, її розміру, наявності симптомів і ризику ускладнень. Якщо дефект невеликий і не спричиняє скарг, лікар може рекомендувати динамічне спостереження. Проте самостійно грижа передньої черевної стінки живота не зникає, тому основним методом лікування є операція.

Під час втручання вміст грижового мішка повертають у черевну порожнину, після чого закривають дефект і зміцнюють ослаблену ділянку. Залежно від розміру, локалізації та типу грижі операцію виконують відкритим або лапароскопічним методом.

У багатьох випадках для зміцнення черевної стінки використовують сітчастий імплант. Він створює додаткову опору для тканин і допомагає знизити ризик повторного утворення грижі.

Показаннями до планової операції можуть бути:

• поступове збільшення грижі;
• біль або постійний дискомфорт у ділянці випинання;
• обмеження фізичної активності;
• невправимість грижі;
• підвищений ризик ускладнень.

Лікарі «Оксфорд Медікал» рекомендують звернутися до хірурга, якщо грижа збільшується або починає заважати у повсякденному житті. Це дає змогу оцінити стан дефекту та за потреби спланувати операцію до розвитку гострих ускладнень.

Видалення грижі живота проводять під загальною анестезією. У більшості випадків перевагу надають лапароскопічному методу — це малоінвазивне втручання, яке виконують через кілька невеликих проколів без широкого розрізу черевної стінки.

Через проколи вводять мініатюрну відеокамеру та хірургічні інструменти. Зображення операційної зони передається на монітор у збільшеному вигляді, що дає хірургу змогу добре бачити анатомічні структури та точно виконувати необхідні маніпуляції. Після повернення вмісту грижового мішка в черевну порожнину дефект закривають. За потреби стінку зміцнюють сітчастим імплантом.

Відкритий метод застосовують, якщо лапароскопічний доступ не підходить через розмір, локалізацію або особливості грижі. У такому разі в ділянці дефекту виконують розріз, через який хірург проводить основні етапи операції та відновлює цілісність черевної стінки.

Після операції відновлення проходить поступово. У перші дні можливі біль, набряк і відчуття натягнення в ділянці втручання. Їх вираженість залежить від розміру грижі, методу операції та обсягу відновлення черевної стінки.

У період реабілітації рекомендують:

• доглядати за післяопераційною раною відповідно до рекомендацій лікаря;
• приймати призначені препарати;
• регулярно ходити та поступово збільшувати повсякденну активність;
• пити достатньо води та вживати продукти з клітковиною, щоб запобігати закрепам і сильному натужуванню;
• тимчасово не піднімати важкі предмети та не виконувати інтенсивні силові вправи.

До легкої повсякденної активності більшість пацієнтів повертається протягом перших днів, а до роботи без значного фізичного навантаження — орієнтовно через 1–3 тижні. Піднімання ваги, інтенсивні тренування та важку фізичну працю зазвичай обмежують приблизно на 4–6 тижнів. Після великих або складних реконструкцій черевної стінки ці строки можуть бути довшими, тому остаточні рекомендації дає хірург під час контрольного огляду.

Вартість хірургічного лікування грижі передньої стінки живота залежить від:

• складності операції та необхідності встановлення ендопротезу;
• методу хірургічного втручання – лапароскопічний або з відкритим доступом.

Ознайомитися з цінами операцій в «Оксфорд Медікал» можна тут.

Більш точно зорієнтувати щодо питання ціни може тільки хірург, враховуючи діагноз та інші індивідуальні особливості пацієнта.