Залежно від розміру грижі та інших індивідуальних особливостей пацієнта видалення грижі проводять шляхом:
Більшість хірургів рекомендують другий варіант. Він дозволяє майже повністю виключити ризик рецидиву. Ендопротез – це тонка, але дуже міцна сітка з біосумісного матеріалу. Її накладають поверх ушкодженої ділянки очеревини. Таким чином, при збільшенні внутрішньочеревного тиску навантаження передається на імплант, а не на шви та ослаблені тканини.
Найчастіше операцію проводять лапароскопічно – це мінімально інвазивний спосіб. Доступ до органів забезпечують через 3 проколи на передній черевній стінці. Через них вводять лапароскоп, оснащений мініатюрною відеокамерою, та хірургічні інструменти. Щоб збільшити операційне поле, у черевну порожнину нагнітають вуглекислий газ.
Зображення з лапароскопа передається на екран монітора із багаторазовим збільшенням. Воно дозволяє хірургу виконувати всі маніпуляції з максимальною точністю. Спочатку він витягує внутрішні органи з грижового мішка і повертає на анатомічно вірне місце, після чого ушиває грижове вікно і за необхідності накладає сітчастий ендопротез.
При відкритій герніопластиці (може бути рекомендована при грижі великого розміру, ускладненнях та інших показаннях) на черевній стінці роблять розріз, довжиною близько 12 см. При цьому техніка виконання операції залишається такою ж.
Як лапароскопічна, так й відкрита операція проводиться під загальним наркозом. У деяких випадках застосовують спинномозкову анестезію.