Остеосинтез (металоостеосинтез) переломів

Металоостеосинтез — це операція, під час якої уламки зламаної кістки зіставляють і закріплюють за допомогою металевих пластин, гвинтів, стрижнів або спиць. Конструкції утримують кісткові фрагменти у правильному положенні, створюючи умови для їх зрощення. Остеосинтез застосовують переважно при складних і нестабільних переломах, коли гіпсова пов’язка не може забезпечити достатньої фіксації кістки.

У медичному центрі «Оксфорд Медікал» металоостеосинтез проводять досвідчені ортопеди-травматологи із застосуванням сучасних хірургічних методик. Спосіб фіксації підбирають індивідуально, враховуючи особливості перелому, щоб забезпечити правильне зрощення кістки та відновлення функції пошкодженої кінцівки.

Існує два основні види металоостеосинтезу — внутрішній і зовнішній. Вони відрізняються способом фіксації кісткових уламків. При внутрішньому остеосинтезі металеві конструкції встановлюють на поверхні кістки або всередині неї. При зовнішньому використовують спеціальний апарат, який закріплюють ззовні за допомогою стрижнів або спиць, введених у кістку.

Внутрішній металоостеосинтез поділяють на кілька видів:

• Накістковий. Уламки кістки з'єднують металевою пластиною, яку закріплюють гвинтами. Цей метод часто застосовують при переломах передпліччя, плечової кістки та гомілки.
• Внутрішньокістковий (інтрамедулярний). У канал усередині кістки вводять металевий стрижень, який утримує уламки у правильному положенні. Такий спосіб зазвичай використовують при переломах стегнової та великогомілкової кісток.
• Фіксація гвинтами або спицями. Уламки кістки закріплюють металевими гвинтами чи спицями, іноді разом з іншими фіксаторами. Метод застосовують, зокрема, при переломах дрібних кісток кисті, стопи та деяких внутрішньосуглобових переломах.

Зовнішній металоостеосинтез найчастіше застосовують при складних відкритих переломах, значному пошкодженні м'яких тканин або для тимчасової стабілізації кістки перед наступною операцією. Зовнішній апарат дозволяє утримувати уламки в потрібному положенні та водночас забезпечувати доступ до пошкоджених тканин для обробки ран і перев'язок.

Для фіксації переломів найчастіше використовують титан, титанові сплави та медичну нержавіючу сталь. Ці матеріали міцні, стійкі до корозії та добре сумісні з тканинами організму.

Титанові пластини при переломах застосовують завдяки їхній невеликій вазі, міцності та низькому ризику алергічних реакцій. Нержавіюча сталь також добре витримує навантаження, проте може містити нікель, до якого деякі люди мають підвищену чутливість.

За даними систематичного огляду досліджень, опублікованого в PubMed, титанові імпланти при деяких видах переломів можуть мати переваги перед сталевими, однак універсально кращого матеріалу немає.

Лікарі «Оксфорд Медікал» пояснюють: вибираючи металоконструкції для остеосинтезу, ортопед-травматолог враховує розташування перелому, стан кістки та навантаження на неї. Матеріал і тип фіксатора підбирають так, щоб забезпечити стабільність уламків до їх зрощення.

Металоостеосинтез може застосовуватися як при закритих, так і при відкритих переломах. Найчастіше хірургічна фіксація потрібна при складних переломах стегна, гомілки та передпліччя. Операція також може бути необхідною, якщо перелом щиколотки супроводжується зміщенням уламків і порушенням стабільності суглоба. Необхідність операції ортопед-травматолог визначає після обстеження, враховуючи характер травми, стан навколишніх тканин і можливість лікування без хірургічного втручання.

Можливість проведення металоостеосинтезу залежать від загального стану пацієнта, супутніх захворювань і характеру травми. Деякі стани потребують попереднього лікування або тимчасового відтермінування операції.

Основні протипоказання та обмеження:

• тяжкий загальний стан пацієнта, що не дозволяє безпечно провести операцію;
• активна інфекція в ділянці встановлення металоконструкції;
• значне пошкодження м’яких тканин, що ускладнює внутрішню фіксацію;
• тяжкі порушення згортання крові, які не вдалося скоригувати.

Більшість цих обмежень не є абсолютними. За потреби спочатку проводять лікування супутніх станів або обирають інший спосіб фіксації перелому. Зокрема, згідно з рекомендаціями AO Foundation, при значному пошкодженні м’яких тканин операцію можуть проводити у два етапи: спочатку тимчасово встановлюють апарат зовнішньої фіксації, а після покращення стану тканин проводять внутрішню фіксацію кісткових уламків за допомогою пластин і гвинтів.

Підготовка до металоостеосинтезу включає обстеження пошкодженої кістки та оцінку загального стану здоров’я пацієнта. Це допомагає спланувати операцію, підібрати метод анестезії та зменшити ризик ускладнень.

У межах підготовки до операції зазвичай призначають:

• консультацію ортопеда-травматолога та анестезіолога;
• рентгенографію пошкодженої ділянки, за потреби — комп’ютерну томографію;
• загальний аналіз крові, коагулограму та інші лабораторні дослідження за показаннями;
• електрокардіографію та додаткові обстеження залежно від стану здоров’я.

Перед втручанням необхідно повідомити лікаря про препарати, які ви приймаєте, особливо ті, що впливають на згортання крові. Також варто розповісти про алергічні реакції та попередній досвід анестезії.

Перед плановою операцією зазвичай рекомендують не їсти протягом 6–8 годин. Воду часто дозволяють пити не пізніше ніж за 2 години до анестезії, проте точні рекомендації надає анестезіолог.

Якщо перелом потребує невідкладного хірургічного втручання, необхідні обстеження проводять у стислі терміни. У такому випадку лікарі враховують загальний стан пацієнта, супутні захворювання та час останнього прийому їжі.

Металоостеосинтез проводять під загальною або регіонарною анестезією. Спосіб знеболення підбирають залежно від місця перелому, складності операції та стану здоров’я пацієнта.

Основні етапи операції:

• Доступ до місця перелому. Хірург робить один або кілька розріз у ділянці ушкодження.
• Зіставлення уламків. Кісткові фрагменти повертають у правильне анатомічне положення.
• Встановлення металоконструкції. Залежно від типу перелому кістку закріплюють пластиною з гвинтами, стрижнем або іншими фіксаторами.
• Контроль фіксації. Положення кісткових уламків і металоконструкції перевіряють за допомогою рентгенівського обладнання. Після цього рану зашивають і накладають стерильну пов’язку.

Тривалість операції залежить від складності перелому та обраного способу фіксації. Зазвичай втручання займає близько 1–2 годин, але при значних пошкодженнях може тривати довше.

У медичному центрі «Оксфорд Медікал» операції металоостеосинтезу проводять досвідчені ортопеди-травматологи в сучасному хірургічному стаціонарі. Операційні оснащені обладнанням для проведення складних втручань, зокрема С-дугою, яка дозволяє контролювати положення кісткових уламків і металевих фіксаторів безпосередньо під час операції.

Після втручання пацієнт перебуває під наглядом медичного персоналу в комфортній палаті стаціонару. Лікарі контролюють його стан, забезпечують необхідне знеболення та надають рекомендації щодо подальшого відновлення. Тривалість госпіталізації визначають індивідуально залежно від обсягу операції та самопочуття пацієнта.

Після металоостеосинтезу в перші дні можуть спостерігатися біль, набряк і синці в ділянці операції. Зазвичай ці прояви поступово зменшуються в процесі загоєння. Проте, як і після будь-якого хірургічного втручання, існує ризик ускладнень.

До можливих ускладнень належать:

• інфікування післяопераційної рани;
• уповільнене зрощення або незрощення кістки;
• зміщення, розхитування чи пошкодження металевих фіксаторів;
• тромбоз глибоких вен, особливо після операцій на нижніх кінцівках;
• подразнення навколишніх тканин металоконструкцією.

Ризик ускладнень залежить від тяжкості перелому, стану кісткової тканини, супутніх захворювань і дотримання рекомендацій під час відновлення. Для своєчасного виявлення можливих проблем лікар призначає контрольні огляди та за потреби рентгенологічні дослідження.

Лікарі «Оксфорд Медікал» рекомендують не відкладати звернення по медичну допомогу, якщо біль або набряк посилюються, з'являються почервоніння, виділення з рани чи підвищується температура тіла. Раптова задишка, біль у грудях або різке порушення чутливості чи кровообігу в кінцівці потребують невідкладної медичної допомоги.

Особливості та терміни відновлення після металоостеосинтезу залежить від місця перелому, складності операції та швидкості зрощення кістки. Реабілітація зазвичай починається вже в перші дні після втручання з дозволених рухів і поступово доповнюється вправами для відновлення сили м’язів та рухливості суглобів.

Основні рекомендації на період відновлення:

• Догляд за раною. Підтримувати пов’язку чистою та сухою, приходити на перев’язки. Шви зазвичай знімають через 10–14 днів, якщо рана загоюється без ускладнень.
• Обмеження навантажень. Не перевантажувати пошкоджену кінцівку. Після операцій на нозі певний час можуть знадобитися милиці або ходунки.
• Лікувальна фізкультура. Виконувати рекомендовані вправи для відновлення рухливості суглобів і зміцнення м’язів, поступово збільшуючи їхню складність.
• Контрольні огляди. Відвідувати ортопеда-травматолога та проходити рентгенологічні обстеження для оцінки зрощення кістки.

Терміни зрощення кістки можуть становити від кількох тижнів до кількох місяців. Металева конструкція утримує уламки, але не замінює природного процесу загоєння кістки.

За рекомендаціями AO Foundation, після фіксації переломів гомілки збільшувати навантаження на ногу в багатьох випадках можна поступово, приблизно через 6–8 тижнів, якщо результати обстеження підтверджують зрощення. Водночас при деяких способах фіксації ходьбу з опорою дозволяють значно раніше, тому єдиного терміну для всіх пацієнтів немає.

На металоостеосинтез ціна розраховується індивідуально та залежить від кількох чинників:

• складності перелому та обсягу операції;
• типу металоконструкції та кількості фіксаторів;
• виду анестезії;
• тривалості перебування у стаціонарі.

Попередньо ознайомитися з цінами можна тут.

Запишіться на консультацію ортопеда-травматолога в «Оксфорд Медікал» за телефоном або через форму онлайн-запису на сайті. Лікар проведе огляд, визначить оптимальний метод лікування та зорієнтує вас щодо вартості операції.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

• US National Library of Medicine
• AO Foundation — AO Surgery Reference
• AO Foundation — Fracture Fixation and Aftercare