Видалення кісти печінки

На хірургічні втручання у стаціонарі поширюється програма лояльності, що робить лікування ще доступнішим.

Кіста печінки — це порожнисте утворення, заповнене рідиною. Найчастіше прості кісти є доброякісними, не спричиняють симптомів і не потребують операції. Проте в окремих випадках може знадобитися хірургічне лікування. Сучасні методи дозволяють видаляти такі утворення малоінвазивно, без великих розрізів.

В «Оксфорд Медікал» операції проводять досвідчені хірурги в сучасному стаціонарі з обладнанням експертного класу. У більшості випадків застосовується лапароскопічний метод, який порівняно з відкритою операцією супроводжується меншою травматизацією тканин, коротшою госпіталізацією та швидшим відновленням.

Якщо у вас виявили кісту печінки, запишіться на консультацію до хірурга «Оксфорд Медікал», щоб визначити подальшу тактику лікування.

За даними огляду наукових досліджень у PubMed Central, більшість простих кіст печінки мають вроджене походження. Вони формуються з жовчних проток, які під час внутрішньоутробного розвитку не з’єдналися з основною жовчовивідною системою. У таких ділянках поступово накопичується рідина, внаслідок чого утворюється кіста. Такі утворення можуть існувати роками, не спричиняючи жодних симптомів.

Інші можливі причини появи кістозних утворень:

• Паразитарні інфекції. Зараження ехінококом може призвести до формування паразитарної кісти в печінці.

• Травми печінки. Після ушкодження органа може утворитися порожнина зі скупченням крові або рідини, яку іноді називають псевдокістою.

• Запальні процеси. Інфекційні ураження печінки можуть супроводжуватися утворенням порожнин із гнійним вмістом — абсцесів. Вони не є простими кістами та потребують іншого лікування.

• Спадкові порушення. Генетичні зміни можуть спричиняти утворення численних кіст у печінці — полікістоз.

Причини появи кістозних утворень можуть суттєво відрізнятися, тому для вибору правильної тактики лікування важливо встановити їхнє походження.

Лікарі «Оксфорд Медікал» пояснюють, що ці симптоми не є специфічними для кіст і можуть виникати при інших захворюваннях печінки, жовчного міхура та органів травлення. Встановити причину скарг можна лише за результатами діагностики.

Більшість простих кіст печінки не становлять загрози для здоров’я. Однак у деяких випадках вони можуть спричиняти серйозні ускладнення, що потребують невідкладної медичної допомоги. За даними European Association for the Study of the Liver (EASL), можливі такі ускладнення:

• Здавлення жовчних проток і сусідніх органів — велика кіста може перекривати відтік жовчі та спричиняти механічну жовтяницю. У разі здавлення судин можливе порушення кровообігу.

• Крововилив у кісту — пошкодження судин призводить до накопичення крові в порожнині утворення. Це може спричинити різкий біль, швидке збільшення кісти та потребувати термінового лікування.

• Розрив кісти — її вміст потрапляє в черевну порожнину, що може спричинити подразнення очеревини. Якщо розрив супроводжується значною внутрішньою кровотечею, виникає загроза для життя.

• Інфікування та нагноєння — у порожнині кісти розвивається бактеріальна Інфекція. Без своєчасного лікування вона може поширитися та призвести до сепсису — небезпечної для життя системної реакції організму на інфекцію.

Лікарі «Оксфорд Медікал» рекомендують негайно звернутися по медичну допомогу при раптовому сильному болю в животі, особливо якщо він супроводжується різкою слабкістю, запамороченням або втратою свідомості. Висока температура з ознобом чи поява жовтяниці також потребують термінового обстеження.

Кісти печінки нерідко виявляють випадково під час обстежень з іншого приводу. Для уточнення діагнозу можуть бути призначені:

• УЗД органів черевної порожнини — основний метод первинної діагностики, який дозволяє виявити кісти, визначити їхні розміри, кількість і розташування, оцінити стан стінок та внутрішній вміст;

• КТ печінки — застосовують для детальнішого дослідження кіст зі складною або нетиповою будовою, уточнення їхнього розташування та зв’язку із судинами й жовчними протоками;

• лабораторні аналізи — дослідження рівня білірубіну та печінкових ферментів допомагає виявити порушення відтоку жовчі;

• магнітно-резонансну холангіопанкреатографію — щоб уточнити характер складних кістозних утворень та їхній можливий зв’язок із жовчними протоками (за відповідними показаннями).

Якщо за результатами УЗД виявлено типову просту кісту, яка не викликає симптомів, додаткові дослідження зазвичай не потрібні. Натомість наявність перегородок, потовщені стінки, неоднорідний вміст та інші нетипові зміни потребують детальнішого обстеження. Отримані результати дозволяють лікарю встановити характер утворення та визначити подальшу тактику — спостереження або лікування.

Тактика лікування залежить від типу кісти, її розмірів, розташування, наявності симптомів та ускладнень. Не всі утворення потрібно видаляти: прості кісти, які не спричиняють скарг і мають типову будову, зазвичай не потребують лікування. Якщо ж кіста порушує роботу сусідніх органів або викликає виражений дискомфорт, може знадобитися втручання.

Основні методи лікування кісти печінки:

• Пункція зі склеротерапією — під контролем УЗД через голку видаляють рідину з кісти, після чого вводять спеціальний препарат, який діє на клітини її внутрішньої оболонки та зменшує повторне накопичення рідини. Метод застосовують у певних випадках при простих кістах. Сама пункція без склеротерапії часто призводить до повторного наповнення порожнини.

• Лапароскопічне видалення кісти печінки — через невеликі проколи хірург розкриває кісту та висікає доступну частину її стінки. Це називають фенестрацією. Решту стінки залишають, оскільки її повне висічення може потребувати видалення здорової тканини печінки або створювати ризик пошкодження судин і жовчних проток. Після операції рідина не накопичується в замкненій порожнині, а відводиться в черевну порожнину, де поступово всмоктується. Метод застосовують переважно при симптомних простих кістах.

• Повне видалення кісти або резекція частини печінки — застосовують насамперед за підозри на муцинозне кістозне новоутворення, яке може перероджуватися у злоякісну пухлину. На відміну від простої кісти, таке утворення може мати товсті стінки, внутрішні перегородки та вузлові розростання. У цьому випадку важливо видалити його повністю, оскільки залишені патологічні тканини можуть спричинити рецидив. Залежно від розташування утворення хірург видаляє лише кісту або разом із нею частину печінки.

Головна відмінність між частковим і повним видаленням — мета операції. При простій доброякісній кісті часто достатньо розкрити її та видалити частину стінки, щоб усунути симптоми й запобігти повторному накопиченню рідини. Якщо ж утворення має ознаки пухлинного процесу, може знадобитися повне висічення, щоб не залишити патологічно змінених тканин.

Перед втручанням хірург вивчає результати діагностики, оцінює розміри й розташування кісти та визначає обсяг майбутньої операції. Під час консультації лікар також уточнює наявність супутніх захворювань, алергічних реакцій і препаратів, які пацієнт приймає постійно.

Зазвичай підготовка до операції передбачає такі обстеження:

• загальний аналіз крові та сечі;

• біохімічний аналіз крові, зокрема показники роботи печінки;

• коагулограму для оцінки згортання крові;

• електрокардіограму та консультацію анестезіолога.

Вид анестезії залежить від методу втручання. Лапароскопія кісти печінки та відкриті операції проводяться під загальною анестезією. Пункцію зі склеротерапією зазвичай виконують під місцевим знеболенням, іноді із застосуванням седації.

Перед операцією під загальною анестезією протягом 8 годин не можна їсти. Чисту негазовану воду можна пити не пізніше ніж за 2 години до втручання. У день операції слід приймати лише ті ліки, які дозволив анестезіолог, запиваючи їх невеликою кількістю води.

Тривалість відновлення залежить від методу втручання та його обсягу. Після пункції зі склеротерапією пацієнт зазвичай повертається до звичних справ протягом 1–2 днів. Після лапароскопічної операції відновлення займає приблизно 2–4 тижні, а після відкритого втручання, особливо з резекцією частини печінки, — 6–8 тижнів або довше. Терміни можуть відрізнятися залежно від складності операції та стану здоров’я.

У перші дні після хірургічного втручання можливі помірний біль у ділянці проколів або розрізу, слабкість і здуття живота. Ці прояви зазвичай поступово зменшуються. За потреби лікар призначає знеболювальні препарати.

Основні рекомендації на період відновлення:

• утримувати післяопераційні рани чистими та сухими, змінювати пов’язки відповідно до рекомендацій хірурга;

• не приймати ванну, не відвідувати басейн і сауну до загоєння ран;

• починати ходити з дозволу лікаря вже в першу добу після операції, поступово збільшуючи активність;

• уникати підняття важких предметів, інтенсивних тренувань і навантажень на м’язи живота протягом 4–6 тижнів після операції;

• поступово відновлювати харчування після анестезії та повертатися до звичного раціону за відсутності інших обмежень.

Після лапароскопічної операції до роботи без значних фізичних навантажень часто можна повернутися через 1–2 тижні. Після відкритого втручання цей термін зазвичай довший.

Лікарі «Оксфорд Медікал» рекомендують не пропускати контрольний огляд після операції. Хірург перевіряє загоєння ран і за потреби призначає контрольне УЗД. Якщо з’явилися сильний або наростаючий біль у животі, висока температура, жовтяниця чи виділення з рани, потрібно звернутися по медичну допомогу, не чекаючи запланованого прийому.

Вартість видалення кісти печінки залежить від обраного методу, складності втручання та його обсягу. Ціна пункції зі склеротерапією, лапароскопічної та відкритої операції відрізняється. Якщо необхідна резекція частини печінки, це також впливає на вартість лікування.

Попередньо ознайомитися з цінами на медичні послуги можна тут. Точніше зорієнтувати вас у вартості та пояснити особливості майбутнього втручання може хірург під час консультації. Щоб записатися на прийом в «Оксфорд Медікал», скористайтеся формою онлайн-запису на сайті або зверніться до контакт-центру.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

• European Association for the Study of the Liver

• American College of Gastroenterology

• U.S. National Library of Medicine