Лапаротомний метод передбачає відкритий доступ до органів малого тазу через більший розріз у черевній порожнині. Цей метод використовується у випадках, коли виконання лапароскопії є неможливим або недостатньо ефективним, наприклад, при великих пухлинах або ускладненнях інфекційних захворювань.
Основні етапи відкритої аднексектомії:
1. Анестезія. Як і лапароскопічна операція, лапаротомія виконується під загальним наркозом.
2. Доступ да органів малого тазу. Після введення анестезії лікар готує операційне поле та робить розріз у нижній частині живота. Зазвичай розріз може сягати від 10 до 20 см.
3. Процес видалення. Під час лапаротомної аднексектомії маткові труби та, якщо потрібно, яєчники видаляються більш радикально, але з повним контролем над кожним етапом операції. Це особливо важливо при складних випадках, коли потрібно зберегти цілісність сусідніх тканин або уникнути розповсюдження інфекції.
4. Закриття операційного поля. Після завершення видалення уражених органів лікар накладає шви на розріз. За потреби залишає дренаж, щоб запобігти скупченню рідини у післяопераційний період.
Переваги лапаротомної методики:
-
Надійний доступ до органів – відкритий метод дозволяє хірургу мати більший контроль над операційним полем, що важливо у складних випадках.
-
Ефективність при великих новоутвореннях – лапаротомія є кращим методом при запущених формах інфекційних захворювань, а також коли необхідне видалення великих пухлин.
Недоліки лапаротомної методики
-
Більший післяопераційний дискомфорт – через великий розріз пацієнтка відчуває більше болю після операції.
-
Триваліший період відновлення – відновлення після лапаротомії може займати до 4-6 тижнів.
-
Косметичний аспект – розріз, як правило, залишає помітний шрам.