Хірургічне лікування грижі стравохідного отвору діафрагми

На хірургічні втручання у стаціонарі поширюється програма лояльності, що робить лікування ще доступнішим.

Грижа стравоходу, або ГСОД, — це зміщення частини шлунка, а іноді й інших органів черевної порожнини через розширений стравохідний отвір діафрагми в грудну порожнину. Така хіатальна кила може тривалий час майже не турбувати або проявлятися печією, відрижкою, болем за грудиною, утрудненням ковтання та іншими симптомами рефлюксу.

Діафрагма відокремлює грудну порожнину від черевної, а через її природний отвір проходить стравохід. Коли цей отвір розширюється і тканини навколо нього слабшають, кила стравохідного отвору діафрагми може поступово збільшуватися та спричиняти більш виражені скарги.

Грижа формується, коли тканини, що підтримують стравохідний отвір діафрагми, слабшають, а сам отвір поступово розширюється. За даними NCBI Bookshelf, розвитку патології можуть сприяти вікові зміни тканин та тривале підвищення внутрішньочеревного тиску, внаслідок чого частина шлунка зміщується в грудну порожнину.

До факторів, які можуть сприяти розвитку грижі, належать:

• вікові зміни м’язової та сполучної тканини діафрагми;
• надлишкова маса тіла та ожиріння;
• вагітність, особливо повторна;
• хронічний кашель;
• тривалі закрепи та регулярне сильне натужування;
• систематичне піднімання значної ваги;
• перенесені операції в ділянці живота;
• вроджена слабкість структур, що оточують стравохідний отвір.

У більшості випадків патологія розвивається поступово під впливом кількох чинників одночасно. Значення має не лише наявність окремого фактора ризику, а й тривалість його впливу на структури діафрагми.

Лікарі «Оксфорд Медікал» пояснюють: при ковзній грижі верхня частина шлунка разом із місцем переходу стравоходу в шлунок зміщується вище діафрагми. Через це частіше виникають прояви ГЕРХ — печія та кисла відрижка. При параезофагеальній грижі СОД частина шлунка зміщується в грудну порожнину поруч зі стравоходом, тому більше турбують відчуття переповнення шлунка після їжі, тиск за грудиною та труднощі з ковтанням.

Ризик ускладнень залежить від типу та розміру грижі. При ковзній формі вони частіше пов’язані з тривалим закиданням кислого вмісту шлунка в стравохід, а великі параезофагеальні грижі можуть спричиняти механічне здавлення, порушення проходження їжі або кровопостачання зміщеної частини шлунка.

До можливих ускладнень належать:

• езофагіт — запалення слизової стравоходу через тривалий вплив шлункового вмісту;
• ерозії та виразки стравоходу;
• кровотеча та розвиток залізодефіцитної анемії;
• рубцеве звуження стравоходу;
• стравохід Баррета при тривалому рефлюксі;
• защемлення параезофагеальної грижі;
• заворот шлунка з порушенням проходження його вмісту;
• порушення кровопостачання стінки шлунка аж до ішемії та некрозу.

За даними Society of American Gastrointestinal and Endoscopic Surgeons (SAGES), одним із безперечних ускладнених ігрових заражень шлунка. Він може призвести до непрохідності та порушення кровопостачання, тому раптовий сильний біль у верхній частині живота або за грудиною, повторне блювання або неможливість ковтати потребують невідкладної медичної допомоги.

Водночас біль за грудиною не слід автоматично пов’язувати з грижею. Подібний симптом може виникати і при серцево-судинних захворюваннях, зокрема при інфаркті міокарда, тому раптовий інтенсивний

Тактика залежить від типу грижі і вираженості симптомів. Якщо невелика грижа діафрагмального отвору стравоходу не спричиняє значних скарг або проявляється переважно рефлюксом, спочатку можуть застосовувати консервативне лікування. Воно допомагає контролювати симптоми, але не звужує розширений отвір діафрагми та не повертає шлунок у нормальне положення.

Консервативна терапія може включати:

• препарати, що знижують кислотність шлункового вмісту;
• корекцію харчування та розміру порцій;
• відмову від їжі за 2–3 години до сну;
• зниження маси тіла за її надлишку;
• обмеження продуктів і напоїв, які провокують печію.

Якщо кила СОД спричиняє виражені симптоми або консервативна терапія не забезпечує достатнього контролю, лікар може рекомендувати операцію. Хірургічне втручання дає змогу повернути зміщені органи в черевну порожнину і відновити нормальний розмір стравохідного отвору.

Показаннями до видалення грижі можуть бути:

• велика або симптомна параезофагеальна грижа;
• виражена печія та регургітація, які зберігаються попри правильно підібрану терапію;
• утруднення проходження їжі та порушення ковтання;
• повторні кровотечі або анемія, пов’язані з грижею;
• защемлення, заворот шлунка чи інші ускладнення;
• значне зміщення шлунка в грудну порожнину;
• необхідність хірургічної корекції вираженого рефлюксу.

Лікарі «Оксфорд Медікал» рекомендують не відкладати консультацію хірурга, якщо симптоми посилюються, заважають нормально харчуватися або не контролюються медикаментами. Своєчасне обстеження допомагає визначити подальшу тактику та за потреби спланувати операцію до появи серйозних ускладнень.

Найчастіше видалення грижі стравоходу проводять лапароскопічним методом. Відкрита операція може бути рекомендована при тяжкій формі захворювання або наявності ускладнень.

Лапароскопічна операція проводиться так:

1. Анестезіолог занурює пацієнта у наркоз.

2. Хірург робить на черевній стінці кілька проколів діаметром до 1 см.

3. Через один вводить лапароскоп, оснащений мініатюрною відеокамерою. Зображення з неї передається на монітор зі збільшенням у 40-60 разів.

4. Через другий прокол у черевну порожнину нагнітають вуглекислий газ, щоб збільшити операційне поле та покращити огляд.

5. Після цього вводять ендоскопічні хірургічні інструменти за допомогою яких хірург виконує необхідні маніпуляції.

6. На завершення всі інструменти витягують, вуглекислий газ ретельно викачують, а на місця проколів накладають невеликі шви і стерильні пов'язки.

Після цього пацієнта виводять із наркозу та переводять до палати інтенсивної терапії, де він кілька годин залишається під апаратним моніторингом та контролем лікарів.

Метою хірургічного лікування є усунення грижі та відновлення анатомічно правильного розташування стравохідно-шлункового з'єднання.

У ході операції хірург може виконати:

• ушивання просвіту стравохідного отвору діафрагми;

• зміцнення зв'язок діафрагми;

• відновлення природного розташування шлунка та його фіксацію (гастропексія);

• фіксацію верхньої частини шлунка навколо нижнього кінця стравоходу з метою запобігання рефлюксу шлунково-кишкового соку стравоходу (фундоплікація).

Операція дозволяє повністю усунути патологію та супроводжуючі її симптоми і ускладнення. Статистика показує відсутність рефлюксу у 94% пацієнтів та рецидиву грижі у 85% пацієнтів протягом 5 років після лапароскопічного втручання.

Складність і тривалість реабілітації залежить від способу хірургічного втручання — відкритий чи лапароскопічний.

Після лапароскопії, як правило, вже наступного дня пацієнту дозволяють вставати та ходити по палаті, пити воду та бульйон, а потім поступово вводити у раціон м'які продукти.

Термін госпіталізації зазвичай становить 1-3 дні, а повного відновлення 3-4 тижні.

У цей час пацієнту рекомендують:

• приймати призначені лікарем препарати;

• дотримуватись дієти;

• обмежити фізичні навантаження та підйом ваги.

Кожному пацієнтові лікар надає детальні рекомендації. Від їхнього дотримання залежить успішне відновлення та відсутність ускладнень.

Вартість операції залежить від тяжкості захворювання та методу хірургічного втручання — лапароскопічний або з відкритим доступом. Ціна лапароскопічної операції може бути трохи вищою за рахунок використання дорогого обладнання. Однак вона менш травматична, потребує більш короткої госпіталізації та реабілітації, що також впливає на скорочення додаткових витрат.

Ознайомитись із вартістю хірургічного лікування в «Оксфорді Медікал» можна тут. Щоб дізнатися більш точну ціну з урахуванням діагнозу, записуйтесь на консультацію до лікаря на зручний для вас час.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

Society of American Gastrointestinal and Endoscopic Surgeons

National Center for Biotechnology Information

US National Library of Medicine